Біофобія: чому зростає страх людей перед природою?

Спілкування з природою є справжнім відпочинком для душі. Людська прихильність до живого світу — рослин, тварин, природних пейзажів та форм — отримала назву біофілія. Цей термін став відомим завдяки американському біологу Едварду Осборну Вілсону, який висвітлив його у своїй книзі, виданій у 1984 році. З еволюційної точки зору, взаємозв'язок із природою був важливим для виживання: вона забезпечувала їжею, захистом і задовольняла інші життєві потреби, що підвищувало шанси на виживання. Саме тому у людей виникла глибока психологічна потреба в контакті з природою, прагнення відвідувати парки, ліси та перебувати на свіжому повітрі.

Протилежністю цьому явищу є біофобія — страх перед природою. Напевно, кожен з нас хоча б раз у житті зустрічав когось, хто страждає на фобії, наприклад, до павуків чи змій — тварин, які можуть бути дійсно небезпечними. Однак у останні роки вчені все частіше помічають людей, які страждають від страхів, що виходять за межі традиційних фобій, пов'язаних із реально небезпечними істотами.

Цю тематику досліджували експерти з Лундського університету в Швеції. В основі їхньої роботи лежить систематичний огляд близько 200 наукових статей з різних дисциплін, що стосуються взаємодії людини з природним середовищем. Результати вказують на те, що зв’язок між людиною і природою є набагато складнішим, ніж вважалося раніше: він може включати як позитивні, так і негативні аспекти. Дослідження також розширює розуміння біофілії, розглядаючи причини та механізми, які можуть призводити до різних реакцій людей на природу, аж до біофобії. Окрім цього, вчені дійшли висновку, що стосунки між людьми і природою, ймовірно, зазнають значного погіршення.

Основною причиною погіршення є те, що у людини залишається все менше можливостей контактувати з живою природою, розповідає про результати аналізу Йоган К'єлльберг Єнсен, який керував дослідженням. Багато що вказує на існування зв'язку між негативним ставленням до природи і тим фактом, що все більше людей живуть у містах. "Сьогодні більша частина населення світу живе в мегаполісах, а це означає, що майбутні покоління можуть бути схильні до підвищеного ризику розвитку біофобії", - припустив еколог в інтерв'ю DW.

Згідно з дослідженнями науковців, відчуження людей від навколишнього світу почало наростати приблизно з кінця 1970-х років, зазначає берлінський психолог Дірк Штемпер, який також досліджує розвиток особистості та подолання страхів. Ця проблема є особливо актуальною для розвинених індустріальних країн, додає він. "Сьогодні дедалі більше дітей виростають у замкнутому просторі, далеких від природи умовах, проводячи більшу частину часу в закритих приміщеннях або в цифровому середовищі. Це призводить до відсутності фізичного та сенсорного досвіду, такого як лазіння, можливість забруднитися або спостерігати за тваринами". Саме ці враження формують тісний зв’язок з природою.

Те, що залишається для нас незрозумілим, часто не викликає значного зацікавлення. Проте в умовах зміни клімату та вимирання видів це може стати серйозною загрозою. "Наша готовність захищати навколишнє середовище, клімат та природу значно зростає, коли ми відчуваємо з ними зв'язок", - підкреслює Леа Дом (Lea Dohm), дослідниця психологічних аспектів екологічних криз і активістка в Німецькому об'єднанні з питань зміни клімату та здоров'я (KLUG).

Зазвичай, ставлення до навколишнього світу, яке виражається в любові або страху, формується під впливом батьків. Як зазначає керівник дослідження Йоган К'єлльберг Єнсен, "негативна позиція батьків щодо природи може суттєво вплинути на те, як їхні діти сприймають навколишнє середовище, що, в свою чергу, може призвести до зниження їхнього зв'язку з природою".

Психолог Штемпер також підтримує цю думку, зазначаючи, що коли діти постійно чують висловлювання на зразок "Обережно, кліщі!" або "Не чіпай!", вони починають сприймати навколишній світ як загрозу.

Вищесказане підтверджують і спостереження Зузанне Зіґль (Susanne Sigl), педагогині з НКО Querwaldein в Кельні, яка прагне прищепити дітям позитивне ставлення до флори й фауни. "Коли ми просимо дітей у лісі набрати довгі гілки, одні торкаються до них тільки кінчиками пальців, інші - через хустку, а треті нічого не беруть", - розповідає вона. У багатьох навіть не виникає думки доторкнутися до каштана або горіха - вони на них тільки дивляться, не кажучи вже про дощових черв'яків або нешкідливих комах на кшталт маленьких жучків.

Вчителька регулярно стикається з проблемою, коли батьки надсилають своїх дітей до лісу в зовсім непридатному одязі: часто це або недостатньо теплі речі, або ж білі кросівки, які не повинні замаратися. "Діти часто сприймають землю лише як бруд", - зазначає вона.

Дізнайтеся більше: Чи залишаться ліси в Німеччині в найближчому майбутньому?

Коли природа стає настільки незнайомою, що викликає в людині страх, це може призвести до того, що з часом цей страх перетвориться на ворожість і, зрештою, до повного відмовлення від будь-якої взаємодії з нею.

Підтвердження цьому знайшли і вчені з Лундського університету. Згідно з їхніми дослідженнями, люди, які страждають на біофобію, не тільки активно уникають перебування на природі, але в деяких випадках навіть виступають за поголовне знищення певних видів тварин або риб, таких як, наприклад, ведмеді, вовки або акули. Як пояснює Єнсен, на наше ставлення до природи впливають не тільки зовнішні фактори, такі як відсутність контакту з нею, але і внутрішні - багато досліджень показують, що в ослабленому або хворому стані люди більше бояться, наприклад, хижаків.

Страх або любов до природи в значній мірі формуються під впливом культурних традицій. "У минулому Центральна Європа сприймала ліс як дуже небезпечне середовище, наповнене дикими тваринами, злочинцями, надприродними явищами та загрозою загинути від голоду", - зазначає психолог Дірк Штемпер. Лише з появою романтичного руху ліс у Німеччині почав асоціюватися з місцем для духовних пошуків і одкровень, де можна знайти усамітнення, підтримку та втечу від соціальних обмежень.

Сьогодні дослідники відзначають, що люди знову відчувають відчуження від природного середовища. Але якщо раніше це було пов'язано зі страхом перед розбійниками або дикими тваринами, то тепер причинами є цифрові технології та інші медійні нововведення, які відволікають увагу. Аналіз англомовної попкультури свідчить про зниження інтересу до природи. Як зазначає Єнсен, з 1950-х років спостерігається постійне зменшення згадок про природні теми в романах, текстах пісень та кінофільмах.

Ознайомтеся також: Вовки в Європейських ландшафтах: користь для екосистем чи загроза для людей?

На фоні постійного зменшення особистісного контакту з природою, відчуження можуть підсилювати й засоби масової інформації. Наприклад, вони часто акцентують увагу на природних катастрофах та стихійних лихах, що формує у людей асоціацію "природа = небезпека". Таке постійне наголошення може призвести до тривалого відчуття страху, неприязні та навіть ворожості до природного середовища, особливо у міських жителів і дітей. Кінематограф також відіграє свою роль у цьому процесі. Фільми, як-от "Ліс привидів" і "Легенда Г'ю Гласса", що зображують одинаків, які борються за виживання в лісі, або ж "Щелепи" та "Анаконда", які створюють атмосферу страху перед дикою природою, є яскравими прикладами цього впливу.

На думку Дірка Штемпера, сучасні технології дозволяють дуже легко створювати нові образи природи, які часто є спотвореними. Межі між оригінальним зображенням і його відфільтрованою версією, що активно поширюється в соціальних мережах, стають розмитими. Це може вводити в оману, формуючи певні уявлення. В результаті, віртуальний досвід "спілкування з природою" в Instagram або комп'ютерних іграх виглядає більш яскравим і реалістичним, ніж справжнє знайомство з живими лісами, луками або тваринами.

Чи варто відвідувати справжній ліс, якщо його зображення на смартфоні виглядає більш привабливо і безпечно? "Перебування на свіжому повітрі позитивно впливає на наше психічне благополуччя, адже багато людей стикаються з відчуттям стресу та втоми", — зазначає Леа Дом. "Дослідження підтверджують, що ліс і природне середовище допомагають зменшити симптоми синдрому дефіциту уваги та гіперактивності, поліпшують концентрацію та увагу, а також знижують сенсорні проблеми і сприяють емоційній стабільності", — додає психолог Штемпер. Однак ті, хто уникає природи, не мають можливості скористатися цими перевагами для свого здоров'я. Які ж кроки можна зробити в такому випадку?

Навчити як дорослих, так і дітей взаємодіяти з природою цілком реально. Це може звучати банально, але наукові дослідження підтверджують, що знання є ключем до успіху. Якщо людина має уявлення про рослинний і тваринний світ та розуміє, як функціонує навколишнє середовище, вона здатна краще оцінювати потенційні ризики і вигоди. У разі, якщо страх виявиться виправданим, знання допоможуть уникнути небезпек і, за потреби, захиститися від небезпечних явищ або хижаків. Проте, як зазначає Леа Дом, "коли страх не обґрунтований, найефективніший спосіб позбутися його - це зіткнутися з ним".

Щодо дітей, педагог Зузанна Зіґль зазначає, що найефективніше позбавлення від страхів відбувається через гру. З її досвіду, коли діти грають у лісі і стикаються з падіннями або ховаються в ямках, за деревами чи в кущах, після цих переживань фізичний контакт із землею, гілками та іншими природними елементами зазвичай перестає викликати в них будь-які труднощі.

В першу чергу дослідники підкреслюють важливість збільшення безпосереднього контакту людини і природи, в тому числі за рахунок розширення зелених просторів і зміцнення біорізноманіття в містах. Крім того, автори дослідження пропонують об'єднати знання з різних галузей - екології, психології та соціальних наук - для кращого розуміння причин і наслідків біофобії, а також для розробки стратегій, які допоможуть впоратися з такими негативними емоційними реакціями.