"Бугонія" режисера Йоргоса Лантімоса: чи можуть бджоли звучати в безмежжі космосу?

В українських кінотеатрах стартував показ фільму "Бугонія", створеного грецьким режисером Йоргосом Лантімосом – це вже його третя робота за останні два роки. Головну роль знову виконала його муза та продюсерка Емма Стоун. Стрічка поєднує елементи чорного гумору, абсурду, фантастики та соціальної драми, і на сьогодні є найкоштовнішим проектом Лантімоса. Прем'єра фільму відбулася на Венеційському кінофестивалі.

У віддаленій американській провінції мешкають два кузени: Тедді (Джессі Племонс) і Дон (Ейдан Делбіс). Вони працюють на власній пасіці і мають жахливу теорію змови, що СЕО великої біохімічної корпорації Мішель (Емма Стоун) є прибульцем з Андромеди, що має на меті знищити все живе на нашій планеті. Кузени вирішують викрасти її та катувати в підвалі, поки вона не погодиться на переговори з імператором Андромеди, щоб скасувати її плани знищення людства.

Цей сюжет може бути одночасно і моторошним трилером, і чорним гумором, а також соціальною або психологічною драмою, наповненою напруженням і навіть елементами наукової фантастики. Лантімос обирає взяти по частині з кожного жанру, щоб створити римейк корейської стрічки "Врятувати зелену планету" режисера Чан Джун Хвана. Від фільму, перезнятого одним з найрадикальніших авторів сучасного кіно, можна було б очікувати глибокого переосмислення цікавого, хоча й забутого сюжету, проте Лантімос, на жаль, лише фрагментарно цитує оригінал.

Назва "Бугонія" має корені в давньогрецькій міфології, яка стверджує, що бджоли виникають з тіла загиблого бика. Лантімос, здається, прагне нагадати глядачам про те, що його голлівудські проекти з відомими акторами все ще несуть в собі дух грецького майстра національного "абсурдистського руху", що поєднує елементи абсурду, насильства та намагається звільнити своїх персонажів від тіні батьків. У новому фільмі продовжується ця кінематографічна традиція: тут також присутні абсурд і насильство, але їхня кількість значно зменшена, а також скорочено масштаби гротеску. "Бугонія" — це замкнута стрічка, де дії розгортаються або в домі Тедді, або в офісі Мішель, а в кадрі, за виключенням кількох моментів, завжди присутні лише троє акторів.

Зображення: kinobaza.com.ua Сцена з фільму "Бугонія".

Хоч уся маркетингова кампанія стрічки будувалася навколо голомозої Емми Стоун, яка дійсно нагадує щось іншопланетне, та все ж першу скрипку у фільмі грає Джессі Племонс. Створений ним образ Тедді (засмальцьоване волосся, кущувата щетина, несвіжий одяг) створює відчуття, ніби актор після "Видів доброти" не мився взагалі. Він має щось і від селянина з "Інших людей", і від воєнного злочинця з "Війни штатів", і від неонациста з "Пуститися берега". Це людина, яка втратила все і врешті знайшла всьому виправдання в конспірології. Маніакальність Тедді викликає не так осуд, як бажання лікувати цього нещасного хворого, який сам себе кастрував, аби його не звабили іншопланетянки.

Раніше Лантімос не приділяв особливої уваги діалогам, але у "Бугонії" він вирішив зосередитися на них, створивши справжню діалогову стрічку. Можливо, ця зміна пов'язана з тим, що вперше за довгий час режисер працює не з улюбленим сценаристом Тоні Макнамарою, а з Віллом Трейсі, автором популярного серіалу "Спадкоємці". Проте "Бугонія" все ще відображає унікальний стиль Лантімоса: використання ширококутних кадрів, холодний відтінок відстороненості, яскраві контрастні кольори та затиснені простори. Постійний оператор Роббі Раян чудово усвідомлює, яким має бути візуальний стиль цього фільму. Композитор Джерскін Фендрікс, ще один постійний співпрацівник Лантімоса, доповнює стрічку монументальним оркестровим музичним оформленням.

Зображення: kinobaza.com.ua Сцена з фільму "Бугонія".

Під звичним стилем грецького режисера ховається досить проста оповідь про протистояння. З одного боку, ми бачимо бідних, малозабезпечених людей, які намагаються знайти пояснення своїм невдачам у конспірологічних теоріях про НЛО. З іншого боку, постають жадібні капіталісти, які ставлять фінансову вигоду вище за все і неохоче відпускають своїх працівників о 17:30. Незважаючи на вражаючий (і передбачуваний) сюжетний поворот, цей фільм залишається трагікомічним коментарем про соціальну нерівність, яку, на думку Лантімоса, можна вважати вироком для всього людства.

Складається враження, що колись відомий своїми сміливими фільмами режисер, який яскраво представляв маловідомий грецький кінематограф, поступово перетворюється на звичайного фабриканта артмейнстриму з Голлівуду. Так, кінематографічна мова залишається неповторною, а актори вражають своїм талантом. Проте під цим криється банальний посил про приреченість людства через його жадобу та невігластво — лише цього року аналогічні теми були підняті Арі Астером у "Еддінгтоні" та Полом Томасом Андерсоном у "Одній битві за іншою". Схоже, що і сам Лантімос усвідомив, що випускає фільми занадто часто і вичерпав свої ідеї: не випадково перед прем'єрою "Бугонії" він оголосив про тривалу творчу відпустку. Сподіваємось, що під час відпочинку він знайде нові джерела натхнення, і за кілька років його творчість знову викликатиме зацікавленість.

Боже, яка ж це безглуздість: "Форми співчуття" від Йоргоса Лантімоса.

Зображення: kinobaza.com.ua Сцена з фільму "Бугонія".