97-й "Оскар": перемога "Анори", суперечки та втрачені номінації

Тріумф "Анори" Шона Бейкера, яка отримала п’ять нагород, був сприйнятий американською індустрією та пресою як успіх незалежного кіно. Проте український погляд на цю подію виявився абсолютно іншим. Це стосувалося не лише підходів до виробництва фільму, а й трактування сюжету та його наративів. У контексті "світу, що стрімко падає в прірву", українські глядачі хотіли отримати від церемонії не лише миттєвий ескапізм і традиційний гламур з червоного ходу зірок, але й висловлення думок представників кіноіндустрії, яких вони асоціюють із загальним образом Голлівуду. Результати їхнього голосування за переможців, виступи й демонстративні дії, навіть вибір аксесуарів для вечірніх нарядів і смокінгів, сприймалися як зрозумілі сигнали про те, "хто на чиєму боці".

А кіноманам, які не перший рік слідкують за "Оскаром" і більш-менш обізнані з механікою та правилами гри, фінал чергового "передбачувано-непередбачуваного" нагородного сезону цікавий ще й тим, що нагадує кінне дербі чи будь-яке інше азартне змагання, де лідер може змінитися в будь-який момент і з будь-якої причини.

Фото: EPA/UPG "Оскар": як це працює

Зазвичай, старт оскарівських перегонів дає кінофестиваль Санденс. Вже не один рік цей фестиваль незалежного кіно слугує потужним поштовхом, особливо для документальних фільмів. Після Санденсу стрічки продовжують свій шлях на Берлінському міжнародному кінофестивалі, далі їх чекають Канни, а потім – фестивальний тріумвірат Венеція - Теллурайд - Торонто. Варто зазначити, що у цьому випадку мова йде про фестивальне кіно, в той час як мейнстрим слідує своїм власним шляхом, орієнтуючись на прокат та касові доходи.

До середини листопада всі кандидати на премію "Оскар" зобов'язані подати свої заявки до Академії, після чого розпочинається справжня боротьба за нагороди. Спочатку різні кінокритичні спільноти вручають свої призи, а згодом своє слово беруть кіноасоціації. Найбільш точним індикатором загальних настроїв є кіногільдії, які представляють інтереси професіоналів у сфері кіновиробництва. Проміжні результати фіксуються такими нагородами, як "Золотий глобус", премія "БАФТА" та "Вибір критиків". Саме на основі цих подій формуються прогнози щодо номінантів та потенційних лауреатів "Оскару". Проте, незважаючи на, здавалося б, передбачувані результати та статистику від 9905 голосуючих членів Академії (остання офіційна цифра на грудень 2024 року), всі все ще сподіваються на несподівані повороти подій.

Фото: EPA/UPG Ведучий церемонії вручення премії "Оскар" Конан О'Браєн допомагає розгортати червону доріжку перед початком церемонії у Лос-Анджелесі, 26 лютого 2025 року. Цифри й механіка 97-х "Оскарів" "Оскар" присуджують в 23 категоріях-номінаціях на конкурсній основі, плюс є одна "запасна" номінація для кращої музики в мюзиклі, але її традиційно не вручають, оскільки немає потрібної кількості претендентів. На розгляд академіків подали 323 повнометражних фільми у загальних категоріях за підсумками 2024 року (сюди не входять претенденти в категорії повнометражної документалістики та міжнародного фільму). З них 207 боролися за можливість стати номінантами в головній категорії - "Найкращий фільм року". 87 країн (і відповідно стільки ж стрічок) подали заявки в категорію "Міжнародний повнометражний фільм"; китайську заявку дискваліфікували через надмірну кількість англомовних діалогів; Йорданія відкликала заявку через "дипломатичний тиск"; тож академіки розглядали 85 фільмів-претендентів; Україна висувала в цій категорії "Ля Палісіаду" Філіпа Сотниченко, та вона не потрапила до списку номінантів. 31 анімаційний повнометражний фільм, 169 повнометражних документальних фільмів, 164 короткометражних документальних фільмів, 88 короткометражних анімаційних і 180 короткометражних ігрових фільмів подали для розгляду у відповідних категоріях. 35 повнометражних фільмів і 15 короткометражних стали офіційними номінантами 97-х "Оскарів", а статус переможця отримали 11 повнометражних та 3 коротких метри. 45 статуеток "Оскара" знайшли своїх власників, їх отримали одна країна (в міжнародній категорії лауреатом стає саме країна, а режисер фільму-переможця лише формально отримує нагороду) та 40 кінематографістів.

Ключовий момент: незважаючи на те, що премія та сама Академія мають американське походження, щороку все більше міжнародних кінематографістів залучається до цього процесу, а також зростає визнання фільмів з неангломовних країн. Крім того, Академія розширює кількість номінацій: вже наступного року планується введення нової категорії – найкращий кастинг. Ця нова номінація вже кілька років існує на премії BAFTA, а цьогоріч вона буде представлена на Європейській кіноакадемії, в той час як з 2026 року кастинг-режисери зможуть боротися за Оскар. Важливо зазначити, що Академія загалом є досить консервативною у питанні додавання нових категорій: легше виключити, ніж додати. Нещодавно, наприклад, дві категорії звукових номінацій були об'єднані в одну, а нова категорія на "Оскарах" востаннє з'явилася у 2001 році, коли була введена номінація для повнометражної анімації.

Фото: EPA/UPG Оскарівська кампанія сезону 2024/25

Цей сезон кампанії був насичений численними несподіваними поворотами серед учасників. Аналітики запам'ятають його за "вкраденими категоріями", які виявилися вирішальними для просування, а також за резонансними скандалами в соціальних мережах і переважанням незалежного кінематографа над великими студійними блокбастерами. Протягом нагородного сезону лідерство постійно змінювалося, але врешті-решт результати виявилися передбачуваними.

Цьогорічні переможці, які стали несподіванкою і не були згадані серед потенційних фаворитів, з'явилися лише в трьох короткометражних категоріях, що зазвичай вважаються найменш передбачуваними. Перемога фільму "Анори" у номінаціях "Найкращий монтаж" і "Найкраща жіноча роль" стала сюрпризом, хоча на етапі прогнозів він займав друге місце.

Тема "вкрадених категорій" періодично спливає в акторських номінаціях: це прийом, коли сюжетно центральних персонажів подають не в категорію виконавців головних ролей, а в номінацію за роль другого плану, де їм буде легше вирізнитись та перемогти. Саме такими були переможці цього року в цій номінації - Кіран Калкін за фільм "Реальний біль" і Зої Салдана за "Емілію Перес"; їх персонажі та екранний час були такими ж, як в головних ролей, але змагались вони з "другорядними" персонажами інших стрічок.

Фото: EPA/UPG Зліва-направо: Едрієн Броуді, найкраща чоловіча ролі у фільмі "Бруталіст", Майкі Медісон, найкраща жіноча ролі у фільмі "Анора", Зої Салдана, найкраща жіноча роль другого плану у "Емілії Перес", і Кіран Калкін, найкраща чоловіча роль другого плану у фільмі "Справжній біль" під час церемонії вручення премії "Оскар" у Лос-Анджелесі, 2 березня 2025 року.

Калкін запам'ятався своєю зворушливою промовою, в якій нагадав дружині про її давнє зобов'язання: якщо він отримає Оскар, то вони матимуть четверту дитину. Цей момент викликав сльози у всіх присутніх. Також емоційною була промова Салдани: у кращих традиціях Голлі Беррі, вона не змогла стримати сліз і згадала про свої емігрантські корені.

"Анора"

Тріумфатором став Шон Бейкер зі своїм фільмом "Анора", який здобув 5 "Оскарів" з 6 можливих. Цей успіх став несподіванкою для українського кіногромадського середовища, але водночас надихнув американських журналістів. Неочікувана перемога "Анори" на Каннському фестивалі, де вона отримала "Золоту пальмову гілку", відкрила їй шлях до Оскарів. Англомовні кінокритики тепло оцінили стрічку, хоча вона не стала абсолютним фаворитом серед нагород. Консенсус щодо потенційного лауреата Оскара почав формуватися після перемоги "Анори" у трьох з чотирьох премій американських гільдій, а також на Independent Spirit Awards.

Фото: EPA/UPG Зліва-направо: Алекс Коко, Шон Бейкер і Саманта Куан, переможці в номінації "Найкращий фільм" за фільм "Анора", під час 97-ї щорічної церемонії вручення премії "Оскар", 2 березня 2025 року.

В результаті Шон Бейкер залишив свій слід в історії, ставши першим режисером, який отримав за один рік і один фільм не лише 4 "Оскари", а й унікальну комбінацію нагород у таких категоріях, як "Найкращий фільм", "Режисура", "Оригінальний сценарій" та "Монтаж". Додатково, п'ятий "Оскар" фільму був вручений Майкі Медісон за роль у категорії "Найкраща акторка". Хоча варто згадати Волта Діснея, який на 26-й церемонії в 1954 році також отримав 4 статуетки, він здобув їх як продюсер, але за чотири різні фільми в жанрі повнометражної документалістики та трьох короткометражних категоріях.

Фільм "Анора", який обійшовся Голлівуду всього в 6 мільйонів доларів, розкриває сюжет про жінку, яка працює в секс-індустрії і випадково зустрічає сина російського олігарха, за якого швидко виходить заміж. Хоча історія має універсальний характер, вона розгортається на фоні досить незвичного середовища: це своєрідна деконструкція класичної казки про Попелюшку, де героїня не отримує "щасливого кінця", а стикається з суворою реальністю, що завершується метафорично розбитими рожевими окулярами. Важко визначити, що саме привернуло увагу академіків до цієї провокаційної розповіді (критики виявили у фільмі понад 400 нецензурних слів), але можна припустити, що кінематографісти прагнуть до простих, зрозумілих історій про звичайних людей, наповнених сексуальним підтекстом і ясними соціально-моральними аспектами.

Зображення: EPA/UPG Майкі Медісон, лауреатка премії за найкращу жіночу роль у фільмі "Анора", під час 97-ї щорічної церемонії нагородження "Оскар", що відбулася 2 березня 2025 року.

Перемога фільму "Анори" стала результатом вдалої промоційної кампанії незалежного дистриб'ютора Neon. Нещодавно йому вдалося досягти здавалося б неможливого - забезпечити головну нагороду Оскара для неангломовного фільму зі субтитрами ("Паразити", Пон Чжун Хо). Важливим аспектом стали заяви Бейкера, що підкреслюють: кіно має бути насамперед для кінотеатрів, а незалежне виробництво не менш цінне, ніж великобюджетні студійні проекти. Деякі американські аналітики відзначили, що, підтримуючи незалежне кіно, Академія привертає увагу аудиторії, яка не звикла до інді- та артхаусних фільмів, а також, можливо, підсвідомо створює елітарний образ. Попри нагороди, "Анора" не може похвалитися рекордними касовими зборами в США.

Незважаючи на те, що "Анора" є типовим представником американського інді-кіно, частина українських кінокритиків розкритикувала стрічку за нібито просування російських наративів, оскільки в ній присутні образи російських персонажів і задіяні російські актори. Наприклад, Юра Борисов, єдиний номінант від "Анори", не отримав нагороду в категорії "Найкращий актор другого плану". Цей актор раніше знімався в проектах, які підтримувалися російською владою і мали очевидну проросійську спрямованість, такими як "Союз порятунку", "Т-34" та "Калашников", останній з яких частково знімали в анексованому Криму. У контексті українського сприйняття фільму, варто зазначити, що хоча його назва вказує на головну героїню Анору і розповідає про неї, в Україні його часто описують як "історію про сина російського олігарха".

Зображення: EPA/UPG Шон Бейкер отримує "Оскар" за найкращу режисуру фільму "Анора" на 97-й щорічній церемонії, що відбулася в Лос-Анджелесі 2 березня 2025 року.

Проте, якщо абстрагуватися від емоційних реакцій, до "Анори" можна висловити претензії лише щодо її відсутності глибини та легковажного підходу. Фільм розгортається в позачасовому просторі, що можна охарактеризувати як "докоронавірусний", а уважні кіномани відзначають, що це, ймовірно, уявний Нью-Йорк 2019 року. За суттю, це типовий представник "Санденс-муві", який випадково потрапив на Каннський фестиваль, здобув популярність і зміг переконати свою цільову аудиторію в своїй оригінальності. Російські персонажі у "Анорі" є морально проблематичними, тоді як герой Борисова, хоч і росіянин, але емігрант, займає позицію "майже американця". У фільмі, з точки зору "вестернів", американці протистоять агресії росіян: зазнаючи поразок, вони підводяться і йдуть далі.

В будь-якому випадку, переможець залишається переможцем, тому сподіваємося, що слоган "Хай живе індіпендент", який неофіційно пов'язали з успіхом "Анори", продовжить служити на благо незалежного кінематографу. Чи стане "Анора" новою американською класикою, ми дізнаємося лише з часом.

Інші лауреати

Безсумнівно, здивування викликала перемога Майкі Медісон на "Оскарі" в категорії "Найкраща акторка" за роль Анори, адже багато експертів прогнозували тріумф Демі Мур за її виступ у фільмі "Субстанція" режисера Каролі Фаржи. Цей європейський проект, що є незалежним виробництвом, вражає великою кількістю візуальних ефектів і майстерною роботою гримерів, що, до речі, було відзначено Академією. Це один із небагатьох випадків, коли жанрове кіно, зокрема бодигоррор, змогло пробитися до номінацій на "Найкращий фільм" та "Найкращий режисер". Чи отримає Демі Мур ще один шанс на "Оскар" (чи увійде до списку фаворитів, які залишилися без статуетки, як це сталося з Мікі Рурком за "Рестлера" або Майклом Кітоном за "Бердмена"), наразі неясно. Проте, без сумніву, її потужний виступ, номінація на "Оскар" і численні нагороди нижчого рівня відкривають нові можливості в кар'єрі актриси.

Зображення: EPA/UPG Едрієн Броуді, лауреат нагороди "Найкращий актор у головній ролі" за свою роль у фільмі "Бруталіст", під час 97-ї щорічної церемонії вручення премій "Оскар", що відбулася в Лос-Анджелесі 2 березня 2025 року.

Серед найближчих суперників "Анори" за титул фільму року був "Бруталіст" Бреді Корбета, який вразив глядачів своїм тривалим хронометражем. Ця стрічка розповідає про вигаданого угорського архітектора, якого зіграв Едріан Броуді, удостоєний "Оскара" за найкращу чоловічу роль. Броуді встановив новий рекорд, перевершивши Грієр Гарсон (найкраща жіноча роль у 1943 році), виголосивши найтривалішу оскарівську промову — вона тривала п'ять хвилин і сорок секунд. Фільм також отримав дві нагороди за оригінальну музику та операторське мистецтво. Іншим претендентом на перемогу став "Конклав" Едварда Бергера, який став особливо актуальним на фоні новин про Папу Римського, хоча ці новини з'явилися після завершення голосування. "Конклав" здобув приз у категорії "Найкращий адаптований сценарій". Варто зазначити, що сценарист Пітер Строхан прийшов на церемонію з стрічками кольорів українського прапора, прикріпленими до лацкана свого смокінга.

Нагороди в технічних номінаціях розподілилися між "Дюна: Частина друга" режисера Дені Вільнева та "Wicked: Чародійка" Джона Чу. Хоча епічне продовження адаптації роману Френка Герберта не було номіноване в категорії за режисуру, що викликало обурення у частини шанувальників, воно все ж отримало "Оскари" за спеціальні ефекти та звукове оформлення. Тим часом екранізація популярного бродвейського мюзиклу за мотивами казок Френка Баума здобула нагороди в номінаціях за арт-режисуру та дизайн костюмів. Пол Тазвелл, художник з костюмів, став першим темношкірим чоловіком, який був удостоєний "Оскара" в цій категорії.

Фото: EPA/UPG Натан Кроулі (ліворуч) і Лі Сандейлз з "Оскарами" за найкращу постановку для фільму "Wicked" під час церемонії вручення премії "Оскар" 2 березня 2025 р

Французький мюзикл "Емілія Перес" Жака Одіара, один із головних фаворитів цьогорічного сезону, здобув славу завдяки своїм перемогам на премії Європейської кіноакадемії, де він отримав приз журі Канн і нагороду за найкращу жіночу роль, яку поділили між чотирма акторками. Фільм, що отримав 13 номінацій на Оскар у категорії неангломовних європейських стрічок, уже увійшов в історію. Цього року вперше в номінації "найкраща акторка" була висунута трансгендерна особа. Водночас "Емілія Перес" стала джерелом скандалів на цьогорічних Оскарах. Мексиканська сторона звинуватила стрічку у поверхневому та легковажному підході до болісних для країни тем, вказала на неповагу до іспанської мови та висловила обурення з приводу того, що зйомки проходили у французьких павільйонах без участі мексиканських кінематографістів. Також в епіцентр скандалу потрапила Карла Софія Гаскон, яка претендувала на титул "найкращої акторки": з її старих твітів виявилися витягнутими ісламофобські та антисемітські висловлювання. Не розібравшись у ситуації, акторка звинуватила свою конкурентку Фернанду Торез з фільму "Я все ще тут" у нечесній боротьбі. Згодом Гаскон вибачилася і видалила свій акаунт, але це вже негативно вплинуло на шанси як акторки, так і фільму. В результаті "Емілія Перес" отримала лише одну нагороду — за жіночу роль другого плану для Зої Салдани, а також приз за найкращу пісню El Mal. Випадковий збіг призвів до того, що одним із співавторів пісні став режисер Жак Одіар, тож і він отримав свою заслужену нагороду.

У категорії, що протягом кількох років викликала неабиякий інтерес українських глядачів — найкращий документальний фільм — особливу увагу привернув призер Санденса 2024 року, американо-австралійсько-український проект "Порцелянова війна" Брендана Белломо та Слави Леонтьєва. Тщательно спланована оскарівська кампанія забезпечила фільму перемогу в категорії документального кіно Гільдії режисерів Америки та номінацію на премію Гільдії продюсерів США, що надало йому суттєву перевагу серед інших претендентів: багато спеціалізованих ЗМІ прогнозували його тріумф. Проте "Оскар" дістався стрічці "Немає іншої землі", яка була створена спільно палестинськими та ізраїльськими режисерами, а також норвезькими і палестинськими продюсерами. Цей фільм вперто прямував до Оскара, починаючи з перемоги на кінофестивалі в Берліні; не маючи американського дистриб'ютора, він вийшов на ринок США пізніше за інших, зусиллями самих продюсерів, які пропонували його кінотеатрам для показу. Попри це, "Немає іншої землі" стала найкасовішим документальним фільмом серед п'яти номінантів на премію цього року.

Відносним сюрпризом стала перемога латвійського анімаційного фільму "Потік. Останній кіт на Землі" Гінтса Зілбалодіса у категорії найкращої повнометражної анімації, адже перемогу пророкували "Дикому роботу" Кріса Сандерса. Кіно з Латвії вперше отримало номінацію на Оскар і одразу здобуло перемогу. Латвія також обрала цю анімаційну притчу представником у міжнародній категорії, але там вона поступилася бразильській політичній драмі "Я все ще тут" Волтера Саллеса, яка виборола перший "Оскар" для Бразилії. До цього країна чотири рази ставала номінантом на Оскар у міжнародній секції (тоді категорія називалась "найкращий фільм іноземною мовою"). Стрічку "Я все ще тут" успішно прийняли на кінофестивалі у Венеції; вона стала "темною конячкою" "Оскарів", адже не лише потрапила в міжнародну секцію, але й отримала номінацію за жіночу роль для Фернанди Торез та номінацію як фільм року.

Зображення: EPA/UPG Глядачі спостерігають за трансляцією церемонії нагородження "Оскар 2025" в одному з кінотеатрів Сан-Паулу, Бразилія, 2 березня 2025 року. Картину "Я все ще тут" (Ainda Estou Aqui) було відзначено "Оскаром" у категорії найкращий міжнародний фільм.

Вибір переможців у секціях короткометражних фільмів показав, що акцент зроблено на легкі та оптимістичні сюжети, в той час як більш серйозні соціально-політичні теми залишилися поза увагою (варто зазначити, що голосувати в цих категоріях можуть лише ті академіки, які переглянули всіх номінантів). Найкращим ігровим короткометражним фільмом визнали бельгійсько-нідерландську стрічку "Я не робот" режисерки Вікторії Вармедам — сатиричну драму про дівчину, яка не може пройти комп'ютерну перевірку "капча" і починає сумніватися у власній людяності. Конкуренцію їй складали фільми, які, за прогнозами, мали більші шанси на перемогу: стрічка "A Lien" про депортацію, лауреат Канн "Людина, яка не могла мовчати" про югославські етнічні чистки 1990-х, "Ануя" про експлуатацію дітей та підлітків в Індії, а також екологічний документальний фільм "Останній рейнджер" про боротьбу з браконьєрством в Африці. Найкращим короткометражним фільмом став іранський шорт "У тіні кипариса" від подружжя Хосейна Молаемі та Ширін Сох, а перемогу в категорії короткометражного документального фільму здобула стрічка "Єдина дівчина в оркестрі" Моллі ОʼБраєн.

Фото: EPA/UPG Під час церемонії вручення премії "Оскар" 2 березня 2025 р Підсумки

Стихійні пожежі, які спалахнули в Лос-Анджелесі на початку року, суттєво позначилися на розкладі нагородного сезону, ймовірно, вплинувши і на перспективи "Оскара". Вибираючи між політичними та соціальними темами, представники кінематографічної спільноти віддали перевагу поміркованому соціальному контексту, що безпосередньо стосується американської кіноіндустрії, яка, як і раніше, має свої корені у Голлівуді. В результаті шоу вийшло стриманим, з мінімальною кількістю політичних висловлювань і небагатьма традиційними вар'єте та музичними номерами. Щодо підтримки України з боку знаменитостей, то найяскравішим моментом стало чітке і єдине "Слава Україні!" від презентерки Дерріл Ганни, яка першою вимовила ці слова перед оголошенням номінантів на найкращий монтаж.

Незважаючи на загальне розчарування українців результатами "Оскара" та самою церемонією, є ймовірність, що наступного року премія знову зможе зацікавити навіть найсумніших скептиків. На цьогорічному фестивалі Санденс український фільм "200 метрів до Андріївки" Мстислава Чернова отримав приз, що робить його потенційним претендентом у категорії документального кіно на "Оскар". Крім того, українська короткометражна анімація "Я померла в Ірпені" Анастасії Фалілеєвої також отримала кваліфікацію для розгляду. Таким чином, з нетерпінням очікуємо на 98-і "Оскари" та спостерігаємо за тим, який шлях обере Академія наступного року.

Фото: EPA/UPG