"Це пародія": українська театральна зірка висловила своє ставлення до "геніальних" радянських артистів.

В інтерв'ю для РБК-Україна відомий український актор, зірка "Кабаре" Ілля Чопоров, поділився своїми думками на цю тему.

Актор підкреслив, що повага до радянських митців не має вагомих підстав.

Чопоров висловлює думку, що радянський кінематограф не генерував оригінальних ідей, а скоріше намагався копіювати закордонні приклади.

"У Радянському Союзі існував особливий кінематограф, який деякі люди вважають геніальним, але насправді це всього лише пародія на французьку чи англійську кінематографічні традиції. Це не щось оригінальне, а скоріше відтворення," - підкреслив 26-річний Ілля.

Він також зазначив, що не здатен виділити жодну з зірок того часу, яка б дійсно викликала у нього професійну захопленість.

У цілому, на відміну від багатьох своїх ровесників, Чопоров із задоволенням відзначає, що його дитинство не було сповнене радянськими фільмами та мультфільмами.

За його словами, відсутність нав'язаної ностальгії за радянщиною стала його великою перевагою.

Актор висловлює свою вдячність матері за те, що вона вберегла його від цього негативного впливу.

"Безліч моїх однолітків зросли на радянських кінострічках і мультфільмах. Мені ж дійсно пощастило. Тому я вважаю себе щасливчиком, і це завдяки моїй мамі," - поділився своїми думками артист.

Чопоров підкреслив, що все його дитинство пройшло на західному вихованні, тому радянське кіно не викликає в нього жодних емоцій - ані захоплення, ані розчарування.

Варто зазначити, що Ілля Чопоров є основним актором київського Молодого театру, який здобув національну популярність завдяки виконанню ролі Конферансьє в мюзиклі "Кабаре".

Поряд із цією знаковою постановкою, він також бере участь у нашумілих виставах "Я помічаю, що вас цікавить темрява", "Орландо" та "Патетична соната".

Актор славиться своєю неперевершеною вокальною майстерністю та витонченою пластикою, що вирізняє його серед найбільш технічно обдарованих артистів нового покоління.

У медійному полі Чопоров вирізняється прямолінійністю, відкрито критикуючи радянську систему театральної освіти та корупційні скандали в індустрії. Зокрема, він публічно висловлювався про внутрішні конфлікти в Молодому театрі за часів керівництва Андрія Білоуса.