Закарпатське пиво, Бандера та українська історична політика

Мій знайомий білорус, який мешкає у Варшаві, запостив бутиль закарпатського пива і додав підпис “Кухня народів СРСР”. Знайомому  ледь за тридцять. Почався срач. “До чого Закарпяття до СРСР?” – “Ну, а чому б і ні? Шо тут такого?” – “Чому ти не пишеш польське пиво і Брєст-Літовське Князівство?” – “Це лише жарт, це про кухню народів СРСР” – “Пиво винайшли в совку? Звідки взагалі асоціації Закарпаття-радянський союз” – “Та заспокойся, шо тут такого?” – “А ти як Ургант про червоноармійців, які порубали українців, як  укроп пожартувати не хочеш?”. Звичайно, приходять  “соболезнующие”, дівчина 25 років, закінчила український педагогічний виш : “Ну шо ви в самом дєлє? Зачєм нам про історію сєйчас думать? Зачєм всё єто ворошить?”

Агов, тільки мені моторошно, що мої однолітки, які не мешкали в радянському союзі у свідомому віці -продовжують тягнути жартики з тих часів. а щеі досі   на підкорковому рівні асоціюють землі, що були нахабно окуповані совєтами під час Другої Світової, з “вєлікім і могучім”? І це мислення не якого-небудь запорєбрщіка, а людини з Європи? І викорчовувати  ті стереотипи, що залишились на генетичному рівні, – мара справа. Образи  та щире нерозуміння: “шо тут такого?”

Інший, вже київський френд, похвалився, що читав у метро біографію Бандери і на нього витріщався старенький чоловік. А френд такий гордий: Так, це книжка про Бандеру!  Чому я  не можу собі уявити таку саму реакцію на читання книжки про Пілсудського у  варшавському метро? І справа не в тому, що там не вилупляють очі на інших, а в тому, що – так, це книжка про українську історичну постать. Все. Тут немає чим особливо пишатися, що ти про ту постать читаєш. Тому що  ти не з гетто антиросійського вибіг, а у себе вдома – в Україні. І скільки  можна  намагатися бути модним і іншим, засвічуючи щось про Бандеру? Це якийсь  клятий мазохізм – радіти, що свої історичні постаті і досі частина маргенезу.

На тому тлі мені лягає  під руку нове дослідження про історичну пам’ять, де автор повідомляє: “Фігура Бандери просувалася як символ антикомунізму, він протиставлявся радянському ностальгічному наративу. Але насправді Бандера – “Ленін” націоналістичного дискурсу”, його двійник”.

В мене кіпить мозок. Ленін, Бандера, двійники?….  Останній цвях забиває директор Інституту національної пам’яті, який  поширює свій результат тесту на тему: “Який ти декомунізатор?” Володимир В’ятровия отримав  вісьмох В’ятровичів з восьми.