"Берлінська квартира": гра, яка переносить у світ німецької історії.

Локдаун 2020 року в Німеччині, спричинений пандемією COVID-19, приніс із собою порожні вулиці, закриті кафе та центри тестування на кожному кроці. Саме в такій атмосфері розгортаються події гри "Берлінська квартира" ("The Berlin Apartment"). Школи закриті, і другокласниця Ділара проводить час на роботі свого батька — майстра-ремонтника, якому доручили оновити стару квартиру в Берліні. Під час зняття шпалер і демонтажу плитки вони знаходять сліди попередніх мешканців, що додає загадковості їхній роботі.

Гравці поступово відкривають для себе життя берлінців у різні історичні епохи, здійснюючи чотиригодинну експедицію через століття німецької історії.

Дія гри відбувається у такі історичні роки, як 1933, 1945, 1967, 1989 та 2020. Більшість сцен пронизані гнітючою атмосферою. Вони розкривають питання переслідування євреїв у часи Другої світової війни, труднощі виживання в післявоєнній епосі та репресії в Східній Німеччині.

Одна зі сцен розгортається взимку 1945 року довкола Матільди, яка сумує за батьком. Він - удостоєний найвищих нагород німецький солдат, який так і не повернувся з війни, що розв'язала нацистська Німеччина. Дівчинка живе у кімнаті з мамою і братом. На Різдво вона прикрашає ялинку солом'яними зірками, медалями і гільзами, які вона знайшла серед руїн. Під час скромної святкової вечері дитина запитує: "Мамо, ми що, поганці?"

До 1933 року ця квартира була власністю єврея на ім'я Йозеф, чиє кінотеатр було знищено вогнем нацистів. Гравці мають можливість зануритися в життя цього героя, збираючи валізу для втечі до Парижа.

Тикання годинника, пронизливі голоси в коридорі та невпинне стукання в двері - атмосфера напруження досягає піку. У той же час останні кроки Йозефа по квартирі стають не просто прогулянкою, а справжньою подорожжю по його життю, своєрідним виявом любові до кінематографу та мистецтва.

Історії жителів вигадані. "Ми вигадали їх для розваги, але вони завжди відбуваються на історичному тлі", - каже Флоріан Кене (Florian Köhne), керівник берлінської студії Blue Backpack, відповідальний за концепцію та дизайн гри. "Ми намагалися розповісти історію так, щоб не було потрібно занадто багато попередніх знань", - додає Кене.

Той, хто ретельно обшукає квартиру, знайде безліч деталей, які поступово складуться в єдину картину.

Гравці матимуть змогу зануритися в життя звичайних людей у критичний момент історії. Втілюючи себе в образи мешканців квартири, вони відчують, як політичні системи можуть суттєво впливати на особистісний розвиток і повсякденність. Розробники сподіваються, що цей досвід навчить їх цінувати привілеї, які надає мирне та вільне життя.

У цій грі немає місця для героїчних подвигів. Жоден персонаж не володіє надлюдськими силами, потужною зброєю чи магічними здібностями. Усі просто намагаються знайти способи вижити в жорстоких умовах. Багато з них втрачають себе під тиском системи, як, наприклад, письменниця з Німецької Демократичної Республіки (НДР), яка мріє створити науково-фантастичний роман про космос із сильною жіночою персонажкою. Але їй постійно доводиться переробляти свій рукопис, оскільки він не відповідає вимогам влади НДР. Проте вона знову і знову сідає за друкарську машинку, курить, друкує, і з неохочим підкоренням пристосовується до умов, щоб лише мати можливість побачити свої твори на сторінках.

У цій грі свідомо відсутні оцінки на кшталт: хто є добрим, хто поганим, хто адаптується, а хто підтримує політичну систему. Основна мета полягає не в цьому. Гра ілюструє життя людей у різних політичних умовах, показуючи, як ці обставини впливають на їхню свободу. Які рішення вони приймають у відповідь на ці виклики: чи вирішують втекти, чи покоритися долі, чи намагаються зробити все можливе для змін?

Ідея гри прийшла до гейм- та арт-директора Ганса Беме (Hans Boehme), коли він якось стояв біля вікна своєї берлінської квартири в старому будинку і замислився, скільки ж людей до нього на цьому ж місці так само дивилися на вулицю. Дивно, як сильно вигляд перехрестя змінюється за десятиліття. Там, де в 1933 році трамваї ще ходили під прапорами зі свастикою, після війни з'являється так звана "смуга смерті", простір між загородженнями, що відокремлював Східний Берлін від Західного.

Як і персонажі гри, квартира та перехрестя не мають реального втілення. Вони створені на основі реальних прототипів. Розробники черпали натхнення з безлічі старовинних берлінських квартир, а також з експозицій музеїв і старої пекарні, яка зберегла свій вигляд з 1950-х років.

Гру надихнули такі наративні проєкти, як "What Remains of Edith Finch" (2017) і "Firewatch" (2016). У першій грі головний герой, Фінч, досліджує порожній будинок своєї родини, поступово занурюючись у захоплюючу історію свого роду. У "Firewatch" гравець виступає в ролі лісника, який патрулює дикі простори та знаходить таємничі об'єкти. Обидві ігри пропонують емоційний сюжет, що розкривається крок за кроком.

"Берлінська квартира" належить до жанру ігор, які раніше зневажливо охарактеризовували як "симулятори прогулянки". У цій грі учасники просто переміщуються в віртуальному просторі, збираючи різні об'єкти, і практично не стикаються з ігровими викликами. Зазвичай такі проекти не вирізняються високим рівнем складності, але їх основна привабливість полягає в акценті на сюжеті.

Саме через те, що персонажі "Берлінської квартири" є звичайними людьми, гравці можуть без зусиль уявити себе на їхньому місці і поцікавитися: як би я вчинив? На чий бік став би? Чи прийняв би я існуючу політичну систему, чи намагався б її змінити, навіть за умови ризику втратити все, потрапити за ґрати або загинути?

Усі ці питання й досі мають велике значення. Хоча в Німеччині ситуація може бути іншою, в країнах з авторитарними системами та в регіонах конфліктів по всьому світу, люди часто не мають змоги жити у свободі.

Гра "Берлінська квартира" була запущена 17 листопада 2025 року на всіх доступних платформах. Вона має звукове оформлення німецькою та англійською мовами, а також пропонує субтитри на кількох мовах, серед яких є і українська.