Режут «культурный» бюджет. Бездельники не утонут

Минфин  предложил срезать бюджет Минкульта и сопутствующих агентств вдвое, сократив всю производственную часть. Представители креативных индустрий весьма своеобразно отреагировали на этот шаг. Так называемая “Украинская киноакадемия” решила собрать онлайн-митинг, но даже с этой бесполезной инициативой с трудом справились – запланированное включение “киноакадемики” перенесли на три часа, так как не могли освоить работу конференц-программы Zoom.  Вероятно, Киноакадемии, которая напрямую связана с женой олигарха Викторией Тигипко, все еще очень хочется урвать госсубвенции на свои красные  дорожки и дочерние мероприятия вроде Одесского кинофестиваля. Проведение их в этом году, конечно же, будет напоминать пир во время  чумы. Но есть большая вероятность, что в очередной раз, в разгар эпидемии, под предлогом уничтожения культуры  будут выклянчены миллионы на поддержку игрушек жены одного очень  богатого человека, не взявшего под опеку ни одну область….

Большинство креативщиков дружно запаниковали, что без госдотаций, им нечего будет есть.(В оригинале, конечно, звучат  другие аргументы – “отрасль умрёт”, “книги перестанут читать”, ” а вот в Германии и Великобритании организовали помощь арт-фрилансерам”). То более здравомыслящие творческие люди напомнили, что коронавирус дал повод пересмотреть на какие нужды и кому идут “культурные денежки”.

Пропонують скоротити зарплати посадовців.

Олексій Мазур, сценарист: “Якщо не буде кіна, то для чого тоді ви? Чим керуватимете? Для чого тоді ваша посада? Почніть скорочення з себе – секвеструйтеся! Ми вас зрозуміємо”.

Елена Солодовникова, режиссёр-документалист: “Напишу непопулярну річ щодо скорочення видатків на культуру. Окай, ми всі розуміємо, що зрізання 8,6 млрд не врятує країну, бо це 0,5 відсотків загального бюджету. Однак! Всі вже мають усвідомити, що до кінця року гривна знеціниться приблизно як у 2014. В кращому випадку. Тепер згадаємо, що було з фільмами, які отримали гроші тоді? Освіжу пам’ять – їх закінчували ще по п’ять років з величезним скрипом. Більшість продукту, що був запущений у кризу, вийшов лайновий. Чи взагалі не вийшов. Головна причина – доробляли на в три рази менших бюджетах з дошкрябанням коштів.

Хтось хоче прибрати прзорість оцінювання проектів, якої так довго вимагали.

Дарья Онищенко, режиссёр: “Якщо вдасться зберегти хоч якось можливість фінансування і проведення конкурсів в умовах коронавірусу: необхідно скоротити проведення конкурсу до одного етапу і відмінити практику проведення пітчингів у Держкіно, яка сама по собі також вимагає бюджета. Ця практика працює в Європі. В фондах Німеччини чи Швейцарії, з якими я працювала, пітчинги не проводяться: рішення приймаються на основі оцінки поданих матеріалів: сценарію, бюджету, резюме команди, попередні роботи режисерів і так далі. Пітчинги на справді непотрібні. ”

Є ті, хто підкреслює, неефективність новостворених інституцій.

Ирина Даневская, издатель: “Моє видавництво ( як і деякі інші) принципово не співпрацює з Українським Інститутом Книги по програмі закупівлі бібліотечних книжок ( мабуть, через дуже прозорі умови). І я упевнена, що для отримання державного фінансування пересічному українському видавцю не потрібні зайві посередники. Достатньо системи “Прозоро” (…) Вже зрозуміло, що найближчим часом світову ( і найперше українську) економіку охопить криза, від якої постраждають абсолютно усі галузі. 150 затребуваних УІК мільйонів грн – це справді великі кошти, які можна скерувати на потрібніші проекти.