Астрід Ліндгрен та її самотність

В український кінопрокат вийшла шведсько-датська стрічка, мелодрама, байопік – «Бути Астрід Ліндгрен», що є знятою  режисеркою Перніллою Фішер Крістенсен. Це біографічний фільм про юність Астрід Ліндгрен – авторки дитячих історій із часто недитячими, глибокими сенсами. Цікавий той факт, що на створення фільму режисерку  надихнула газетна стаття про юність Ліндгрен. Отже, в чому особливість фільму?

У кінострічці зовсім ненав’язливо, тонко простежуються схоластично-догматичні принципи життя Швеції двадцятих років ХХ ст. у звичайній багатодітній родині церковного служителя. Проти цих принципів повстає шістнадцятирічна Астрід, що наводить на батьків жах і сором за доньку. Ми бачимо морально-етичний цинізм, несправедливість, патріархальний лад, що панує в сім’ї: дітей змушують ходити до церкви, знецінюється їхня індивідуальність, чітко простежується гендерна несправедливість, коли обмежуються права дівчат, але одразу, як протиставлення, фільм показує в діях, що обов’язки у хлопців і дівчат однакові – всі мають тяжко працювати.

Героїня Астрід має природне почуття справедливості, свободи, вона намагається  вибороти її і в своєму житті, протягом стрічки наголошує часто на цих речах. Так, Астрід постає за свободу зовнішнього вигляду, рівність прав і обов’язків обох батьків, свободу вчинків незалежно від статі, зрештою  право на просте і щасливе життя без упереджень. І найближчі люди Астрід ставлять під сумнів вищеперераховані речі – дівчині доводиться народжувати дитину в іншій країні через зраду коханого, їздити якийсь час до власної  дитини далеко від дому, бо сім’я не приймає онука тому, що він є ганьбою для церкви, за рахунок якої живе родина Астрід, зрештою на плечі дівчини повністю лягає її власне виживання та виховання і догляд за сином.

Також, ніби як між іншим, однак кричущо порушується питання права жінки вільно володіти своїм тілом. Жінка не може контролювати еякуляцію чоловіка під час сексу. При несприятливих обставинах жінка має ховати свій живіт, ховатися від суспільства, так як це робить Астрід. Також жінка терпить фізіологічно муки, якщо не здійснюється лактація природнім шляхом.

За всім цим у фільмі простежується глобальна людська проблема – самотність. Морок охоплює людину і ось він її поглине всю. От, чи вистачить сили протистояти цій пітьмі,  залежить від людини.

Фільм знятий у приглушених тонах скандинавських країн, але за допомогою сонячних кадрів у буквальному сенсі та більшою мірою акторки Альби Август, рудоволосої, зі сміливим, насмішкуватим поглядом дівчини, що блискуче перевтілилася в головну героїню, кінострічка  виглядає дуже тепло і сповнена любов’ю.

На початку і наприкінці фільму глядачу представляють вже літню Астрід Ліндгрен, відому письменницю, що розбирає листи своїх маленьких читачів. Протягом фільму ми також чуємо закадрове дитяче читання – це зворушує, додає у фільм інтимність і водночас ніби структурує його на розділи. Кожний лист грамотно вписується в розвиток фільму, додаючи відтінок притчі. Наприклад, коли помирає прийомна мати сина Астрід, за кадром дитячим голосом звучить така репліка: «Люба Астрід, ви так багато пишете про смерть у своїх книжках, але в них так багато життя, що хочеться жити, прочитавши їх, просто хочеться жити». Чи після того епізоду, коли героїня Астрід із неймовірним зусиллям намагається налагодити контакт із сином Лассе: «Є такі речі, які мусиш робити. Навіть, коли дуже важко. Ось я, наприклад, захищаю свого брата. Якщо я не робитиму цього, то перестану бути людиною, перетворюся на шматок лайна».

Фільм «Бути Астрід Ліндгрен» припаде до душі любителям біографій, споглядального кіно, натурам тонким, емоційним та чутливим.

 

Міла Березюк