Мама немовляти закликає приєднатися до флеш-мобу «Відвоюй пандус!»

Киянка Тетяна Павленко розповідає про свій досвід, як змусити крамниці  поважати матусь з дитячими візочками.

Коли стаєш мамою – життя круто змінюється. Тепер ти – два в одному.  Бо у тебе з»являється людина, яка цілковито залежить від тебе і потребує тебе якщо і не щохвилини, то щогодини точно. Куди б ти не йшла – маєш із собою лялю, яка за годинку захоче твого молока. Проте життя продовжується і потрібно і в поліклініку, і в банк, і за продуктами до магазину, може навіть і в бібліотеку. Старшу дитину відвести до лікаря, школи, садочку. А у тебе із собою ляля у візку. Спить.

Спання під час пересування нашими тротуарами – окрема тема.

Але зараз – про доступність громадських місць для мами із візочком. Який важить разом із дитинкою кілограмів 15-20. Щоб мама не отримала травму спини чи грижу живота, заходячи до супермаркету, необхідний пандус. Так, такий самий, як і для людей із інвалідністю, які пересуваються на візках. І часто пандуса або взагалі нема, або є отаке ДЕЩО.

Керівник цього супермаркету напевно 1) ніколи не возив дітей у візочку ; 2) чомусь думає, що дві сині штуки справа – навіщось потрібні і теоретично можуть комусь у чомусь допомогти. Доведеться його розчарувати і повідомити, що пандуса в цьому супермаркеті нема, а він потрібен.

Моя боротьба за пандуси почалась іще 5 років тому, коли у візочку сиділа моя старша донька. Тоді моя улюблена аптека не мала пандуса і я розпочала своє спілкування з адміністрацією через книгу скарг. Далі – мало не щодня приходила до них то за підгузками, то за кремом чи ще чимось, і нагадувала про необхідність пандусу. Приблизно через три місяці вони здались. 🙂 і тепер заїзд там таки є!

Зараз у візочку моя молодша донечка і я пересуваюсь щодня по одній і тій самій вулиці, з розбитими тротуарами, без понижень для з»їзду, із величезними бордюрами, з відсутньою розміткою пішохідних переходів, до інституцій, в яких відсутній пандус. За цю вулицю я і збираюсь боротись. Власне якби у мене з»явились помічники і на кожній вулиці в Києві було по кілька таких помічників, наше місто поступово стало б більш пристосоване для ВСІХ людей, а не тільки для абсолютно здорових і «необтяжених» дітьми.

Боротьба за пандуси і людські умови пересування має один важливий нюанс: вона має ЗАВЖДИ бути письмовою по максимуму. Якщо я зайду до банку і скажу, що їм потрібен пандус, мені кивнуть головою і забудуть про мене, як тільки я вийду.

Тому все, що я хочу, я маю написати і вимагати. І не полишати , поки не отримаю письмову відповідь.

КУДИ ПИСАТИ:

  • Книга скарг і пропозицій (для об»єктів торгівлі);
  • Звернення на офіційному сайті компанії (або через мобільні додатки);
  • Письмова заява від руки на ім.»я керівника відділення чи магазину;
  • Якщо мова про безпечні з»їзди із тротуарів у м. Києві – є хороший сервіс КМДА «Контактний центр міста Києва 1551».

1551 – http://1551.gov.ua/ – досить дієвий механізм для покращення міста. Важливо приєднати фото ділянки, яка потребує ремонту чи зміни. Ось приклад мого звернення.

Це звернення оформлене  нещодавно. Подивимось, як скоро мені вдасться відвоювати пониження в конкретно цьому місці.

Таких звернень щодо лише однієї моєї вулиці я оформила 5 штук. Чекаю на результати.

Ось таке відділення банку, в яке я із візочком лізу, обливаючись пОтом, притримуючи двері одною ногою, тягнучи 20-кілограмовий візок обома руками – моя наступна мішень.

Письмове звернення я написала через додаток Приват 24. Під час спілкування з операторами мене переключили разів 4 у пошуках людини, яка відповідальна за напрям, щодо якого я звернулась. І поки що 1) мою заяву прийняли 2) пообіцяли розглянути протягом тижня і повідомити про результат. Чекаю. В моєму розпорядженні ще письмова заява на ім»я керівника відділення, відправлена через Укрпошту, заява від руки у книзі скарг, усна розмова із керівником відділення. Сподіваюсь, більше не доведеться нічого вигадувати і таки скоро пандус тут з»явиться.

Так само як і в тому супермаркеті з першого фото. І в аптеці поруч. І (парадокс!) у дитячий поліклініці Шевченківського району (там теж є дві палки, які чомусь ті, хто придумав їх навіщось встановити, вважають достатнім для того, щоб можна було закотити візок на сходи).

Приєднуйтесь. Люди настільки звикли жити в умовах катакомб і відсутності елементарного комфорту, що не помічають проблем. Поки їм не вкажеш на них. Доброзичливо. Спочатку. Може далеко не один раз. Поки не отримаєш бажане. Розбитий тротуар? Немає пониження? Відсутній пандус? Відповідальні особи НЕ ПОМІЧАЮТЬ проблем, у них усе гаразд. Терпіння і наполегливість, і нам тут жити. Бордюр за бордюром, сходи за сходами – зробити місто комфортнішим посильна задача.