Албанія: життя після бункерного диктатора

Червоно-чорні прапори майорять з усіх крамниць, вікон будинків, ними прикрашені вулиці. Албанія святкує 110-ту річницю незалежності. Хоча фактично після того країна кілька разів перебувала у окупації: спочатку -італіійських фашитів, а згодом – комуністичного режиму, але залишаючись поза радянським табором. Про те, як жилось албанцям у комуністичній ізоляції, можна дізнатись, відвідавши два сучасних музеї у Тірані.

“Бункерарт” – розмістився в приміщенні колишнього бомбосховища. За часів диктатора Енвера Ходжі було побудовано 170000(!) таких укриттів у всій країні. Він наказував робити бункери упродовж двох десятиліть свого правління аж до смерті 1985 року. Вочевидь, що путін – не перший бункерний тиран.

У таких приміщеннях не тільки ховалися, але і допитували та страчували тисячі громадян, які не були згодні з режимом.

Як албанці опинилися у такій ситуації? На початку двадцятого століття країна здебільшого складалася із сільської місцевості. У 1925 році до влади прийшов Ахмет Зогу, який представляв інтереси націоналістично налаштованих чиновників та військових. Спочатку його обрали президентом на 7 років, а потім завдяки змінам у конституції оголосили королем албанців. Монарх відхилив пропозицію про встановлення митного союзу з фашистською Італією і вислав багатьох італійських військових радників, 1939 року Зогу відмовився від вимог щодо перетворення Албанії на італійську колонію і…. успішно втік з родиною до Лондона.

Від фашитів албанців “врятували” комуністи, і одразу почали розбудовувати розвинену ситему поліцейського нагляду за кожим громадянином.

Звісно, албанці пручалися, створюючи підпілля для боротьби. Однак інакодумців відловлювали, допитували і часто страчували. Крім того, існували тренувальні майданчики, де готували собак, – їх використовували проти тих, хто хотів покинути країну, таємно перетнувши кордон.

За часів правління Ходжі у Албанії квітнула справжня шпигуноманія. Цьому періоду присвячений музей “Будинок листя”. Спочатку його приміщення використовували для розміщення лікарні, потім як Міністество Закорднних Справ, а згодом – перетворили на катівню албанської служби розвідки.

За пересічними албанцями цілодобово стежили, кімнати рясно нашпиговували “жучками” для прослуховування. У музей можна подивитися і відео з архівів місцевої служби безпеки, на якому прихованою камерою зафіксовано незаконний обмін валюти.

Енвер Ходжа побудував піраміду ієрархії, де він перебував на верхівці, а слідом розміщувалися голови та заступники секрених служб. Цілодобово поліція всюду вишукувала “ворогів народу”, тисячі незгодих були репресовані. У Албанії було 18 в’язниць, з них половина – для обвинувачених за політичними мотивами. “Не може бути някого милосердя до ворогів, не може бути страху помилитися. Не може бути помилок із класовими ворогами”, – вважав Ходжа.

Тиранія продовжувалася аж до смерті диктатора, її відлуння було і після. Лише у 1991 році відбулася революція і поваленння комуністичного режиму у Албанії.

За час відокремленння від цивілізованного світу Ходжа зруйнував історичний центр столиці Тірани, перекроївши його на соціалістичний манер. Тепер тут панує цікавий еклетичний стиль – нові багатоповерхівки будують у модерновій манері. вони сусідствують зі старими пафосними будівлями комуністичних часів. Палац Ходжи також перебуває на капітальній реконструкції – його перетворюють на музей. Звісно, тут розвінчуватимуть культ бункерного диктатора.

Олена Солодовнікова