"Барвінок уособлює безсмертну любов", -- зазначила колекціонерка фарфору Людмила Карпінська-Романюк.

-- Живопис на порцеляні Івана Ткаченка у серії "Українські мотиви" дуже колоритний, -- говорить Людмила Карпінська-Романюк. - В основі сюжету, втіленому у декоративних блюдах, -- пісня "Розпрягайте, хлопці, коні". Кожна деталь важлива. Мальва -- знак сонця, зображення цієї квітки здавна несло добрі побажання. Такий символ малювали на писанках, дарованих на щастя, ним розписували піч і стіни українських хат. Поруч -- вишня. Уявити без неї українську хату неможливо. Вишня -- символ щастя та добробуту у родині. Рослинні елементи композиції -- грона ягід і листя -- створюють декоративний ритм, несучи в собі ідеї сонця, життя, домашнього затишку та злагоди.

Дівчина з коромислом, що переносить воду, є символом життя. Декоративні тарілки Івана Ткаченка – це не просто мистецькі вироби, а справжні візуальні хроніки української культури. У мальвах, вишнях, парканах та вишиванках закодована наша ідентичність, колективна пам'ять і родинні цінності. Ці предмети не лише додають естетики до повсякденного життя, але й розповідають історії про любов, гідність, рідну землю та дім.

-- Зразу згадуються слова пісні: "Вийшла, вийшла дівчинонька в сад вишневий воду брать, а за нею козаченько веде коня напувать..."

-- Так. Серія декоративних тарелів "Цвіте терен", "Іванку, Іванку, купи ми рум'янку", "Вийся, барвінку", "На камені ноги мию" та "На поточку прала", виконана у техніці підглазурного розпису на Коростенському фарфоровому заводі у 1980 році. Здається неймовірним, як за допомогою лише однієї кобальтової фарби можна створити такі глибокі тональні градації, настільки стриманий і водночас емоційно насичений декор. Палітра варіюється від чорно-синього оксамиту до ніжно-блакитних відтінків. Підглазурний живопис вимагає неабиякої майстерності: виправити помилки практично неможливо. І водночас саме ця техніка дарує художнику особливу свободу -- у вогні мазки м'якшають, розтікаються, створюючи ліричні образи, повні глибини й ніжності. До того ж, на відміну від надглазурного розпису, цей живопис -- вічний.

-- Цікаво. Що відомо про авторів цієї серії?

Автори цих неповторних творів – Наталія Трегубова та Володимир Радько. Наталія експериментує з різними матеріалами та техніками, і всі її роботи вирізняються яскравістю та емоційною глибиною. Володимир Радько, художник, чиї твори пронизані експресією та філософським спокоєм. Під час спільної роботи з Наталею над серією тарілок він здобував досвід у майстерні книжкової графіки Київського художнього інституту після закінчення Одеського художнього училища ім. М. Грекова. Наталія, донька відомих українських митців Миколи й Валентини Трегубових, на рік раніше закінчила скульптурний факультет того ж інституту. Її перша виставка порцеляни відбулася у 1971 році на честь століття від дня народження Лесі Українки, де вона презентувала скульптурні композиції, натхненні "Лісовою піснею".

Декоративна тарілка під назвою "Вийся, барвінку" (зображення в заголовку) справляє особливе враження. Барвінок вважається символом вічного кохання. Збирання цього рослинного символу передувало виготовленню вінків — важливого весільного ритуалу, що супроводжувався піснями. Вінок із барвінку носила дівчина, яка мала заручини. Ця рослина стала символом щасливого шлюбу, молодості та життя. Інша композиція, "Цвіте терен", розповідає про дівчину, яка закохана в хлопця, що поїхав шукати іншу. На краю тарілки можна прочитати слова: "Цвіте терен, цвіте терен..." Терен символізує страждання.

Твори Наталії Трегубової та Володимира Радька являють собою вражаючий синтез глибокого знання етнографії, витонченого психологічного підходу та високої майстерності у техніці роботи з порцеляною.

Які ще предмети кухонного приладдя були натхненні українськими народними піснями?

-- У Національному музеї декоративного мистецтва України зберігається набір штофів "Пісні України". Він створений у 1981 році подружжям митців Миколою Козаком і Зінаїдою Олексенко на Полонському фарфоровому заводі. Образність української ліричної пісні втілено у вишуканих формах і декоративному розписі. Написи на штофах -- "Через ті очі бандуристом став", "Взяв би я бандуру", "Причарувала моє серденько" -- вводять у чарівний світ української лірики. Це світ глибоких почуттів, і одне з найважливіших серед них -- кохання. Воно є основою нашого життя. Ода коханню звучить практично у кожній роботі українських митців-фарфористів.

Раніше дослідниця історії фарфору Людмила Карпінська-Романюк розповіла про одну з кращих у світі колекцій статуеток на дитячу тематику, яку створили українські митці.

Ми раді запросити читачів "ФАКТІВ", які цінують витонченість порцеляни, відвідати перший в Україні Музей фарфорових фігур ShvetsMuseum. У нашій колекції ви знайдете найвизначніші зразки відомих світових фарфорових мануфактур. Ця захоплююча подорож у світ порцеляни обіцяє подарувати вам море позитивних вражень та залишити незабутні спогади на все життя!

Зображення з колекції Людмили Карпінської-Романюк.