Ось 7 незвичайних фактів про Миколу Гоголя, які залишилися поза увагою шкільної програми: він мав страх перед жінками та був похований за життя. Дізнайтеся більше на Hochu.ua!

Досліджуємо, чи насправді Миколу Гоголя поховали заживо та яку незвичну інструкцію він залишив після свого відходу з життя.

Микола Гоголь є однією з найзначніших фігур української літератури на міжнародній арені. Хоча він обрав російську мову для своїх творів, що було необхідним для досягнення популярності в той час, дух України пронизує його написане — в ньому втілені її традиції, повсякденність і фольклор. Тим часом особисте життя Гоголя залишається загадковим і сповненим незвичайних обставин.

Напередодні святкування дня народження Миколи Гоголя, яке припадає на 1 квітня, пропонуємо вам ознайомитися з найцікавішими аспектами життя та творчості цього таємничого письменника. Читайте далі!

Потенційний автор побачив світ 1 квітня 1809 року в маленькому містечку Великі Сорочинці, народившись у великій родині. Його мати, Марія Іванівна, одружилася всього в 14 років з чоловіком, який був майже вдвічі старшим за неї.

Жінка була дуже релігійною. Ще до народження сина вона пообіцяла: якщо з'явиться хлопчик -- назве його на честь святого Миколая. Саме так і сталося.

Гоголь став третім у родині з дванадцяти дітей, з яких двоє не дожили до дорослого віку. Вважається, що саме віра та виховання його матері мали значний вплив на розвиток його містичного сприйняття світу.

Микола Гоголь володів винятковими кулінарними здібностями. Він із великим задоволенням готував та частував своїх друзів класичними стравами, такими як вареники та галушки. Його особливою гордістю був унікальний напій, створений на основі козячого молока з румом, який він з гумором називав "гоголем-моголем".

Ще одна з його вад — це пристрасть до солодкого. Гоголь майже завжди тримав у кишенях цукерки або цукрові шматочки, безперервно щось жуючи. Міг легко з'їсти цілу банку варення за один раз.

Гоголь часто відчував невпевненість через свою зовнішність, зокрема, через форму носа, і, можливо, звертався до художників з проханням змінити його зображення на портретах. Це пояснює, чому в різних зображеннях він виглядає по-різному. Можливо, саме цей комплекс став поштовхом для створення його повісті "Ніс".

За характером він був надзвичайно сором'язливим і замкнутим. Поява незнайомців змушувала його буквально тікати з кімнати та ховатися.

Гоголь не мав дружини, а його приватне життя оточене легендами. У своїх літературних творах він практично не звертається до теми любові, а в листах жодного разу не ділиться своїми романтичними переживаннями.

Існує думка, що у житті Гоголя було два романтичні захоплення, обидва з яких не увінчалися успіхом. Відомо, що у 1850 році він намагався освідчитися графині Анні Вієльгорській, але вона відхилила його пропозицію. Неперед довго до своєї смерті, Микола також мав тісні стосунки з двоюрідною сестрою на ім'я Марія. Цій жінці він навіть залишив на пам'ять невелике пасмо свого волосся.

Ще один цікавий момент. Гоголь не любив жіночого товариства у своєму домі. Після візиту жінок навіть запрошував священника, щоб освятити кімнати.

Гоголь вирізнявся своїм незвичайним захопленням для чоловіка свого часу – він захоплювався рукоділлям. Він в'язав шарфи, шив одяг та виготовляв пояси, навіть самостійно підшивав свої речі. Ще в дитинстві він просив у бабусі нитки, щоб створювати пояси, а згодом це хобі стало його справжньою пристрастю.

Автор відчував безліч страхів: його лякали грози, непритомність, смерть, а особливо — перспектива бути похованим живцем. Через це він часто уникнув сну в ліжку, проводячи ночі напівсидячи.

Ці страхи стали ще більш інтенсивними після втрати його дорогого друга Йосипа Вільєгорського, який помер від туберкульозу. Гоголь особисто піклувався про нього і став свідком його останніх миттєвостей.

За кілька років до своєї смерті автор залишив незвичайну інструкцію: не ховати його тіло, поки не з'являться очевидні ознаки розкладення. Він пояснював це тим, що часом відчував стани, які нагадували повне зупинення діяльності організму.

Після його кончини почали з'являтися чутки про можливість поховання його живцем. Коли через багато років могилу розкрили, виникли нові міфи — зокрема щодо незвичного розташування скелета та черепа. Деякі навіть стверджували, що на внутрішній стороні труни можна було побачити сліди від нігтів.

Проте, свідчення свідків, зокрема скульптора, що виготовляв посмертну маску, підтверджують, що смерть була природною, а тіло вже виявляло ознаки розпаду. Сучасні науковці вважають, що Гоголь загинув через виснаження, серйозну депресію та невірне лікування.