Андрій Кіцера, Павло Антонов та Роман Зінкевич. Відомості про прощання з військовими 24 лютого.

У день пам'яті, що приурочений до четвертої річниці масштабного вторгнення Росії в Україну, Львів проведе в останній шлях трьох Героїв.

Пресслужба ЛМР повідомила, що завтра, 24 лютого, Львів вшанує пам'ять військовослужбовців Андрія Кіцери, Павла Антонова та Романа Зінкевича, які загинули в боротьбі за Україну проти російських агресорів. Міська влада закликає мешканців та гостей Львова приєднатися до церемонії прощання та утриматися від розважальних заходів і святкувань у цей важкий для всіх час. Інформацію опублікував DailyLviv.com.

Останнє прощання з Андрієм Кіцерою відбудеться о 9:30 в Храмі Святого Володимира та Ольги, що розташований на вулиці Симоненка, 5.

Церемонія похорону трьох героїв розпочнеться о 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра та Павла. Після цього, приблизно о 11:30, на площі Ринок відбудеться загальноміське прощання.

Поховають полеглих захисників на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань № 87 (вул. Пасічна).

Біографічні довідки захисників

Андрій Кіцера (11 червня 1972 — 28 січня 2026) був жителем Львова.

Отримав освіту у ліцеї № 46, названому на честь В'ячеслава Чорновола, що підпорядковується Львівській міській раді. Після цього здобув спеціальність маляра з художньої обробки в Закладі професійної (професійно-технічної) освіти "Львівський професійний коледж прикладного мистецтва та дизайну". Також пройшов навчання в Катехитично-педагогічному інституті Українського католицького університету.

Під час служби в армії виконав строкову військову обов'язок.

Працював спеціалістом з оформлення інтер'єрів у приватних компаніях.

За словами близьких, Андрій був людиною з великим серцем – вихованою, відповідальною, щирою та турботливою. Він завжди готовий був прийти на допомогу, ставши надійною опорою для родини і вірним другом. Його відрізняли чуйність, доброта, внутрішня сила і незламність; він завжди залишався усміхненим, життєрадісним і оптимістом. Андрій вів активний спосіб життя, займався дзюдо, гімнастикою та бойовими мистецтвами. Йому подобалися подорожі, особливо в гори; він цікавився історією і мав гарне почуття музики. У своїй роботі він проявляв любов і старанність, був талановитим у всьому, що робив. Захоплювався бджільництвом та садівництвом, любив готувати. Часто говорив: "Земля – це моє життя". Опираючись на знання Святого Письма, він давав мудрі поради. Його улюблене висловлювання: "Якщо Ісус мене покличе, я візьму рюкзак і піду додому". Для багатьох він став прикладом світлої та сильної особистості.

Брав участь в антитерористичній операції.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Миколаївському, Херсонському, Південно-Слобожанському, Донецькому, Курському та Північно-Слобожанському напрямках у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

Нагороджений відзнакою Міністерства оборони України "За зразкову службу", відзнакою "За знищеного ворога" та медаллю "Учасник АТО".

У Андрія Кіцери залишилися його дружина, дочка, брат і близькі родичі.

Павло Антонов (22 липня 1976 – 31 січня 2026), уродженець Львова.

Отримав середню освіту в загальноосвітній школі міста Львова, після чого завершив навчання на електромеханіка у Львівському професійно-технічному училищі.

Під час служби в армії виконав строкову військову обов'язок.

Мав досвід роботи в будівельній галузі за межами країни, а також виконуючи обов'язки водія на приватних компаніях.

За свідченнями близьких, Павло мав величезну пристрасть до музики, риболовлі та відпочинку на свіжому повітрі. Він вирізнявся спокійною вдачею, уникав конфліктів, був уважним, щирим і відкритим у спілкуванні. Його любов до тварин та доброта робили його особливою людиною.

У 2025 році він узявся за захист своєї країни від агресії російських загарбників. Вистояв на фронті, захищаючи територіальну цілісність та незалежність України на Донецькому напрямку, служачи в складі 152-ї окремої єгерської бригади імені Симона Петлюри Збройних Сил України.

У Павла Антонова залишилися дружина, син та брат.

Роман Зінкевич (17 серпня 1983 – 17 лютого 2026) був уродженцем Львова.

Отримав освіту в ліцеї №18, який підпорядковується Львівській міській раді. Після цього здобув спеціальність автомеханіка в Львівському професійно-технічному училищі.

Працював у сфері торгівлі на приватних підприємствах.

За свідченнями близьких, Роман мав пристрасть до кулінарії та завжди намагався створити комфортну атмосферу в домі. Він виступав як надійна опора для своєї родини, був справжнім господарем - відповідальним, чуйним і порядним. Його доброта та щирість виявлялися в умінні підтримати, вислухати та допомогти в найважливіші моменти.

У 2025 році він вирушив на захист своєї країни від агресії російських загарбників. Захищаючи територіальну цілісність і суверенітет України, він брав участь у бойових діях на Донецькому напрямку в складі 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Романа Зінкевича залишилися його дружина, син, мати, сестра, а також рідні та близькі друзі.