“Зайчик без трусів”: спроба “Дикого театру” догодити дітям

“Про що була ця вистава?” – спитала я у своєї трирічної доньки наступного  дня після відвідин “Синьої Бороди” від “Дикого театру” – “Про дядю, який вкрав дівчинку, і про зайчика без трусів!” –  впевнено відповіла мала. Кращої рецензії на цю виставу і не вигадаєш. Але я спробую. Часом оригінальність та бажання зробити щось суперсучасне – іде не на користь творцям.

“Синя Борода”  у версії “Дикого” – казка у стилі хоррор. Тому на сцені  постійно волають лякаючими голосами у напівтемряві. А ще це мюзикл. Тому актори ще і співають пісень з натяком на фолк-обробку. Все це вони роблять як раз не жахливо, а досить пристойно. Але дитина-глядач спочатку тремтить, тримаючи мене за руку(і від холодриги у залі також), а потім звикає до страхів на сцені і відверто нудиться, постійно запитуючи: “А коли вже казочці кінець?”

Ближче до завершення світло на сцені вмикають і з залом починає спілкуватися той самий зайчик, ячкий одягнув труси замість таємної зброї. Так, фантазія авторів зашкалює…. Хоча саме інтерактива юним глядачам  не вистачало, все ж таки діти є діти, вони не чекають від театру чогось високогомистецького.

https://www.facebook.com/watch/?v=498607947416416

Чи йти на “Синю Бороду” з дітьми? Не раджу, хоча як продукт для дорослих вистава варта уваги.