50 років Microsoft: особи, інновації, важливі моменти

Маша Чіп Цікавиться технологіями, відеоіграми, коміксами, кіно, живописом та академічною музикою. Про дещо з цього пише, а про дещо - лише планує.

Весна 1975 року, США. У гуртожитку Гарварду 19-річний Білл Гейтс та його 22-річний друг Пол Аллен не просто вірять у майбутнє комп'ютерних технологій - вони хочуть стати його архітекторами. 4 квітня 1975 року вони засновують невелику компанію, якій судилося змінити світ. Компанію, яку ми знаємо як Microsoft.

Як це часто буває, спершу мало хто сприймав їх серйозно. Але хлопці були вперті, хитрі та цілеспрямовані. Тож вони не просто вижили, вони перевернули світ технологій і стали легендою, яка створювалася прямо перед декількох поколінь комп'ютерних фанатів та звичайних користувачів.

Давайте розглянемо ключові моменти в історії цієї легендарної компанії. Почнемо з її засновників, адже часто історії компаній нерозривно пов'язані з особистостями, які їх створювали. Microsoft, без сумніву, є яскравим прикладом цього.

Хто ти, Білле?

Білл Гейтс - людина настільки легендарна, що про нього ходять різноманітні чутки. Він і вундеркінд, який не міг відірватися від тогочасних комп'ютерів та мав шалені математичні здібності, і верткий юний бізнесмен, що майстерно маніпулював своїм оточенням, зокрема Полом Алленом. І "хлопець з гаража", і спадкоємець впливової родини. І геній, що створював революційний софт, і хитрун, який "позичав" чужі ідеї. І людина, що йде по головах, і найбільший філантроп, чиї пожертви обчислюються мільярдами. І, звісно, за сумісництвом - провидець, ілюмінат, масон, творець COVID-19 та таємний володар Всесвіту.

І дещо з цього таки правда. Але щоб зрозуміти, де легенда, а де реальність, треба зазирнути в минуле.

Білл з'явився на світ у забезпеченій родині. Його батько, Вільям Генрі Гейтс II, вважав себе представником середнього класу, хоча в певному сенсі його фінансовий стан був дещо зменшеним. Насправді родина Гейтсів жила не просто зручно, а надзвичайно комфортно. Дідусь Білла, Вільям Генрі Гейтс I, не виділявся активною участю у громадському житті, в той час як його прадід займав посаду законодавця штату та навіть був мером. Батько Білла досяг значних успіхів у кар'єрі корпоративного юриста і очолював адвокатську асоціацію штату Вашингтон.

Мати Білла також була далеко не домогосподаркою. Мері Максвелл Гейтс походила з родини банкірів - її дід заснував National City Bank у Сіетлі. Попри освіту вчительки, вона швидко поринула у світ впливових людей: входила до рад директорів торгових палат, благодійних фондів, дитячих лікарень, страхових компаній і навіть підрозділу AT&T, ну а в 1980 році вона опинилася у раді директорів United Way, де її колегою був Джон Опель, тодішній президент IBM. Власне, цей факт дуже люблять пов'язувати з тим, що через деякий час IBM підписала доленосний контракт із невеликою компанією Microsoft, якій судилося стати монополістом на ринку операційних систем. Але про цей контракт поговоримо трохи згодом. А поки що - вернімося у кінець шістдесятих і подивимося на двох дуже перспективних школярів.

Пол Аллен та виникнення Microsoft

Пол Аллен був трохи старший за Гейтса, та й виглядав солідніше (Білла років до 30 сприймали як підлітка), проте в цих двох була спільна пристрасть - програмування. Це зараз в нас є інтернет, численні онлайн-курси та програмувати можна хоч на мобильнику. Та й нейронка в разі чого допоможе. Інша справа кінець шістдесятих! В ті часи це хобі було досить екзотичним і потребувало чималих зусиль. Треба було не тільки розбиратися з алгоритмами більш-менш самостійно, але ще й знайти на чому реалізувати програму, домовлятися про машинний час, шукати варіанти.

У 1968 році школа, в якій навчалися Білл і Пол, отримала доступ до комп'ютера PDP-10. Це мейнфрейм, що займав цілу кімнату, і його не назвеш комп'ютером у сучасному розумінні - жодного тобі екрану, мишки чи навіть клавіатури. Замість цього - телетайп, електромеханічна друкарська машинка, яка друкувала все на папері, приймала команди й читала перфоленти. Програмували на папері, запускали через стрічки, а результат... теж на папері.

Молоді програмісти захопилися кодом і навіть виявили вразливості в системі компанії Computer Center Corporation (CCC). В нагороду за свою знахідку їм надали безкоштовний доступ до комп'ютерів — майже ідеальна угода. Проте одного разу вони зламали аккаунти користувачів, за що отримали тимчасовий бан. Але це не злякало їх: швидко переключившись, вони почали займатися більш серйозними проектами.

Перший бізнес-експеримент - Traf-O-Data. Аллен і Гейтс розробили систему на основі Intel 8008 для аналізу дорожнього трафіку. І все б добре, але держава запропонувала аналогічне рішення безплатно.

Та справжній прорив стався наприкінці 1974 року. Пол Аллен натрапив на статтю в журналі Popular Electronics про Altair 8800 - перший доступний персональний комп'ютер на базі процесора Intel 8080. Якщо комп'ютери стануть масовими, їм критично потрібно програмне забезпечення, - розмірковував молодий програміст. А яке найперше? Звісно, BASIC - популярна тоді мова програмування.

Хлопці зателефонували Еду Робертсу, творцеві Altair з MITS, і трохи схитрували, сказавши, що їхній інтерпретатор BASIC для Altair вже майже завершений. Це викликало його зацікавлення. Проте була одна суттєва проблема: у них не було ані готового інтерпретатора, ані доступу до самого Altair. І не могло бути — на той момент його ще ніхто не бачив у реальному житті.

Проте в них був важливий ресурс – мейнфрейм PDP-10, на якому вони могли використовувати машинний час. Пол швидко створив емулятор Altair 8800 для тестування свого коду. Тим часом, Білл Гейтс разом з математиком Монті Давідоффом за два місяці розробили з нуля інтерпретатор BASIC, який займав лише вражаючі 4 кілобайти пам'яті (менше, ніж вага іконки сучасного додатку).

Пол Аллен прибув до Робертса, тримаючи в руках перфострічку, і успішно завантажив BASIC на оригінальному Altair - і все запрацювало з першої спроби. Якщо ви колись писали код і намагалися запустити його на іншому пристрої, ви розумієте, яке це велике досягнення. Вражений успіхом, Робертс негайно запропонував Аллену місце в MITS, а в липні 1975 року разом із Гейтсом вони офіційно заснували компанію Micro-Soft (дефіс зник дещо пізніше).

Не можна сказати, що все було прямо ідеально. BASIC масово крали - просто копіювали його без сплати. Гейтс навіть написав гнівного відкритого листа програмістам, закликаючи платити за софт. Проте, молоду компанію це не зупинило. Вони адаптували BASIC під десятки платформ (включаючи Apple II) і поступово розширювали штат.

А далі відбулася ключова подія. Аллен взявся за розробку програмного забезпечення для перспективного процесора Intel 8086 ще до його офіційного випуску. У той же час Microsoft активно співпрацювала з CP/M (Control Program for Microcomputers) — найвідомішою операційною системою того часу для 8-бітних мікрокомп'ютерів, що працювали на процесорах Intel 8080 та Zilog Z80.

Ці проєкти стали ключем до значного угоди з IBM, що може перетворити Microsoft на технологічну гігантську компанію.

Контракт з IBM та MS-DOS

Історія угоди з IBM викликає різноманітні оцінки, і навколо неї існує стільки ж міфів, скільки й про самого Білла Гейтса.

Отже, IBM готувала свій перший персональний комп'ютер (пам'ятаєте вираз "IBM-сумісний ПК"?) і дуже поспішала. Навколо конкуренти, а ще - бюрократія та антимонопольне законодавство. Тож вони вирішили ризикнути: замість внутрішніх розробок - сторонні комплектуючі, відкрита архітектура і софт від когось, хто вміє його створювати.

Щодо програмування, IBM звернулася до Microsoft – компанії, що вже встигла зарекомендувати себе після успіху з Altair BASIC. Однак для створення операційної системи спочатку вони звернулися до Digital Research, розробників відомої CP/M. Проте переговори не увінчалися успіхом. Причини цього залишаються невідомими, але Microsoft виявилася готовою скористатися наданою можливістю.

У Microsoft не існувало власної операційної системи, проте був Пол Аллен — талановитий програміст з відмінним чуттям на корисні зв'язки. Вони усвідомлювали, що компанія Seattle Computer Products розробила напівфабрикат під назвою 86-DOS (також відома як QDOS), яку їх інженер Тім Паттерсон створив як альтернативу CP/M. Microsoft швидко отримала ліцензію на цю систему, а згодом повністю викупила її.

Угода між IBM і Microsoft виглядала досить звичайно: Microsoft передала їм свою операційну систему, відому як PC-DOS, та набори мов програмування за суму в 430 тисяч доларів. Проте важливим аспектом було те, що Гейтс зберіг за собою можливість продавати цю ж ОС іншим виробникам під назвою MS-DOS. IBM, яка була більше зацікавлена у апаратному забезпеченні, не висловила жодних заперечень.

А потім все заграло новими фарбами: у серпні 1981 року на ринку з'явився IBM PC, який швидко здобув популярність. Інші компанії почали випускати комп'ютери, сумісні з ним, тобто клони. І всі вони вимагали операційну систему MS-DOS. Таким чином, Microsoft перетворилася на гіганта у своїй сфері.

А у відео нижче ви можете побачити гру DONKEY.BAS. Вона розповсюджувалася разом з ранніми версіями PC-DOS та інтерпретатором мови BASIC. Білл Гейтс та Ніл Конзен (Neil Konzen) написали її за одну ніч задля того, щоб показати можливості BASIC та комп'ютера IBM PC.

Існує цікава легенда про контракт між IBM і Microsoft, згідно з якою матір Білла Гейтса, впливова Мері Гейтс, нібито посприяла укладанню угоди завдяки своїм зв'язкам з керівником IBM у благодійній організації. Чи це правда – невідомо, але, ймовірно, це всього лише міф. Хоча, можливо, знайомства трохи допомогли, не слід забувати, що перед нами стояла не просто група молодих людей, які не закінчили університет, а успішна компанія з уже значними фінансовими показниками. Крім того, були ще й зв'язки, кмітливість, відвага та трохи удачі. Як і завжди в історії великих угод.

Стів Балмер - яскравий представник компанії Microsoft.

Якщо говорити про людей, які були обличчям раннього Microsoft, неможливо не згадати про Стіва Балмера - одного з перших співробітників компанії та близького товариша Гейтса. Він прийшов у Microsoft на позицію бізнес-менеджера ще у 1980 році, ставши тридцятим співробітником компанії. Тоді він покинув навчання в Стенфордській бізнес-школі, повіривши у перспективи молодої компанії. І не прогадав.

Балмер швидко увійшов у культуру Microsoft, ставши її незамінною частиною. Якщо Гейтс уособлював розум, то Балмер символізував енергію та пристрасть. Коли він з'являвся на презентаціях Operating System for Personal Computers, це перетворювалося на справжню театралізовану виставу. Він не лише розповідав про нові продукти, а й активно залучав аудиторію — стрибаючи, вигукуючи, віддаючи себе повністю. Його відоме "Developers! Developers! Developers!" стало культовим виразом ще до того, як з'явилися вірусні ролики.

На відміну від холодного аналітичного підходу Гейтса, Балмер являв собою яскравий приклад пристрасті до продукту. Як говорили в Microsoft: "Білл зазирає на кухню, щоб переконатися, що холодильник працює, тоді як Стів приходить, аби з'їсти весь торт і похвалити кухарів за їхню роботу".

Саме Стів Балмер відігравав ключову роль у розвитку відділу продажів Microsoft в найвизначніші етапи її історії, коли компанія перетворювалася з маленького стартапу на потужного корпоративного гіганта. Його харизма сприяла укладенню важливих угод, які зробили Operating System for Personal Computers стандартом для мільйонів комп'ютерів у бізнес-середовищі. А в 2000 році, коли Білл Гейтс вирішив залишити активне управління компанією, Балмер був обраний його наступником на посаді генерального директора.

І лише з часом, коли світ різко повернув у бік мобільних пристроїв, стало зрозуміло, що енергія Балмера не може замінити візіонерства, необхідного для нової технологічної революції. Але це вже зовсім інша історія.

Operating System for Personal Computers

MS-DOS, звісно, то є люкс. Але вправлятися з командною строчкою не всім до вподоби. Все потрібно було вводити вручну з клавіатури: C:\> і далі якісь магічні команди, типу dir, copy, format.

Проте в тих самих сімдесятих роках існували компанії, які почали замислюватися над покращенням користувацького досвіду. Для деяких це може звучати незвично, але саме компанія Xerox стала піонером у створенні комп'ютерного графічного інтерфейсу. У її лабораторіях виникли концепції комп'ютера з мишею, вікнами, іконками та графічним інтерфейсом. Вони фактично розробили те, що сьогодні ми вважаємо стандартною операційною системою. Проте Xerox не знала, як реалізувати свої ідеї, але знайшлися інші, хто це усвідомив — і це була компанія Apple під керівництвом Стівена Джобса. В принципі, нічого дивного в цьому немає.

Тож Apple натхненні доробком Xerox, створили Apple Lisa - перший ПК з графічним інтерфейсом користувача (GUI). Він був як Ferrari серед самокатів: красивий, революційний, і... коштував $10 000, що було трохи занадто. Потім був Macintosh - дешевший, стильний, з мишею й іконами, Джобс показав усім, як має виглядати "комп'ютер майбутнього".

Гейтс теж прийшов у Xerox, подивився... і вирішив зробити щось подібне, але дешевше. Так з'явилась ідея Operating System for Personal Computers. Не операційної системи як такої, а графічної оболонки для MS-DOS.

У 1985 році побачила світ Operating System for Personal Computers 1.0. Не те щоб світ одразу зомлів від захвату - вікна там не можна було пересувати як заманеться, тільки мозаїкою: одне поруч з іншим, але без жодної свободи. Мишка була, але багато хто не розумів, навіщо вона взагалі потрібна. Проте вже був Paint, а ще Reversi - гра, яка, ймовірно, змусила більше людей навчитися клацати, ніж будь-який підручник.

У ролику нижче 30-річний Стів Балмер рекламує перший Operating System for Personal Computers із завзятістю, якій може позаздрити будь-який сучасний блогер або обличчя "Магазину на дивані".

Хоча система виглядала дещо незграбною, вона вперше надала звичайним користувачам можливість не звертатися до інструкцій, щоб дізнатися, як виконати просту операцію копіювання файлу. З технічної точки зору це було досить складно: комп'ютери того часу нагадували сучасні калькулятори, мали процесор Intel 8088, 256 кілобайт оперативної пам'яті, що вважалося справжньою розкішшю. Проте Microsoft не зупинилася на досягнутому - незважаючи на помірні продажі та стримані відгуки.

Два роки потому з'являється Operating System for Personal Computers 2.0: вікна тепер вміють перекривати одне одного, з'явилися кнопки зменшення та збільшення - тобто тепер можна було зробити вікно маленьким, великим або знову маленьким. З'явилась підтримка нових процесорів, більше кольорів (аж до шістнадцяти!), гарячі клавіші й більш жвава робота загалом. Панель керування отримала ще пару повзунків і галочок.

А потім настав 1990 рік. Operating System for Personal Computers 3.0. І це вже був бум. Вигляд приємніший, працює стабільніше, підтримує нормальну пам'ять, запускає більше програм одночасно, і що найголовніше - вже справді схоже на систему, якою хочеться користуватись, а не просто терпіти. Тут уже були Менеджер програм, Менеджер файлів, ігри, антивірус, можливість слухати звуки з CD - відчувалося, що ми впевнено крокуємо у майбутнє. Пасьянс "Косинка" та "Сапер" стали іконами офісного дозвілля: хто не розкладав картки під час роботи, той або справді працював, або не вмів користуватися мишкою.

А з 3.1 усе стало ще серйозніше - спочатку планували просто косметичні правки, але вийшов продукт, який на довгий час став стандартом. Operating System for Personal Computers вже не просто наздоганяла інших - вона виходила на перше місце. А далі - далі були хітові Operating System for Personal Computers 95, достойна Operating System for Personal Computers 98, трохи сумнівна Millenium, знову суперуспішна Operating System for Personal Computers XP, провальна Vista, зручна Operating System for Personal Computers 7... Ну і сучасні версії, звісно. А ще - серверні, які міцно займають свою нішу.

Офіс, Дослідник та підприємництво.

Гейтс швидко усвідомив, що інтернет — це не просто модний тренд, а істотна частина майбутнього. Однак спочатку він був на межі пропустити цю революцію: у своїй книзі "Дорога вперед" (1985) він навіть не згадував про глобальну мережу. Але згодом він кардинально змінив свою позицію і написав відомий лист "Приплив Інтернету". Microsoft терміново адаптувала свої стратегії, а Гейтс зізнався, що це був найстрашніший момент у його кар'єрі — страх не встигнути до нової ери.

Тож у Operating System for Personal Computers з'явилися інструменти для інтернету і, звісно, Internet Explorer. Колись у царстві браузерів правив Netscape, але Microsoft надавала свій Internet Explorer безплатно у комплекті з Operating System for Personal Computers - і це вбило конкурента. IE6 став де-факто платформою вебу: незручний, нестабільний, але усюдисущий. Проте цей король і сам довго не втримався на троні: з'явилися Firefox та Chrome.

Звісно, варто згадати й про Microsoft Office. Без армії та гармат, але з Word, Excel і PowerPoint Microsoft завоювала офіси планети. Excel знищив бухгалтерські книги, Word - друкарські машинки, Outlook - паперові листи. Office став стандартом, а формат .doc - його зброєю.

Але головне - корпоративний сегмент. Microsoft продавала не просто Operating System for Personal Computers, а цілу екосистему: Active Directory для керування користувачами, Exchange для пошти, SharePoint для документообігу. Це допомагало ІТ-директорам уникати "зоопарку технологій", коли при зміні чогось одного, часто треба було міняти все. Тож спеціалісти брали Microsoft - бо це працює. Microsoft знала: бізнес не любить сюрпризів, бізнес любить стабільність. І вона цю стабільність продавала - за дуже непогані гроші.

Operating System for Personal Computers 95, ігри та...

1995 рік. Гейтс у рекламному промо-ролику грає в DOOM на Operating System for Personal Computers 95. І це вже не просто оболонка MS-DOS. На відміну від Operating System for Personal Computers 3.x, яка встановлювалася поверх MS-DOS, Operating System for Personal Computers 95 інтегрувала MS-DOS 7.0 в себе. Вона завантажувала DOS, але потім перехоплювала більшість функцій управління системою, використовуючи власні 32-бітні компоненти. Тут з'явилася зручна кнопка "Пуск", панель задач, перетягування файлів, багатозадачність - здавалося, комп'ютери нарешті стали "для людей". Люди стояли в чергах - не за айфоном, а за операційною системою. Operating System for Personal Computers 95 стала іконою. Microsoft вистрелила, як ніколи. Більшість комп'ютерів на планеті запускались саме з неї.

Це був момент, коли Microsoft дійсно стала найпотужнішою компанією і монополією. Вони змогли нав'язати свою ОС як стандарт, продавати її разом із ПК, і не залишили конкурентам шансів. Mac "з'їхав" у нішу. Linux був диким полем для гіків. А Operating System for Personal Computers став домом для всіх. І для офісів, і для геймерів. До речі, останні не зразу хотіли переходити зі звичного MS-DOS, але "95-та Вінда" їх переконала і Microsoft стала головною платформою для ПК-геймерів. Багато у чому допомогли інструменти DirectX, які дозволили розробникам створювати ігри, які виглядали та працювали краще саме на Operating System for Personal Computers.

Говорячи про геймерів, варто зазначити, що спочатку Microsoft не відзначалася успіхами в ігровій індустрії. Хоча їхній Flight Simulator справді був вражаючим проектом. Ця гра, що розпочалася ще в 1982 році, базувалася на попередніх розробках компанії subLOGIC. Це дійсно потужний симулятор польотів, який з кожною новою версією стає все більш вдосконаленим. У нього є своя віддана аудиторія, але він ніколи не стане масовим хітом.

У 2001 році ігрові консолі вже стали асоціюватися з японською культурою. На цьому ринку домінували два гіганти — Nintendo та Sony, а також славнозвісна Sega і трохи Panasonic. PlayStation з 1990-х років вважалася символом сучасного стилю: CD-диски, серії Final Fantasy, Metal Gear Solid, Gran Turismo — навіть заставка запуску консолі стала чимось на кшталт культового елемента. Nintendo ж можна вважати окремою релігією. Там панують (і досі панують) персонажі на кшталт Маріо, Зельди та Покемонів — усе це нагадує про дитинство або відпочинок від дорослого життя, вражаючи яскравими кольорами та геніальним дизайном.

І тут - Microsoft. Американська компанія, що асоціюється з Word і синім екраном смерті, та і взагалі - з програмним забезпеченням, а не "залізом" раптом починає продавати власну "коробку" для ігор. Виглядала вона ніби відеомагнітофон зміксували з пластиковим трасформером, але була реально потужною. Xbox мав кращу графіку, міг програвати музику з жорсткого диска, мав підтримку онлайну з самого початку.

Але найголовніше - Halo. Цей шутер зробив те, що Mario зробив для Nintendo: створив причину купити консоль. Master Chief став новим ідолом, ігрова механіка - еталоном. Sony в той момент теж мала свої шедеври, але Microsoft вдалося зробити одну гру, яка збудувала платформу.

Звісно, Xbox ніколи не стала хітом у Японії, проте у США та Європі платформа вистрелила. А наступне покоління Xbox 360 показало, що Microsoft може бути навіть популярнішою за PlayStation 3. Ну, принаймні деякий час. Онлайн-сервіс Xbox Live був революційним. Там, де Sony ще думала, як з'єднати гравців, Microsoft уже збирала цілі армії фанатів Halo 3.

Nintendo завжди залишалася в独立ній ніші. Їхній підхід до ігор завжди був унікальним. GameCube, Wii, Switch — кожна з цих консолей виділяється нестандартним дизайном і незвичайними концепціями, але при цьому вони мають глибоке розуміння того, що таке "задоволення від гри". Microsoft, в свою чергу, не намагалася конкурувати з ними безпосередньо. Натомість, компанія створювала платформу для "дорослих" гравців, акцентуючи увагу на серйозній графіці, іграх на зразок Call of Duty та великих відкритих світах.

Сьогодні різниця ще виразніша. Nintendo - це весело. Sony - це красиво. А Microsoft - це сервіс. З Game Pass ти не купуєш гру - ти підписуєшся на ігровий світ. Це Netflix для геймерів. І що цікаво - майже всі інші врешті решт теж пішли тим самим шляхом. Як завжди з Microsoft: першими рідко стають, але зате закріплюють стандарт. Так само як і з Operating System for Personal Computers.

Поразки та несприятливі обставини

Проте навіть найбільші можуть зазнати невдач. Microsoft також накопичила чималий список своїх помилок - він простягається на багато сторінок і містить як серйозні, так і кумедні випадки.

Operating System for Personal Computers Phone - це коли Microsoft запізнилася на вечірку смартфонів. Інтерфейс був крутий, але без додатків - це мертва платформа. Купівля Nokia () лише підкреслила масштаб поразки. Сам Балмер визнав: "Ми проґавили мобільну революцію".

Zune - спроба вбити iPod, яка народилася надто пізно. Непоганий плеєр, невдалий таймінг, дивний дизайн, дуже класний софт. На жаль стиль життя вже продавала Apple.

Microsoft Bob - це інтерфейс операційної системи, який представляв собою віртуальний будинок, населений персонажами, такими як пес та різноманітні меблі. Хоча концепція виглядала футуристично, реалізація залишала бажати кращого. Навіть "Кліппі" виглядав більш вражаюче в порівнянні з цим проектом.

Kin - це телефон, створений спеціально для підлітків, який проіснував лише 48 днів. З продажами, що не перевищують 10 000 одиниць, цей проект коштував мільярд доларів. Яскравий приклад провалу в маркетинговій стратегії.

Operating System for Personal Computers Vista - операційна система з апетитом більшим, ніж у користувачів оперативки. Повільна, глючна, ідеально підходила для того, щоб полюбити XP.

Surface RT - планшет з Operating System for Personal Computers, який не запускав звичні Operating System for Personal Computers-програми. Плутанина, фейл, $900 мільйонів збитків.

Попри всі труднощі, Microsoft не уникала експериментів і оперативно зупиняла проекти, які не приносили успіху. Іноді замість нових можливостей виникала непереборна перешкода. Проте компанія продовжувала рухатися вперед.

Найуспішніші придбання Microsoft

Гра в скупку - особливе мистецтво Microsoft. І в цій грі вона - чемпіон із грошового тріатлону.

Bungie - перший значний тріумф. Невелика студія працювала над грою Halo для Mac, але Microsoft вирішила зробити її ексклюзивом для Xbox. Інвестиція в $30 мільйонів призвела до того, що шутери на консолях перестали вважатися чимось смішним.

Mojang - $2,5 мільярда за піксельну пісочницю Minecraft. Це цифрове Lego добре розважає, особливо юне покоління, а також слугує достойним освітнім інструментом. Microsoft купила не гру - вона купила покоління гравців.

Bethesda - $7,5 мільярда за Fallout, Elder Scrolls, DOOM і ще купу світів. Угода, яка зробила Microsoft господарем фантастичних франшиз. І водночас стала тривожним дзвінком для Sony: "Дивіться, ми можемо зробити все це ексклюзивом".

Activision Blizzard - тут уже не дзвіночок, а сирена. $69 мільярдів - найбільша угода в історії ігрової індустрії. Call of Duty, World of Warcraft, Diablo, Overwatch, Candy Crush -- Microsoft зібрала всю геймерську палітру під одним дахом. Це не просто покупка - це вхід у кожен геймерський будинок. Але й суди, регулятори, заголовки на кшталт "Монополія наближається". Придбання довго блокували, та зрештою дозволили. Але попередження прозвучало: наступного разу все може бути складніше.

LinkedIn - $26,2 мільярда за соцмережу для офісних людей. Нуднувато? Аж ніяк. Це база даних про весь бізнес-світ: хто де працює, чим займається, що шукає. Ідеальний інструмент для просування Teams, Office 365 та Azure.

GitHub - $7,5 мільярда за найбільший кодовий репозиторій. Раніше Microsoft і open source здавалися протилежними світами. Сьогодні ж Microsoft стала провідним учасником у відкритих проектах. GitHub надає їй актуальну аналітику прямо з центру IT-індустрії. Це справжній геній.

Безумовно, все це також стосується фінансів. З моменту призначення Сатьї Наделли на посаду CEO у 2014 році, вартість акцій Microsoft зросла в п’ять разів. Кожен мільярд доларів інвестицій приносить значні дивіденди.

Але є й інший бік медалі - масштаб. Microsoft стає занадто великою. Її покупки вже не просто стратегія - це причина для антимонопольних перевірок і судових процесів. Blizzard була великою перемогою, але можливо, наступну покупку компанії вже не пробачать. Бо коли ти скуповуєш світ, світ починає хвилюватися.

Технофантазія з інтригами та зрадами: Microsoft, Apple та Google

На жаль, не все в IT-світі вирішують інновації. Іноді ще адвокати. Microsoft - справжній чемпіон зі змагань "хто на кого подав". І, звісно, віртуоз з отримання максимуму від не своїх ідей.

У 1988-му Apple подала на Microsoft до суду за Operating System for Personal Computers 2.0 із заявою про запозичений інтерфейс. Microsoft не заперечувала схожість, але зауважила про спільних предків Xerox Alto. Microsoft вийшла майже сухою з води - бо між рядками договорів з Apple виявилось, що хитрий Гейтс вже підписав дозвіл на використання деяких "запозичень".

Взаємини між Microsoft і Apple нагадують сюжет драматичного серіалу під назвою "Усе складно". Ці компанії постійно конфліктували, мирилися, знову з'ясовували стосунки, а потім у 1997 році Білл Гейтс вирішив інвестувати $150 мільйонів в Apple, коли вона опинилася на межі банкрутства. Стів Джобс, виступаючи на сцені, оголосив: "Ми більше не суперники". Microsoft отримала пакет акцій без права голосу, а Apple отримала можливість для нового старту. Іронія полягає в тому, що завдяки цій інвестиції Apple згодом зуміла обійти Microsoft за ринковою капіталізацією.

Але справжній гіркий сюжет розгорнувся вже у новому тисячолітті. Microsoft щиро вірила в Operating System for Personal Computers Mobile: кнопка Start, стилус, мобільний Word. А Google - нібито союзник - тихо розробляла Android. І коли час настав, просто роздала його безплатно виробникам. Microsoft лишилась осторонь.

Але програти красиво - теж мистецтво. Через патенти Microsoft почала отримувати ліцензійні виплати з Android. Фактично - заробляла мільярди на чужій платформі, поки її власна Operating System for Personal Computers Phone тихо зникала.

Згодом Microsoft стала відкритішою: більше сервісів для всіх, менше токсичності. Але уроки минулого вивчила. І в нову гонку - за штучний інтелект - вона вже зайшла по-дорослому: з інвестицією в OpenAI та чітким розумінням, що виграє не той, хто мріє, а той, хто діє першим.

Сатья Наделла та сучасність

Сатья Наделла, що змінив Стіва Балмера на посту CEO, кардинально відрізняється від свого попередника. Він не влаштовує гучних виступів на конференціях, не стукає кулаком по столах і не робить пророчих заяв у стилі кіберпанку. Натомість, він прийшов і... дав нове дихання Microsoft.

Під його керівництвом Microsoft почала відмовлятись від одержимості Operating System for Personal Computers як єдиного джерела прибутку й впливу. В компанії з'явилася нова релігія: "хмара". А точніше - Azure. Хоча Azure з'явилася ще у 2008 році, тобто до нового CEO, Наделла не просто вклався в хмарні сервіси - він зробив їх ядром бізнесу. І це спрацювало. Колись Microsoft асоціювалася зі Start та PowerPoint. Тепер - з нейронними мережами, гігантськими дата-центрами і штучним інтелектом.

Ще одне - Наделла змінив саму атмосферу компанії. Замість "вигризай горло, щоб вижити" з'явилось щось нове - growth mindset. Культура навчання, адаптації, відкритості до помилок і до інших технологій (навіть до Linux!). Microsoft стала більш дружньою. І для розробників, і для користувачів.

Завдяки Сатіа Наделлі Microsoft уклала партнерство з OpenAI, компанією, що розробила ChatGPT. Витратили мільярди, не лише фінансово, а й у вигляді потужних обчислювальних ресурсів. Як результат, ми тепер маємо Copilot у Word і Excel, AI-помічника в Bing, інтелектуальні функції в Teams, а також технології синтезу мови, коду та документів. Наделла порівнює сучасний штучний інтелект із інтернетом у 90-х роках. Ми переходимо від "автопілота" до "копілота": тепер машина не просто дає рекомендації, а працює поряд з вами, фактично в одній кімнаті.

Звичайно, ситуація не є настільки ідилічною. Наделла відверто висловлює думку: штучний інтелект дійсно трансформує ринок праці. Деякі професії можуть зникнути, тоді як інші стануть більш складними. У певних секторах зарплати зростуть, а в інших – впадуть. Проте Microsoft не просто констатує цей виклик – компанія прагне впливати на те, як відбудуться ці зміни. Вони акцентують увагу на етичних аспектах, публічних обговореннях та прозорості. Принаймні, такі обіцянки звучать від них.

Цікаво, але під керівництвом Наделли Microsoft знову набула популярності. Це вже не та компанія, яка прагне придбати все підряд (хіба що Activision Blizzard — це окрема розмова), а скоріше організація, що створює дійсно корисні продукти. Вона перестала виглядати як стародавній динозавр, перетворившись на тихого гіганта, який обережно просувається в майбутнє... із копілотом поруч.

З фінансових результатів четвертого кварталу 2024 року стало зрозуміло, що цей шлях виявився вдалим. Основний прибуток компанії тепер надходить саме з хмар Azure. Це вже не просто дата-центри, а потужна екосистема, що вбудовує штучний інтелект у всі аспекти роботи з Microsoft - від Word до Teams, від Bing до Copilot. Така зміна підходу до бізнесу дозволила Microsoft стати не лише технологічним лідером, а й зберегти актуальність у світі, де віртуальні помічники й хмари стають нормою.

Ось така вона - Microsoft у рік свого 50-річчя. Замість битися за монополію, вона стала архітектором епохи, де машини - партнери, а не конкуренти. Ювілей Microsoft - це не про "ого, їм вже 50". Це про "ого, вони знову попереду". І, можливо, цього разу - надовго.