Конкурс до Верховного суду – хто конкурсанти

На наступному тижні Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводитиме співбесіди з кандидатами на посаду суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду. Конкурс, оголошено Вищою кваліфікаційною комісією суддів України ще 02 серпня 2018 року.  Ми зробили короткий аналіз – хто є хто, використовуючи аналітику Громадської ради доброчесності та власні спостереження.

Почнемо з одіозної особи:

Демяносов Олександр Власович, з 1998 року суддя обласного апеляційного суду Донецької області. Відзначився своїм ставленням до обрання запобіжного заходу.  У 2002-му році був головуючим суддею, в справі де людину безпідставно (це встановив Європейський суд з прав людини) протримали попередньо ув’язненим майже чотири роки. А вже у 2015-му підтримав рішення першої інстанції (Маріупольського районного суду Донецької області), який відпустив з під варти, так званого міністра друку ДНР. А той відразу ж накивав п’ятами до Росії. Там, до речі навчається син кандидата на посаду судді. Та й сам Демяносов час від часу туди навідується.

Окрім специфічного погляду на запобіжний захід та родинних зв’язків в країні агресорі, пан Демяносов став відомий своєю любов’ю до нерухомості. Не те, що вартість, а навіть утримання якої значно перевищує його річний дохід.

Наступний кандидат – Франтовська Тетяна Іванівна, суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ. Тут не так багато зловживань, як у попереднього кандидата. Хоча її рішення про відхилення касації про примусове лікування було оскаржене в Європейському суді з прав людини. А ще допомогла сину скласти ЗНО. Хоча не зовсім так. Поліція розслідує справу про втручання в програмне забезпечення, через яке ЗНО краще за всіх склали діти «поважних людей» – депутатів, посадовців, судей, прокурорів. І одна дитина серед них має таке саме прізвище та за віком може бути сином Франтовської. Хоча стовідсоткового підтвердження немає. Аледостименно відомо, що усі близькі родичі працюють в системі суду та прокуратури, а тут є ознаки непатизму.

Чернобай Олег Іванович, суддя Ковпаківського районного суду міста Суми. Обирався головою суду чотири роки поспіль, хоча закон дозволяє лише два. До того ж має СУПЕРтещу, яка перебуваючи на пенсії, на яку вийшла з посади – робітниця першого цеху завода «Імпульс», спромоглась щороку купувати йому нову автівку і кожного разу дорожчу.

Данилова Мальвіна Володимирівна, суддя господарського суду міста Києва. Чи не єдина суддя серед кандидатів, чиї рішення не були оскаржені міжнародними інстанціями. Має великий досвід роботи в судах різних інстанцій та профілю. Також має викладацьку практику та веде наукову діяльність. За результатами незалежного голосування в профільному виданні «Судебно-юридическая газета» посідає друге місце серед 54-х кандидатів.

В своїй діяльності завжди користувалась принципами верховенства права, за що неодноразово стикалася з тиском, з боку людей з оточення Президента втікача – Януковича.

Сахно Роман Іванович, суддя вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ. Один з судей по справі «Тимошенко». Гучна справа, яку визнали не законною у 2014-му році, а Європейський союз назвав її – вибірковим правосуддям та розправою над політичними опонентами. Окрім цього, Роман Іванович став героєм скандалу з не сплатою аліментів. Його колишня дружина навіть подала на нього до суду. Також пан Сахно, користуючись службовим становищем, отримав нерухомість в Конча Заспі та місті Рівне, вивівши через позов до суду службове житло із службового фонду.

Тож, як бачимо – притендентів на посади вистачає, але відповідають вимогам – одиниці.