Сидимо, їдемо. Куди веде “Брама”?

“Брама” з тих фільмів, що стають культовими. Завдяки  геніальному сценарію, коли і плачеш і смієшся над репліками одночасно. Завдяки талановитоому акторському складу. І, зараз мене повбивають всі причетні до створення  стрічки, – тому що “Браму”  не піде дивитися масовий глядач. Про занадто тонкі матерії іде мова. все занадно експериментально, і навіть театрально. І це не мінус, а великий плюс фільму. Однак ті, хто голосує гаманцями, “випєндрьож” не сприймають. Отож втішаймося. що в Україні з’явилась ще одна робота, якій радітеме кіноспільнота та будуть захоплюватися ще не одне покоління  близько причетних до мистецтва.Театральність “Брами” – це  і фішка стрічки, і її прокляття  водночас. З самого початку “Браму” супроводжувала не дуже приємна історія паразитування на чужих ідеях. Головні героїні фільму Баба Пріся(Ірма Вітовська) та її дочка Славка(Віталіна Біблів) кілька років грають ті самі ролі у виставі “Сталкери” Стаса Жиркова. Вдалий кастинг – запорука успіху, і  в кіно той чужой каст використали по повній. Режисер “Брами” Володимир Тихий на питання “А як так вийшло, що фільм став спадкоємцем вистави?” – реагує дуже агресивно. “Виправдовуватися не буде, акторів знав давно, не з ким радитися не забов’язаний та взагалі — кіно  не можна порівнювати з  театральною постановкою, воно інше”. Так, воно дійсно інше, адже  використання сценічних прийомі на екрані – не працює.  Але чому саме з вистави(у п”cі Павла Ар’є того не має) до фільму перекочувала любовна лінія дочки з ментом та  гра на акордеоні – залишається загадкою. Невже всі ідеї настільки близько витають у повітрі? Співпадіння – не думаю…

Облишимо порівняння і повернемося саме до “Брами”. Старенька бабуся у виконанні досі молодої та енергійної Ірми Вітовської заслугової найвищих оцінок. Я то кажуть, не дарма по п’ять годин доводилося просиджувати на пластичному гримі, вийшло чудово. Не “Бєзрков в масці Висоцького”, а саме літня жінка.  Але саме виразних крупних планів акторів у стрічці катострофічно не вистачає, дія відбувається на кількох локаціях(будинок, ліс) – і це знову повертає нас до тези – знято кіновиставу.

Чим не пологи?)) 5 ранку. хутір Гракі. село Лучанкі. Зона. О 8.00 почнеться життя Прісі. "лікар" Ekaterina Strukova витягає з Ірми Прісю. #Brama #Брама Brama

Posted by Ірма Вітовська-Ванца on Tuesday, July 17, 2018

І не всі виконавці у ній вдало потрапили в образ. Чудовий лівівський актор Ярослав Федорчук, такий собі  український Єдріан Броуді, у “Брамі” – пришелепкуватий доходжалий синок Вовчик. Мимо. Не схожий. Занадто нормальний, а вікова різниця з мамою зовсім не відчувається. Дмитро Ярошенко( мєнт) – може бути, але занадто обличчя інтелігентне. Дмитро  Тубольцев(батько-зрадник) – “я у пропонованих обставинах”.

У “Брамі” є спроба погратися зі спецефектами – напад бджіл. Як на мене – виглядає бідненько, але креативно. Хоча у випадку з історією Баби Прісі – ті заморочки не дуже важливі. “Брама” – аж ніяк не новий фільм жахів з алюзіями на “Вія”, як хтось може подумати, побачивши постер. “Брама” – не про Чорнобильську зону, і не  про корупцію, як хтось обов’язково вирішить після перегляду. “Брама” —  притча про життя та його швидкоплинність. Memento mori….

Олена Солодовнікова