Церква в українській історії, зображена на фресках.

Церква Серця Христового в Жовкві є справжньою архітектурною перлиною. Її інтер'єр, перебудований у першій половині XX століття, виконаний у стилі українського модерну, проте деякі фрески вирізняються своєю новизною. На стінах храму можна побачити портрети українських святих, гетьманів та політичних діячів, а також тризуби і традиційний український орнамент. Особливо вражає сцена Покрови Богородиці, де зображені видатні постаті Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Автором цих високохудожніх і оригінальних творів є січовий стрілець Юліан Буцманюк, який навчався в Краківській академії мистецтв і був протеже митрополита Шептицького. Докладнішу інформацію про розписи церкви надає мистецтвознавиця Ірина Гах у своїй книзі "Юліан Буцманюк. Стінопис жовківської церкви Христа Чоловіколюбця".

Церкву у Жовкві збудували ще у 1680-х роках на місці старої дерев'яної. Однак у XIX ст. вона сильно постраждала внаслідок пожежі. Тож на початку нового століття отці-василіани, які мали поруч монастир і опікувалися нею, зважилися на реконструкцію церкви. Вже тоді активно діяла їхня друкарня, що давало фінансові можливості для цього масштабного проєкту. За реконструкцію храму 1900 року взявся професор Львівської політехніки Едгар Ковач. Він залишив частину ренесансних стін, але розширив, змінив план і купол.

Церква Серця Христового (зображення ZAXID.NET)

Після завершення основних будівельних етапів настав час зайнятися оформленням інтер'єру. У той період Юліан Буцманюк ще навчався в Краківській академії мистецтв, проте вже встиг зарекомендувати себе як надзвичайно обдарований митець. Саме тому василіани запросили його для створення розписів у церковній каплиці Покрови. Буцманюк вирішив підійти до роботи нестандартно: спираючись на традиційний візантійський іконопис, який зазвичай використовує золоте тло, він вносив яскраві кольорові акценти, незвичні ракурси та оригінальні сюжети. Темні фігури він підкреслив сміливими відтінками — ультрамарином, охрою, фіолетовим і зеленим.

Насичені відтінки фресок храму

У каплиці головною фігурою є Богородиця з Ісусом, до якої зібралися діти, всі вбрані у вишиванки. Інші зображення стали впізнаваними для сучасників, які відзначали, що на них зображені монахі-василіани та місцеві діти. Фігура архангела Гавриїла виконана на вітражі, техніці, яку Буцманюк опанував у майстерні Желенського в Кракові.

Вітраж і ікона каплиці, оформлені у стилі мозаїки.

Робота над декоруванням храму була перервана через початок Першої світової війни. Буцманюк вирушив на фронт, вступивши до січових стрільців, а згодом – до Української Галицької Армії. Після війни він продовжив навчання в Празі. Основну частину розпису церкви митець виконав у 1930-х роках, проте завершити її не вдалося через новий спалах світової війни. Завершення робіт над бабинцем церкви взяли на себе Володимир Ярема (патріарх Димитрій) та Сильвестр Серветник.

Фрески жовківської церкви вражають своєю унікальною комбінацією традиційної біблійної символіки з елементами української культури, історії та реаліями того часу. Орнаменти, виконані в національному стилі, включають мотиви колосків, соняхів та гуцульських символів. Царі, що принесли дари новонародженому Ісусу, представлені в козацькому вбранні.

Декоративний орнамент церкви

На стінах цього храму представлені ранні українські святі: Борис і Гліб, князі Володимир та Ольга, Нестор Літописець, а також Феодосій і Антоній Печерські, разом із Йовом Почаївським.

Бог-отець, що займає центральне місце в куполі, є зображенням митрополита Шептицького. Поряд з ним представлений Йосафат Кунцевич — василіанин, який активно підтримував ідею возз'єднання церкви, а також сцени з життя отців василіанського ордену. Над престолом велично розташований великий образ Серця Христового, що є характерним для цього чернечого ордену.

Бог-Отець, втілений у постаті митрополита Андрея Шептицького.

Крім традиційних зображень святих та біблейних сцен, Юліан Буцманюк зобразив новаторські теми: покликання і смерть святого Йосафата, Берестейську унію, Акт Злуки на сцені Покрови.

На полотні "Покров Богородиці" художник майстерно зобразив українських політиків і військових початку XX століття, зображуючи символічний Акт Злуки. З одного боку картини представлені постаті Симона Петлюри, Михайла Грушевського та Павла Скоропадського, а з іншого - Костя Левицького, Євгена Петрушевича, Сидора Голубовича, Дмитра Вітовського, Гриця Коссака та Мирона Тарнавського, поряд з ними - пластуни та січові стрільці. Кожна зі сторін - Українська Народна Республіка та Західноукраїнська Народна Республіка - підкреслюється пейзажами Києва та Львова. У центрі композиції стоїть митрополит Андрей Шептицький разом з єпископами. Перед ними на колінах молиться молода жінка, яка тримає на руках мертву дитину, що символізує трагічні події в історії України, зокрема Голодомор, який в той час вирував.

На фресці "Берестейська унія" представлені представники духовенства – митрополити та єпископи, які поділяли різні погляди на цю подію. За їхніми спинами можна побачити українських гетьманів: Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького, Петра Дорошенка та Івана Мазепу.

У Другу світову в церкву влучив снаряд і пошкодив розпис Берестейської унії. А сцену Покрови василіани самі замалювали, щоб вберегти її від нищення більшовиками. Втім, станом на 2025 рік вона досі не реставрована.

"Берестейська унія"

На старозавітній сцені, де приносять в жертву ягня, на жертовнику уважний оглядач може помітити тризуб. Ще один тризуб несподівано вигулькує під зображенням святого князя Володимира. Водночас під медальйоном з портретом св. Ольги є герб Києва, а св. Бориса - герб Львова. Що знову відсилає нас до єднання України, злуки УНР і ЗУНР.

Тризубці на вівтарі з біблійного епізоду

Включення історичних сцен у церковне малярство, збагачених богословським змістом, набуло особливої теологічно-просвітницької значущості. Ці сцени не тільки доповнювали церковні розписи історичними фактами та особистостями, але й сприяли глибшому розумінню соціально-політичних подій, що відбувалися в країні та Церкві. Це стало ще одним приводом підкреслити важливість політичних подій, які на початку ХХ століття мали вирішальне значення для самоствердження українського суспільства Галичини, яке прагнуло знайти та відродити своє національне коріння і усвідомити себе повноправною європейською нацією, - зазначає Ірина Гах.

Іконка Серця Ісуса Христа

Як зазначає Ірина Гах, дружина Юліана Буцманюка, художник зазнав труднощів із польською владою через свої портрети політиків. У той час медіа звинуватили його в тому, що він зобразив українського націоналіста Юрія Малиновського в образі святого Йоана, одягнутого у вишиванку. Через це його викликали на допити, і художник змушений був призупинити свою діяльність. Однак на його захист став авторитетний реставратор з Варшави. Обурений цими звинуваченнями, Буцманюк зробив заяву в українських ЗМІ.

Згодом Юліан змушений був покинути Україну, рятуючись від радянського режиму. У зв'язку з цим, роботи з розпису бабинця завершували інші митці. Ще одним важливим досягненням Буцманюка стала церква в канадському Едмонтоні, де він провів решту свого життя.

Інтер'єр церви Серця Христового у Жовкві

Компанія Skeiron завершила сканування всіх зображень церкви в Жовківці, і тепер ви маєте можливість детально їх оглянути тут.

Всі ілюстрації взяті з видання "Юліан Буцманюк. Фрески церкви Христа Чоловіколюбця у Жовкві" та оцифровані за допомогою Skeiron.