Це найсмачніше місто Донбасу: яке його ім’я та які цікаві місця можна дослідити сьогодні?

На перший погляд - це типовий промисловий Донбас. Але варто придивитися - і відкривається місто з 250-мільйонними скам'янілостями, французькими могилами та вулицями, що розповідають про повернення до України.

Це місто - Дружківка. "Телеграф" розповість про його назву та історію докладніше.

Згідно з легендою, в місці, де зливаються річки Кривий Торець і Казенний Торець, колись розташовувався пост козака на ім'я Дружко. Саме це стало джерелом назви міста. Перше документальне згадування про Дружківку датується 1781 роком, коли вона була зафіксована як запорізьке поселення на схилах Донецького кряжа. Сьогодні місто знаходиться приблизно за 70-80 км на північ від Донецька та більше ніж 500 км на південний схід від Києва.

Справжня трансформація відбулася наприкінці XIX століття. Залізнична лінія Курськ-Харків-Азов, інвестиції з Франції та Бельгії, металургійні підприємства — козацьке село стало індустріальним містом з європейським стилем.

Найбільш захоплююча загадка Дружківки ховається в геологічному об'єкті, розташованому поруч з Олексієво-Дружківкою. Зі схилу балки виступають скам'янілі стовбури дерев, які налічують від 160 до 250 мільйонів років. Ці араукарії, в яких жива деревина повністю витіснена мінералами, створюють унікальний кам'яний ліс. У 2008 році цей природний феномен був включений до списку ста кандидатів на участь у конкурсі "Сім природних чудес України".

Парадокс цього міста полягає в тому, що надзвичайний геологічний скарб знаходиться поряд із териконами та промисловими підприємствами. Глибока пам'ять землі співіснує з важкою індустрією – ось справжнє обличчя Дружківки.

У 1920-1930-х роках Дружківка стрімко стає важливим промисловим центром Донбасу. У 1929 році в місті зводять великий завод метизів, модернізують старі металургійні виробництва, а Торецький завод, після проведення реконструкції, починає спеціалізуватися на виробництві машин для вугільної промисловості. До 1941 року його штат перевищує 5,6 тисячі працівників.

У 1938 році Дружківка отримала офіційний статус міста. Через рік населення цього населеного пункту становило приблизно 32 тисячі осіб.

У 1943 році Дружківка двічі переходила з рук у руки й остаточно була звільнена під час Донбаської операції. У повоєнні роки місто швидко відбудували: оновили заводи, у 1945-му запустили трамвай, а нові масиви Індустріальний, Сонячний, Південний і Піонерський закріпили за Дружківкою статус типового індустріального міста Донбасу.

На виїзді до Краматорська височіють металеві лелеки, виготовлені на машинобудівному заводі. Ці витвори мистецтва стали практично символом міста, їх обов'язково фотографують молодята на своїх весільних знімках. Поруч б'є джерело, з якого молоді п'ють "на щастя", хоча вода стікає з пагорба, де розташований цвинтар. У парку "Святогір" можна побачити кам'яні скульптури князів, гетьманів і героїв української історії — це місцевий стімпанк-варіант національного пантеону, створений руками талановитих майстрів.

Ще один несподіваний момент - це старовинне французьке кладовище, де поховані інженери та бізнесмени, які в кінці ХІХ століття започаткували перші фабрики в цьому регіоні. Європейський вплив відчувається не лише в архітектурних формах, а й у колективній пам'яті міста.

Весна 2014 року могла обернутися трагічними наслідками. Бойовики "ДНР" захопили адміністрацію району, почали з'являтися блокпости, а викрадення стали звичайним явищем. Проте завдяки самоорганізації активістів та злагодженим діям українських силовиків, Дружківка була врятована. 5 липня 2014 року місто було звільнене.

У серці міста розташована будівля, що колись слугувала царській жандармерії і була зведена в 1892 році. Її підземні приміщення тепер виконують роль музею, що нагадує про жахливі часи, коли тут утримували в'язнів — від царських органів до НКВС, нацистів, а в 2014 році — бойовиків "ДНР".

Сьогодні в цьому місці знаходиться музей, який висвітлює теми політичних репресій, Голокосту, радянського терору та війни Росії з Україною. Для Дружківки це не лише туристична атракція — це зосередження незамаскованої історії.

Дружківка славиться в Україні своєю халвою, яка стала одним із найвідоміших "солодких" символів міста. Тут, а також в Олексієво-Дружківці, функціонує ТОВ "Кондитерська фабрика "Дружківська"" (раніше харчосмакова фабрика), що спеціалізується на виробництві соняшникової халви. Ця продукція постачається до національних мереж супермаркетів, онлайн-магазинів та навіть за кордон. Для промислової частини Дружківки халва стала своєрідною "солодкою візитівкою", що сприяє впізнаваності міста не менше, ніж машинобудівний завод чи природні пам'ятки.

Таким чином, Дружківка вражає своїми контрастами. Тут можна знайти поєднання козацьких переказів і французького кладовища, 250-мільйонні скам'янілості існують поруч із сучасними трамваями, а індустріальний ландшафт гармонійно доповнюється парком, що розповідає про українську історію.

Раніше "Телеграф" повідомляв про місто, що зберігає сліди кожної епохи, а його назва витримала всі зміни влади та історичні потрясіння. Це місто фактично межує з Донецьком зі сходу, утворюючи з ним єдину агломерацію.