«Місто, в якому не ходять гроші». Чи вдалася перша спроба екранізувати прозу Скрябіна?

Драма-фантасмагорія «Місто, в якому не ходять гроші», знятий за однойменною повістю Андрія Кузьменка.  Режисер картини – Ганка Трятяк. Андрій  дав  згоду на екранізацію твору,  зйомки розпочалися у 2016 році. Отже, що з цього вийшло? Рецензія Міли Березюк.

Направду, власне режисура доволі незвична. Було добре помітно, що режисер дуже старався створити цілісну картинку.  Однак, це один із тих випадків, коли надмірна старанність може нашкодити, бо викликає штучність. Так і у фільмі. Було враження, ніби дивишся театральну постановку,  а не кіно. Актори старалися, але перегравали, часто були надто експресивними. Репліки в контексті картини були інколи натягнутими. У драматичних ситуаціях був скоріше комізм (хоча це може бути виправдано жанром  і настроєм оповіді). І треба враховувати, що деякі герої, включно і головну героїню, грали непрофесійні актори.

Найкраще, що було в цьому фільмі, привніс саме Андрій Кузьменко – смисли, алюзії, мову. Головні теми кінострічки аналогічні порушеним у повісті – це свобода вибору, людина в умовах виживання, закритий простір і зловживання владою. Андрій не приховує головної алюзії фільму: чітко йде відсилання до твору Льюїса Керолла – «Аліса в Країні див». Звичайно сенси сатиричних натяків Кузьменко як автор вклав наші, українські проблеми, що йдуть від радянської системи. Це і показ бюрократичної системи, і запроданства, і жлобства, відсутності культури та елементарного виховання. Кінцівка говорить нам, що для того, аби вирватися з лап системи, потрібна неабияка сила духу. Потрібна мужність, щоб протистояти бюрократичній владі.  «Щоб людині вижити в болоті, їй треба стати морем» – це одна із цитат, що якби відкриває кожну частину фільму і цим самим розмежовує їх на так званні глави. Такий хід розбавляє картину, що є добре. Також треба наголосити на тому, що закадровим оповідачем є сам Андрій Кузьменко, якого записали ще у 2013 році.

Оскільки бюджет стрічки досить скромний і становить близько 3,2 млн. грн., відносна якість картини цілком виправдана. Але, здається, створення фільму «Місто, в якому не ходять гроші» було  скоріше актом демонстрування творчості Андрія Кузьменка і воно має право на існування. Творчість заради творчості – хіба це не прекрасно?