Анжеліна Швачка: "Вчора ми з командою активно виготовляли окопні свічки" - Інтерв'ю з зіркою | Експрес онлайн

Народна артистка України ділиться враженнями від зустрічі з українськими митцями в Японії, розкриває секрети, які допомагають їй справлятися з повсякденними стресами, а також згадує про найбільшу рибу, яку їй вдалося зловити у Дніпрі.

Протягом майже тридцяти років Анжеліна Швачка є солісткою Національної опери України. Разом зі своїм театром вона гастролювала в численних країнах, від Франції та Італії до Сполучених Штатів і Японії. Нещодавно співачка повернулася з останнього туру в Японії...

-- Японію я відвідувала понад десять разів, -- каже "Експресу" народна артистка України. -- Була в багатьох містах, тепер -- у Токіо й Осаці. Японці дуже тепло нас приймали. Особливо приємно було побачити в залі жовто-блакитні прапорці. Просто до сліз на очах! Тамтешня публіка -- мій фаворит. Під час виступу там ніколи не дзеленчать мобільні телефони. Вони ніколи не аплодують посеред арії, тобто орієнтуються у творах, які виконуються. Зате на поклонах плескають, як діти. Ну а після кожного концерту підходять до артистів, аби подякувати, взяти автографи, сфотографуватися. За щирістю японці дуже близькі до наших глядачів.

-- Сьогодні вам доведеться виступати вдома в складних обставинах. Напевно, повітряні тривоги та вистави заважають?

Звісно, було таке. Тиждень тому я виступала з "Котом у чоботях", коли раптом почула сирену. Це була денна вистава для дітей. Я вже почала хвилюватися, що малеча не витримає і підуть додому. Але, на диво, всі залишилися і повернулися на другу частину. Хоча тривога тривала довгих сорок хвилин. Це, безперечно, виклик для нас, адже потрібно знову ввести себе в образ і, найголовніше, розігріти голос, який за цей час втрачає форму. Це вже, можна сказати, певні нюанси нашої професії... Проте, незважаючи на всі труднощі, ми виходимо на сцену і продовжуємо виставу. Як кажуть, шоу має тривати. (Усміхається).

Чи долучаєтеся ви до благодійних концертів на підтримку Збройних Сил України?

Звісно. Перші такі заходи відбулися ще в травні 2022 року. Наприклад, у Тернополі я провела благодійний концерт разом із Сергієм Магерою, також народним артистом, та іншими колегами, які в той час перебували в Україні. Нам вдалося зібрати кошти на джип для військових. З тих пір, уже майже три роки, ми активно долучаємося до загальної справи. Часто, разом зі студентами консерваторії, де я викладаю, беремо участь у різноманітних акціях. Ми збирали кошти на бронежилети та дрони. А от вчора – майже вся оперна трупа та хор – виготовляли окопні свічки прямо в їдальні театру.

Які способи допомагають вам справлятися з повсякденними стресами?

-- Насамперед робота, яку я дуже люблю. Для мене -- це все! Коли приходиш у рідні стіни, за дверима залишається той жах, що відбувається нині. Знаєте, я живу в Києві недалеко від Лук'янівки, у районі, де було дуже багато "прильотів". Останнього разу настільки гучно, що моя маленька донька сильно кричала... Проте виїздити з України на постійно я нікуди не хочу.

Що ще приносить радість? Рибалка. Я із задоволенням проводжу час з вудкою на берегах Дніпра або Десни. Не захоплююся ловлею хижих риб, але карасі, лящі та карпи — це справжня насолода для мене. Наприклад, восени я спіймала ляща, вага якого сягала майже трьох кілограмів. Ось такий вдалий улов! (Сміється). Хоча буває, що у сусідів по риболовлі клює, а в мене — ні. Проте, навіть у такі моменти, вода, свіже повітря та улюблене заняття дозволяють відволіктися і насолодитися релаксом. Тому я з нетерпінням очікую весни, щоб знову зануритися в риболовлю.

-- Кажуть, ви ще й малюєте?

Так, я займаюся живописом. Коли розпочався карантин, мені потрібно було знайти спосіб виразити свою творчу енергію, і я вирішила звернутись до живопису. У мене накопичилось чимало робіт, більшість з яких присвячена морю — Чорному, Балтійському... Я малюю з пам'яті, черпаючи натхнення або з дитячих спогадів (адже що літа я проводила у бабусі в Грузії), або з гастрольних вражень (раніше я часто виступала в Естонії, Литві, Латвії та Швеції)... Це заняття приносить мені справжнє задоволення.

До речі, щодо гастрольних виступів. Ви поділилися враженнями про Японію та її аудиторію, а як ви оцінюєте глядачів у європейських країнах?

Звичайно, найбільш стриманою аудиторією є люди в північних країнах. Наприклад, я багато виступала в Королівській опері Норвегії, де публіка, якщо не знає, коли варто аплодувати, зазвичай утримується від овацій. На противагу їм, іспанці або французи, якщо їм дійсно подобається виступ, можуть почати плескати навіть під час арії. Це свідчить про різницю в темпераментах. Хоча, відверто кажучи, все це також залежить від конкретної ситуації... Я мала можливість гастролювати в безлічі країн, і легше назвати ті, де я не була, ніж перерахувати всі, де виступала. З кожної подорожі я привожу величезну кількість вражень (відвідую музеї, храми, історичні пам'ятки), емоцій та позитивних спогадів!