Без японського паспорта. Найкращі JRPG, які не мають японського походження, для тих, хто оцінив Clair Obscur: Expedition 33.

Маша Чіп має захоплення технологіями, відеоіграми, коміксами, кіно, живописом і академічною музикою. Вона вже написала про деякі з цих тем, а щодо інших поки що тільки мріє.

Можна довго дискутувати на тему, чи справедливо взагалі називати ігри, що народилися за межами Країни Сонця, що сходить, JRPG. Проте зараз цю абревіатуру сприймають швидше як визначення жанру, ніж географічної приналежності ігор.

Clair Obscur: Expedition 33, яку вже сміливо можна назвати суперхітом та одним з претендентів на звання Гру року, весь час називають JRPG, хоча її творці живуть у Франції. Можливо, для цього явища варто було б придумати якусь іншу назву, але наразі маємо що маємо, тож спробуймо визначити, які саме риси роблять з гри JRPG. І згадаємо кілька цікавих проєктів, що підходять під це визначення, хоча й не були створені в Японії.

Запрошуємо вас висловити свої думки в коментарях, поділившись своїми улюбленими японськими рольовими іграми, які не є японського походження.

Коли мова заходить про JRPG, перше, що спадає на думку більшості — це особливості бойових механік. У традиційному варіанті бої проходять у покроковому режимі, що характерно для таких знакових серій, як Dragon Quest, а також для більшості частин Final Fantasy, Persona/Shin Megami Tensei та ігор, що починаються з префікса Xeno (наприклад, Xenogears і Xenosaga). Однак у Xenoblade Chronicles бої ведуться в реальному часі з можливістю пауз, а нові частини Final Fantasy також запроваджують подібний підхід. Серія Persona має відгалуження Persona 5 Strikers, де бій реалізований у реальному часі з елементами тактики, що нагадує музичний стиль (багато супротивників і активні здібності). Навіть у найтрадиційнішому Dragon Quest існує action-спін-оф з інакшим стилем боїв — Dragon Quest Heroes. А відомі франшизи, як-от Zelda, Tales of... та Star Ocean, завжди пропонували бої в реальному часі, що не заважає їм залишатися справжніми JRPG.

В той час як ранні Fallout здавалося б теж мають покрокові бої, але їх із JRPG не сплутаєш. Це західні RPG (WRPG), де наголос робиться не на готових героях з заздалегідь прописаним характером, а на створенні власного персонажа з нуля. Fallout - це свобода вибору, побічні квести, відкритий світ і реакція гри на твої вчинки. А JRPG - це частіше чітко прописана історія з емоційними моментами, готовими персонажами та фокусом на сюжет.

У JRPG розвиток персонажів зазвичай пов'язаний із набуттям рівнів: здолавши ворога, отримуєш досвід, що відкриває нові можливості. Багато характеристик, таких як сила, магія, витривалість та інші, підвищуються автоматично, внаслідок чого гравець скоріше виступає спостерігачем, а не активним творцем свого героя. Основна мета – не відставати від рівня босів; якщо ж це трапляється, потрібно трохи попрацювати над собою, наприклад, побороти кілька неважливих монстрів для отримання досвіду або виконати додаткові завдання. Це ще одна характерна особливість JRPG, яка, втім, часто викликає роздратування у гравців.

А от у західних RPG усе частіше навпаки: прокачка - це конструктор, де ти сам розподіляєш бали характеристик і навичок, будуючи свого персонажа так, як забажаєш. Хочеш мага з сокирою - будь ласка. У JRPG такий варіант зазвичай не передбачений: тут герої мають чітко прописані ролі, характери й навіть долі. Ти керуєш не безликим аватаром, а вже готовим персонажем, зі своїми драмами, друзями й ворогами.

Як ми вже зазначали, у JRPG зазвичай спостерігається лінійний сюжет, або, принаймні, з досить чітко окресленим основним наративом, який важко обійти. Іноді гравець може зробити вибір у діалогах або виконати побічні завдання, але основна історія рухається вперед без значних відхилень, незалежно від того, у якій екіпіровці ви одягли персонажа. Проте, елементи нелінійності також зустрічаються, і це спостерігається ще з давніх часів.

Ось, наприклад, Phantasy Star III: Generations of Doom, що вийшла 1990 року для Sega Mega Drive. Унікальність цієї гри - в поколіннях героїв. Ви граєте за принца, і він в якийсь момент може обрати собі за дружину одну з двох дівчат, і в них народжувався наступний протагоніст, цілком конкретний син своїх батьків із власним характером та здібностями, що успадковувалися від батьків. На цьому витку подій ви могли проходити гру за одного з двох героїв, в той час, як іншого просто не існувало.

А потім - ще одне покоління: ваш герой (вже син першого) також обирає дружину, і так гра переходить до третього покоління. У результаті існує чотири можливих фінальних героїв, і залежно від того, ким ти граєш, відрізнятимуться деякі події, команда, яку ти збереш, і дрібні сюжетні гілки. Хоча глобально кінцівка одна, шлях до неї може бути дуже різним. На 1990 рік це було неймовірно прогресивно.

У всіх інших аспектах Phantasy Star III є справжнім шедевром у жанрі JRPG: тут присутні випадкові битви (на щастя, у сучасніших іграх їх стало менше, а іноді їх можна й зовсім уникнути), команда персонажів, кожен з яких має унікальну мотивацію, і навіть несподіваний поворот сюжету з зрадником. Окрім того, це космічна фантастика, яка гармонійно переплітається з елементами фентезі.

Ще одна характерна особливість JRPG — це анімешний візуальний стиль. Тут важко знайти щось нове для додавання.

Отже, якщо підсумувати, ми керуємо персонажами, які були розроблені заздалегідь з визначеними рисами характеру. Вони проходять через драми, дружні зв'язки, зради і, часом, стають героями, що рятують світ (іноді навіть двічі).

Історія в цій грі має лінійний, але дуже емоційний характер. Бої можуть бути як поетапними, так і нагадувати динамічні сцени з бойових аніме в реальному часі. Система розвитку персонажів базується на рівнях: знищив слимака → здобув досвід → став потужнішим. Отже, більшу частину часу ви рятуєте світ разом із вашими вірними товаришами, демонструючи, що "дружба — це наша сила".

Ця формула виявилася надзвичайно стійкою і не обмежується лише Японією. Вплив JRPG помітний у геймдизайні, сюжетах та бойових механіках численних ігор по всьому світу. Безумовно, значна кількість таких проєктів стала можливою завдяки RPG Maker — простому, але ефективному інструменту, що дозволяє створювати власні емоційні рольові пригоди без потреби в програмуванні. Однак існують і інші підходи: деякі інді-розробники створювали свої рушії з нуля, інші працювали у великих студіях, дехто втілював японські традиції, а хтось переосмислював їх у новому ключі.

Так чи інакше, ми стали свідками появи безлічі яскравих JRPG з різних куточків світу – від Заходу до Південної Америки, навіть зі Скандинавії. Серед цих ігор можна знайти іронічні, меланхолійні, абсурдні, а часом й такі, що перевершують японські класичні зразки.

Отже, давайте розглянемо, які JRPG створили неяпонські розробники і чим вони вразили нас.

Це одна з перших та найяскравіших спроб західних розробників у жанрі JRPG. Magna Opus Тома Хола, одного з творців DOOM. Anachronox - це приклад гри, створеної з великою любов'ю та гумором, але без належного фінансування (хоча на той час грошей було чимало, проте з управлінням справи йшли кепсько - прим. ред.), що додавало стресу команді. Студія мало не збанкрутувала під час розробки, але встигла залишити після себе невелику, але віддану аудиторію. Ідеї в грі безцінні, а реалізація... ну, навряд чи знайдеться багато людей, які не стикалися б з численними багами під час проходження.

Але що таке вильоти, коли сюжет, персонажі та діалоги просто вражають? Ми опиняємося в ролі приватного детектива Слая Бутса, який обожнює неприємності, алкоголь і сарказм. Тож не дивно, що вже з перших хвилин ми бачимо його з яскравим синяком під оком. Слай потрапляє в центр міжгалактичної змови, збираючи абсолютно неймовірну команду, до якої входять монах, планета в людській подобі та дівчина з надзвичайними здібностями, що функціонують на емоційній хвилі.

І все це - під соусом нуару, трішки наукової фантастики, іронії та фірмового абсурдного гумору Тома Холла. Бойова система тут покрокова, але динамічна, зі спецударами й позиційною тактикою.

Anachronox — це як старий VHS-касета з улюбленим фільмом дитинства: вона тріщить і мерехтить, але все одно викликає в тобі теплі спогади. Ця гра завжди нагадує мені перший Star Trek шістдесятих: захопливі сюжети, яскраві персонажі, але з технічними можливостями, які можуть здатися віддаленою мрією з гаражної майстерні, можливо, навіть міжзоряної. Проте в ній є атмосфера, що залишається в пам'яті на роки. Сподіваюся, що Anachronox, подібно до Star Trek, ще має шанс на власне відродження. А, можливо, й не одне.

Платформы: Windows, PlayStation 4 и 5, Xbox One и Series X|S, Nintendo Switch.

Як зазначили самі творці, Cris Tales – це вираження їх щирої пристрасті до класичних JRPG. Однак, оскільки автори походять з Колумбії, цей вираз нагадує лист, написаний яскравими маркерами на барвистому латинському вітражі. Стиль гри не є анімешним; швидше, це чудова комбінація, натхненна мультфільмами Disney, католицькою архітектурою та північноамериканськими традиціями. Виглядає надзвичайно красиво, стильно та оригінально.

Головною героїнею є дівчина на ім'я Крисбелл, яка втратила батьків і отримала унікальний дар — здатність одночасно спостерігати за минулим, теперішнім і майбутнім. Вона швидко усвідомлює, що в майбутньому все рухається в напрямку, схожому на наш світ. А хто ж винен у цьому? У грі відповідь - сама імператриця Часу, яка прагне влаштувати жахливу катастрофу. Проте, ми не хочемо, щоб це сталося.

У цій грі реалізована покрокова механіка, де ми можемо атакувати, використовувати заклинання та предмети. Але це не просто чергова JRPG — тут є унікальна ігрова особливість: героїня має можливість перенести ворога в минуле або майбутнє під час бою. Наприклад, якщо вона обілляє супротивника отрутою, вона може відправити його в майбутнє, щоб миттєво побачити наслідки своїх дій. Або ж повернути його в минуле, щоб зробити його молодшим і менш досвідченим. Це не лише стильний елемент, а й функціональна механіка, яка додає нові можливості в ігровий процес!

У цьому світі також є жаба в капелюсі на ім'я Матіас. Він не лише говорить, а й надає підтримку. У першому розділі, де я описувала ознаки JRPG, я пропустила важливий аспект — присутність таємничого персонажа, який виглядає як дуже симпатичне, але водночас надзвичайно розумне й потужне істота. Окрім Матіаса, є ще один помічник, разом з яким вони подорожують по карті світу, борються зі злом, підтримують слабших та виконують захоплюючі квести. Тут також приймаються важливі рішення, які впливають на долю різних регіонів, та є кілька можливих кінцівок.

Ностальгія за вісімдесятими пронеслася іграми й кінематографом, як буревій. Схема "група дітлахів, маленьке американське містечко, невідоме зло чи містичні створіння" шикарно поєднується з вайбом ігрових автоматів, байків, VHS-касет, варених джинсів і неонових вивісок. Словом, варіація на тему "Дивних див" / Stranger Things, тільки у вокселях і з покроковими боями та QTE.

Ми граємо за брата та сестру (або за двох сестер) і намагаємося розібратися в тому, що відбувається. А відбувається чимало: прибульці, мутанти, виразні єноти і сюжет, який, на жаль, трохи розпливається, ніби залишений на сонці пластилін. Починаєш з одного, а закінчуєш зовсім іншим, а деякі персонажі з’являються лише для того, щоб зникнути. Однак атмосфера нагадує дитинство, коли кожна щілина в паркані могла бути порталом у новий світ, а будь-який незнайомий звук — сигналом про прибуття гостей з інших планет.

Грати весело: битви не дозволяють задрімати, адже потрібно не лише натискати кнопки, а й влучно реагувати, нагадуючи старі JRPG з додатковими завданнями на спритність. Прокачка збалансована, без необхідності зациклюватись на гринді, зате присутні милі котики. Хоча гра не без недоліків і є досить короткою, вона дарує приємні та легкі моменти.

Платформи: Windows, macOS, PlayStation 4 та 5, Xbox One і Series X|S, Nintendo Switch.

Цю гру довго створювали. Майже стільки ж, скільки триває пубертат. Фанати чекали роками, побоювалися, що її ніколи не закінчать, а тоді - бац - під новий рік вона таки з'явилася. І вдарила. Прямо в те місце, де зберігаються спогади про дитинство, тривоги про дорослішання і ті речі, про які не хочеться згадувати, але потрібно.

Гра Omori розпочинається з тихого, але тривожного відчуття: чорно-білий світ, що навіює страх, поруч з милим котиком і паперовими серветками – атмосфера, ніби з кошмару, з якого важко вирватися. Але щоб покинути цей стан, потрібно здійснити щось надзвичайно страшне. А далі – пікнік. Веселий, яскравий, з друзями, кольори якого сліплять після тієї порожнечі. Проте цей пікнік – лише частина іншої реальності. В одному світі головний герой застряг у своєму домі, охоплений депресією та тривогою, а в іншому – мандрує вигаданими просторами, разом із вірними друзями, у пошуках чогось... або когось.

Дві сюжетні арки повільно переплітаються, розмиваючи межі між "реальністю" та "фантазією". Кожен крок наближає до розкриття болючої істини про минулі трагедії та відповідальність за них. Omori — це оповідь про втрату, психічне здоров'я, почуття провини та прийняття. І про те, що іноді, аби пробачити інших, спершу потрібно навчитися прощати себе.

Друзі тут - це не просто випадкові знайомі. Соня, Обрі, Кел, Марі та Безіл - кожен із них має свою унікальну історію, характер, гумор та власні переживання. Разом із цими персонажами головний герой пірнає у світ мрій, стикається зі страшними істотами, долає заплутані лабіринти і навчається не відчувати себе таким самотнім. Проте між цим чарівним світом і справжнім життям існує щось велике і темне, і з кожним кроком герой наближається до глибокої істини.

Ігрова механіка цього проекту являє собою класичну покрокову JRPG з незвичайним акцентом на емоційний стан персонажів. У грі герої та їх суперники можуть відчувати різні емоції – щастя, сум чи гнів – які безпосередньо впливають на хід битви. Наприклад, гнів збільшує атакувальну силу, але водночас знижує захист. Сум, у свою чергу, підвищує критичну шкоду, проте уповільнює реакцію. Гравці можуть змінювати емоційний фон ворогів, комбінувати атаки з союзниками, а дружба стає не лише елементом сюжету, а й важливим інструментом у геймплейній стратегії. Як у реальному житті, без підтримки друзів пройти навіть найскладніші випробування буде нелегко.

Omori в якомусь сенсі - гра терапевтична. Не така, де тобі кажуть "все буде добре", а така, де тобі показують, що реальність іноді доведеться прийняти те, що навіть із найболючішими спогадами можна і потрібно жити далі. Це гра про втрату, про провину, про спогади, про прощення. І насамперед про людей, які стоять поряд, коли все валиться. Бо іноді врятувати себе можна тільки разом із кимось.

Бої: покрокові з пердежем та сарказмом

Платформи: Windows, macOS, PlayStation 3, 4, 5, Xbox 360, One, Series X|S, Nintendo Switch.

Якщо ви є фанатом South Park, то ця гра стане для вас справжнім скарбом – унікальною можливістю зануритися в цей дивовижний всесвіт і насолодитися сміхом над різними персонажами та ситуаціями.

Отже, ми телепортувалися в нову серію South Park, але не як глядач, а як активний учасник. І якщо ви фанат шоу (або хоча б не проти гострих жартів про все святе, табуйоване й фізіологічне) - ласкаво просимо. Іншим краще прикрити вуха, очі, душу... і вийти з гри.

Сюжет починається так само епічно, як кожна вигадка Картмана: ви -- Новенький у містечку, але швидко вливаєтесь у війну між людьми (якими керує маг Картман) й ельфами за могутній артефакт - Палицю Істини. Це не просто палиця - це ПАЛИЦЯ. І той, хто її тримає, контролює Всесвіт (або хоча б дитячий двір). Згодом все стає ще більш шаленим: тут і нацисти-зомбі, й інопланетяни, й аборти в суперлікарні, й одержимі білизною гноми під ліжком, і Ел Гор. Словом, це істинний South Park.

У цьому аспекті механіки гра є типовою покроковою RPG, що включає інвентар, розвиток персонажів та класи (магія, воїн, злодій і єврей). Крім того, у грі передбачена безліч здібностей, для використання яких необхідно точно натискати кнопки в потрібний момент. Також важливо стратегічно управляти своїми газами та вітром, оскільки це є важливою складовою бойової системи.

Вам доведеться обирати собі супутника з-поміж знайомих облич: Баттерс, Кенні, Стен, Кайл. Усі вони мають власний стиль і спецздібності. Усе як у серйозних JRPG. Ну, майже.

The Stick of Truth -- гра ламана, дика, непристойна, але неймовірно смішна й відверта. Але тільки якщо вам заходить гумор Трея Паркера і Метта Стоуна. Здається, це найкраща гра з South Park у назві.

Платформи: Windows, macOS, PlayStation 4 та 5, Xbox One і Series X|S, Nintendo Switch.

"Sea of Stars" – це одна з найсвіжіших ігор у нашій добірці, своєрідний лист любові до класичних JRPG, створений з ностальгією і доповнений сучасними елементами.

Гра розповідає про двох Героїв Сонця і Місяця, які не просто дуже милі, а ще й володіють магією, адже мусять захищати світ від жахливих породжень алхімічної мерзоти (це якщо коротко). Але головне тут не битви, не боси та навіть не піксельна графіка (яка, до речі, неймовірна), а пригода. Весела, атмосферна, трохи сумна, але завжди щира.

Команда у вас буде цікава: кожен персонаж - не просто "той маг із вогнем", а повноцінна особистість зі своїми моментами. Дружба, підтримка, гумор - усе на місці. Бо яка ж JRPG без вечірніх посиденьок біля вогнища?

Хоча Sea of Stars викликає знайомі відчуття, вона не виглядає як щось вторинне. Скоріше, це сучасна версія класичної мелодії, яка несподівано виявилася навіть більш вражаючою, ніж оригінал.

Мрія для тих, хто виріс на 16-бітках і хоче знову відчути ту саму магію - але зі зручним інтерфейсом, плавними анімаціями та геймдизайном, який поважає твій час.

Платформи: Windows, macOS, Linux, Switch, PlayStation Vita, 4/5, Xbox One, Series X|S

Дуже часто ігри, якщо задуматись, несуть нам сумнівну мораль. Прості ігри змушують нас вбивати всіх підряд, складніші - вбивати лише ворогів. "А що, якщо вороги - не такі вже й вороги?" - одного разу вирішив запитати себе Тобі Фокс, композитор, сценарист і програміст в одній особі. Запитав і відповів своєю маленькою, візуально простою, проте глибокою за змістом грою, яка за 11 років свого існування вже стала легендарною. Хоча пацифізм - як у цій грі, так і за її межами - багатьох дратує. Напевне, тому що ця ідеологія досить складна, і завжди можна знайти виправдання, чому кров необхідно пролити...

Гра представляє собою пацифістський маніфест, але без надмірного моралізування, з незвичайними персонажами, такими як брат-скелет та майже свята істота, схожа на вівцю, яких зустрічає головний герой у таємничому підземному світі. Цей світ населений монстрами, але не всі з них є ворогами. Все залежить від ваших рішень: ви можете вибрати шлях боротьби, вести переговори або навіть просто обіймати (хоча з деякими це може бути складно). Гра ретельно фіксує ваші дії, і якщо ви вирішите почати заново, вона не забуде, що ви робили раніше. Можна сказати, що Undertale веде себе як особа, що пам’ятає образи.

І одного разу, наприкінці гри, ти відкриваєш для себе шокуючу правду: усі ті жахливі істоти, яких тобі пропонували знищити, насправді стали жертвами обставин. Але існує альтернатива — шлях, де ти не вбиваєш нікого. Він виявляється складнішим і тривалішим, проте веде до істини цього світу. Було б прекрасно, якби наш реальний світ міг взяти приклад з цієї ігрової концепції...

До речі, подібні моральні фінти зустрічаються в іграх не вперше. Мені ідея, що монстри - не зовсім монстри, нагадала про стареньку зельдоподібну гру Soleil на SEGA Mega Drive, де також наприкінці виявляється, що ми трохи не туди спрямовували свій меч.

Бойова механіка в Undertale має форму покрокової системи з елементами bullet hell. Гравцям потрібно уникати атак, подібно до шутерів в жанрі bullet hell. Окрім того, замість звичних атак на ворога, можна зробити йому комплімент, що додає унікальності до ігрового процесу.

Undertale має добру природу та важливий меседж. Хоча потужні особи продовжують вірити, що перемогу здобуває той, хто завдає першого удару, гра стверджує зовсім протилежне: іноді справжня сила полягає в тому, щоб не завдавати ударів взагалі.

LISA: The Painful виглядає як традиційна покрокова JRPG з бічним видом, проте незабаром вона захоплює вас у вир емоцій. Це не просто гра, а справжня травматична подорож з піксельною графікою, що змушує вас сміятися, попри сльози, а згодом просто лити їх без зупинки.

Світ гри постає перед нами як постапокаліптична пустка, пронизана меланхолією: усі жінки таємничим чином зникли, а залишені чоловіки поступово втрачають розум. Головним героєм є Бред Армстронг — невдалий викладач карате і не найкращий батько. Проте саме він стає останнім бар'єром між єдиною дівчинкою на Землі, Бадді, і хаотичним світом, що втратив контроль.

Бред докладає всіх зусиль, щоб захистити її: віддає частини себе, свій розум, гідність – усе, що має. Це не шлях до слави. Це – занепад. І ти падаєш разом із ним у цю прірву.

Бої у грі - покрокові, як у класичних JRPG. Але кожен персонаж має унікальні здатності та атаки, які активуються спеціальними комбінаціями клавіш - майже як у файтерах. Це додає несподіваного драйву до повільної бойової системи, що нагадує EarthBound, але з набагато темнішим присмаком.

Іронія полягає в тому, що LISA виглядає кумедно: дивні костюми, абсурдні танцювальні рухи, гротескні вороги. Але чим більше поринаєш у цю гру, тим глибше відчуваєш удар під дих. Вона не намагається створити комфортну атмосферу – навпаки, демонструє, як важко жити в світі без надії. І, що ще гірше, іноді доводиться продовжувати життя, незважаючи на це.

Бої: покрокові з динамічною шкалою часу

Платформи: Windows, PlayStation Vita/3/4/5, Xbox 360/One/Xbox Series S|X, Nintendo Wii U/Switch

Child of Light - це як потрапити у світ напівсну, де гравець занурюється в чарівну дитячу книжку з дивовижними ілюстраціями. Це видання, в якому кожен рядок сповнений рими, а супротивники, хоч і виглядають привабливо, насправді приховують свою підступність. Ця історія не оминає й темні відтінки, що додає їй особливої глибини.

Головна персона - юна принцеса Аврора, яка раптово "оживає" у чарівному світі Лемурії після, м'яко кажучи, неприємної ситуації у реальному житті. І це не просто мрія - це справжня пригода, що вимагає від неї повернення додому, порятунку батька та розкриття деяких таємниць про свою справжню сутність, про які їй, можливо, не хотілося б дізнаватися.

У Лемурії все зовсім інакше: тут немає світла, королеви не такі, як їх уявляють, а найвірніший друг – світлячок на ім'я Ігнікулус, який обожнює жартувати. Компанія Аврори поступово розширюється, адже навіть у найглибших лісах можна знайти союзників, якщо ти щира і рішуча маленька принцеса з мечем справедливості.

Бої в цій грі мають покроковий характер, але з несподіваними змінами ритму: все обертається навколо активної шкали часу, де важливо не лише стратегічно планувати свої дії, а й точно вгадувати момент для атаки або для блокування ворожих ударів. А поруч завжди присутній Ігнікулус – той самий світлячок, який під час бою висвітлює вразливі точки супротивників або відновлює здоров'я союзників, немов чарівна аптечка з крильцями.

Грати в цю гру приносить задоволення не лише завдяки вражаючій графіці та звуковому супроводу, але й завдяки живим персонажам, які постійно ведуть діалоги, обмінюються жартами та іноді влаштовують невеликі суперечки. Попри свою коротку тривалість, вона встигає залишити приємний слід у серці.

Платформи: Windows, PlayStation Vita/4/5, Xbox One/Series X|S, Nintendo Switch

Уявіть собі: ви запускаєте гру і раптом опиняєтеся в епоху 16-бітних JRPG. Все так, як було колись: піксельна візуалізація, розгортання захоплюючої космічної інтриги поетапно, а музика, що поєднує ностальгію з мелодією, яку можна слухати безкінечно.

В центрі оповідання - дівчина на ім'я Аліса, яка працює спецагентом у розвідувальному та охоронному агентстві на планеті Араен. Спочатку вона сяє, рятуючи людей та борючись із різноманітними чудовиськами. Проте ситуація різко змінюється, коли виявляється, що в керівництві установи діє змова. Її начальство вирішило застосувати заборонені технології для маніпуляції свідомістю. І тут починається справжня пригода, заради якої варто зануритися в такі історії: втеча, зрада, старі друзі, які стають ворогами, і навпаки.

Дивно, але гра не затягує сюжетні лінії. За 30 хвилин в ній відбувається більше поворотів, ніж у багатьох інших іграх за всю їхню кампанію. Тут ви знайдете переміщення між планетами, секретні лабораторії з головоломками, роботів-босів, а також другорядні сцени на фестивалі з танцями, інопланетними котами та тиром. Cosmic Star Heroine тримає інтригу на високому рівні, навіть не зважаючи на свою стилізацію під "класичні" ігри.

Ігровий процес представлений у вигляді покрокових битв, але не позбавлених оригінальності: з динамічним ритмом, механікою овердрайву, можливістю налаштовувати послідовність дій та стратегічно визначати, кого лікувати в потрібний момент, а кому завдати несподіваного удару з підтримкою товаришів по команді.