Шлях до світових призів через процес відновлення.

Після серйозних травм близько 40 ветеранів-параспортсменів з Буковини здійснили підйом на скелі "Протяті камені".

Протягом тижня у Чернівецькій області проходили збори учасників Центру реабілітації військових через спорт TMS Hub. Параспортсмени з джиу-джитсу разом зі своїми тренерами мешкали та тренувалися в живописному гірському районі Вижниччини. Між інтенсивними тренуваннями було заплановано день для піших прогулянок, під час якого учасники вирушили до вражаючого скельного масиву "Протяті камені", що височіє на понад 900 метрів над рівнем моря.

Кореспондент Укрінформу насолоджувався прогулянкою живописними стежками Буковинсько-Покутських Карпат.

ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ ПЕРЕВАЛУ НІМЧИЧ

Ранковий виїзд з Чернівців веде нас до місця зустрічі з ветеранами спорту у Вижниці. Після того, як вони завантажаться в автобус, до нашої групи приєднуються рятувальники, і ми вирушаємо невеликою колонною на кілька кілометрів у напрямку перевалу Німчич. Біля підніжжя гори ми зупиняємося і виходимо з транспорту. Рятувальники проводять коротку інструкцію для всіх учасників походу.

Довжина нашого пішохідного маршруту становить приблизно 10 кілометрів. На шляху нас чекають кілька підйомів, один з яких буде досить крутим, але ми будемо рухатися повільно, тому все зможемо подолати. На вершині нас чекатиме чудовий краєвид на Чорногірський хребет. Якщо погода дозволить, ми також зможемо побачити Говерлу, - повідомив наш гід та рятувальник Святослав перед початком сходження.

Ми почали підніматися вгору. Чорний гумор завжди мене манив, але військовий гумор, що походить від людей з травмами – це справжнє мистецтво. Звертаю увагу на незвичайне татуювання одного з ветеранів з протезом. На його здоровій нозі витончено написано: "Однією ногою в могилі". І тут більше нічого не потрібно.

Хвилин за 15-20 такого підйому зробили першу зупинку. Наступний привал був уже на перевалі Німчич. Тут наш гід-рятувальник розповів про історичні особливості цього місця.

Цей перевал служить адміністративним кордоном між двома колишніми районами Буковини - Путильським і Вижницьким. Перед початком Першої світової війни Вижниця стала важливим торговим вузлом. Центральна площа міста перетворювалася на величезний ринок. Завдяки своєму вигідному географічному розташуванню, Вижниця з’єднує рівнини та гори. Гуцули приносили свої товари з гір, а з рівнинної частини також привозили різноманітні продукти. В той час у Вижниці проживало близько 90% єврейського населення, яке активно займалося обміном цих товарів, - розповідає наш гід.

За його словами, перевал отримав свою назву від терміна "чимчикувати", що в перекладі означає рухатися швидко. Усі маршрути, які вели до гір з Вижниці, проходили через цей перевал. Гуцули жартували: "Якщо не дочимчикуєш до перевалу з важкими сумками, то витратиш чимало сил і енергії".

Цей перевал також зіграв значну роль під час Першої світової війни. Зокрема, у період знаменитого "Брусилівського прориву" тут відбувалося безліч боїв за контроль над стратегічною висотою. Тоді річка Черемош була значно багатоводнішою, і на цій ділянці не було жодних мостів. Перевал слугував єдиним шляхом для подальшого наступу військ. До сьогодні у місцевих лісах збереглися численні залишки окопів і бліндажів, що нагадують про ті часи.

Мистецтво та спорт сприяють відновленню.

На перевалі Німчич ветерани почали фотографуватися. Хтось заліз на знак Путильський район, хтось у жарт фотографується із пам'ятником радянському воїну. Кілька хлопців підійшли до маленького кошеняти, який мило спав біля воріт місцевої жительки. Гладили тваринку, взяли її в руки, сфотографувались. Помічаю хлопця, який виніс із собою в сумці три нелегкі дерев'яні скульптури із вирізьбленими тризубами. Це херсонець Віталій із позивним "Кавун".

Свою військову кар'єру він розпочав у 2014 році, приєднавшись до одного з добровільних батальйонів.

"Їздив із хлопцями на рибалку в Донецьку область", - із жартом згадує ті часи. Потім у 2015 році продовжив службу у складі тоді новосформованої 14-ї бригади ЗСУ. Брав участь у важких боях за Мар'їнку. Там і отримав свої перші поранення. Хлопець розповідає, що після отриманих контузій у нього час від часу з'являються короткочасні амнезії.

Згодом, через проблеми зі здоров'ям, Віталія звільнили з військової служби. Проте, після початку масштабного вторгнення Росії, цей хворий ветеран, який перебував на реабілітації в Херсоні, знову був змушений взяти до рук зброю, аби захистити свою країну. В перші дні великої війни він разом зі своїм підрозділом вирушив на фронт під Лисичанськ у Луганській області. Після одного з ворожих обстрілів йому вдалося вижити дивом, хоча він отримав нові травми голови. Два осколки пробили його каску і вразили голову.

- Добре, що бронік витримав і осколки тоді не пошкодили тіло. Але голову лікарям довелося зашивати. Після цього останнього поранення у мене дві пластини і сім шурупів уголові. Зараз потребую регулярної реабілітації, - розповідає Віталій.

Із кінця 2022 року "Кавуна" звільнили з війська через погане здоров'я. Хлопець каже, що не зациклюється лише на реабілітації та намагається всіляко розвиватися і водночас допомагати побратимам. На початку 2025 року Віталій приєднався до команди TMS Hub та практикує спортивні заняття як один з етапів відновлення. Каже, що хотів взяти участь у змаганнях наприкінці весни, та перед цим у нього стався приступ епілепсії під час тренувань і він змушений був відновлюватися. Раніше в горах не бував, але коли запропонували приєднатися до походу, погодився без вагань.

Лікарі радять мені адаптуватися до цього стану. Наступний напад може трапитися під час звичайної трапези, у процесі змагань, під час активного відпочинку або навіть під час походу в гори. Це не пов'язано з фізичними навантаженнями. Таке вже моє життя, і з цим доведеться й далі жити, - підкреслює ветеран.

Під час своєї реабілітації Віталій шукав різні способи допомогти своїм побратимам. Спочатку навчився самостійно робити павербанки із вживаних електронних сигарет і відправляв на фронт. Потім працював на меблевій фабриці, пізніше зацікавився різьбярством. Самостійно змоделював майбутню скульптуру у вигляді герба і витесав її. Зараз збирає на цих скульптурах підписи відомих людей, щоб потім продати на аукціоні і гроші відправити на ЗСУ.

На вершині гори - для вивільнення думок.

На шляху до Протятих каменів зустрілися ще кілька важких підйомів. Ветерани, які відчували труднощі, сідали на транспорт рятувальників. Інші ж, не шкодуючи сил, з усіх ног піднімалися крутим схилами гір.

На вершинах нас зустрічали чудові пейзажі. Багато учасників знімали вражаючі фотографії, в той час як інші просто насолоджувалися свіжим гірським повітрям. Поряд зі скелями нам розкрили легенду, яка пояснює походження назви "Протяті камені".

Існує стара легенда, що свідчить про те, як давні люди створювали тут свій шлях, розігріваючи великі камені, а потім обливаючи їх водою, що призводило до їх розколювання. Так і виникла дорога, яка проходить через ці кам'яні утворення. Однак з наукової перспективи ці масивні камені є нічим іншим, як надзвичайно спресованим пісковиком. Адже приблизно 14 мільйонів років тому на місці цих гір розташовувалось велике море, а ми тепер стоїмо на його дні, - зазначив наш гід-рятувальник.

Серед цих скель проводили зйомки різних фільмів про опришків. Зокрема, нещодавній український фільм "Довбуш" також знімали і в цих горах. Адже неподалік від скельного масиву "Протяті камені" розташований і "Камінь Довбуша". Це скеля, яка за легендами слугувала місцем збору народних месників - опришків.

Згідно з висловлюваннями головного наставника TMS Hub Україна Олега Іскри, команда ветеранів, що практикують джиу-джитсу, вдруге організовує свій тренувальний табір у Буковині. Для того щоб відволіктися від інтенсивних тренувань, спортсмени-пара та їхні тренери вирішили здійснити підйом у гори.

На даний момент у нас триває тижневий тренувальний табір, під час якого ми не тільки займаємося фізичною підготовкою, але й налагоджуємо соціальні зв’язки. Щоб розслабитися і позбутися негативу, ми вирішили вирушити до гір, щоб насолодитися природою та атмосферою. Тут зібралися спортсмени з різних міст, таких як Київ, Кропивницький, Одеса, Вінниця, Чернівці, Івано-Франківськ та багатьох інших, - зазначив головний тренер ветеранів.

На його думку, специфіка джиу-джитсу полягає в тому, що цей вид боротьби можна адаптувати під будь-яку інвалідність та будь-яку ампутацію. Це один із небагатьох видів спорту, в якому спортсмен із ампутацією може створити конкуренцію здоровим людям.

ЧЕРЕЗ ВІДНОВЛЕННЯ - ДОСЯГНЕННЯ СВІТОВОГО РІВНЯ

Тренер пояснює, що основна мета джиу-джитсу полягає в тому, щоби змусити суперника здатися. І під час тренування українських ветеранів, які вирішили займатися цим видом боротьби, із цим виникали певні труднощі.

Коли я почав працювати з ветеранами, які мають ампутації, я усвідомив, наскільки це буде одночасно і легко, і важко. Легко, тому що я ставлю перед ними завдання, і вони їх виконують. Головне для мене – не досягти результату, а віддатися тренуванням на повну. Коли наші учасники виходять на змагання, я впевнений, що вони продемонструють все, чого навчилися. Проте є і складнощі, оскільки їхній характер іноді стає на заваді в спорті. Наш вид боротьби вимагає від спортсменів готовності до прийомів, які можуть призвести до болю і змусити суперника капітулювати. Але наші хлопці не звикли поступатися. Це може призвести до травм, і це не те, що ми хочемо пропагувати у нашому залі. Тому я намагаюся навчити їх, що іноді варто вміти відпустити момент, а не терпіти до останнього, - розповідає Олег Іскра.

Окрім того, участь у цьому виді спорту приносить ветеранам значне полегшення. Особливо важливим є відчуття спільноти під час тренувань. Кожен, хто приходить на заняття, одразу стає частиною групи однодумців, людей, які стикаються з подібними викликами. Це дає зрозуміти, що життя не закінчується з травмою, і відкриває можливості для знаходження свого місця у світі. Тому така діяльність є важливою як для психічного здоров'я, так і для соціальної адаптації.

Ці збори є важливим етапом у відборі на чемпіонат світу, який відбудеться в листопаді цього року в Абу-Дабі. Тренерський штаб національної збірної України активно готує команду до цих змагань, до складу якої увійдуть від 10 до 15 спортсменів. Представники команди зазначають, що це одна з найзначніших подій у світі пара джиу-джитсу. Українські атлети сподіваються повернутися з численними медалями, адже минулого року наша команда здобула відзнаки чотирьох віце-чемпіонів світу та одного чемпіона. Серед віце-чемпіонів минулорічного чемпіонату був Назар Данів, хлопець, який народився і виріс в Прикарпатті, а пізніше переїхав до Одеси. Саме там його застало повномасштабне російське вторгнення. Назар служив у 112 бригаді та брав участь у боях за Київську область, а згодом його підрозділ боровся на Миколаївщині та Херсонщині, де в 2023 році отримав серйозні поранення.

- Я отримав свою травму 10 серпня, а 18 серпня святкую день народження. Тепер у мене два дні народження на рік, - з посмішкою зазначає ветеран.

Під час війни Назар втратив одну з ніг, але після хірургічного втручання та шести місяців реабілітації він знову вирушив на фронт. Він зазначає, що у нього залишилися незавершені справи. Згодом, через проблеми зі здоров'ям, Назар змушений був піти зі служби і почати активно займатися пара джиу-джитсу. За цей час йому вдалося стати одним із найкращих спортсменів в Україні та здобути медаль на світовому чемпіонаті.

Джиу-джитсу стало для мене справжньою мантрою, яка допомагає мені емоційно, фізично та морально. Цей вид спорту виявився ідеальним для мене, враховуючи мою ампутацію. Я завжди розповідаю знайомим ветеранам, що це один з тих видів спорту, що не лише надихає, але й виховує, і в даний час набирає величезну популярність у всьому світі, - ділиться Назар Данів.

Спортсмен переконаний, що до цьогорічних світових змагань він зможе підготуватися на вищому рівні, ніж у минулому. Його мета — завоювати титул чемпіона світу з пара джиу-джитсу.

ГЕОГРАФІЮ "МАНДРОТЕРАПІЇ" РОЗШИРЯТЬ

Серед тренерів, які займаються ветеранами, можна зустріти унікального спеціаліста з інвалідністю – Едуарда Підкауру з Житомирщини. Ще в дитинстві він зазнав травми, яка залишила його без кистей обох рук на все життя. Проте це не завадило йому стати неодноразовим чемпіоном України, майстром спорту та володарем пурпурового поясу з джиу-джитсу. Едуард вважає, що його досвід допомагає йому краще розуміти потреби своїх нових підопічних.

- Багато хто із хлопців, які до нас приходять, спочатку замкнені у собі. Я знаю, що це таке, бо був у подібній до них ситуації. Коли мимоволі ловиш ці погляди перехожих, які дивляться на твої каліцтва... Це важко психологічно. Та коли вони приходять до нас займатися, відчувають себе серед своїх. Вони розкриваються і ми, тренери, їм всіляко в цьому допомагаємо, - говорить Едуард.

Він переконаний, що такі подорожі в гори надають ветеранам можливість відпочити, відчути свободу та на мить забути про свої турботи.

За словами голови наглядової ради ГО "Сталь" Альони Атаманюк, яка допомогла організувати такий виїзд, проєкт "Мандротерапії" дозволяє українським ветеранам не лише відновити сили, а й знову відчути себе частиною громади, команди, країни.

Для мене надзвичайно цінно спостерігати, як молоді чоловіки усміхаються після інтенсивних тренувань, згадуючи про своїх близьких та рідний дім. Вони також обговорюють свої плани на майбутнє. Це свідчить про те, що процес реінтеграції є успішним, - зазначила Атаманюк.

Начальник управління інвестиційної політики та туризму Чернівецької ОВА Михайло Хмелевський також висловив свою підтримку. Він зазначив, що основна ідея проєкту полягає в наданні психологічної підтримки ветеранам. Крім того, важливим аспектом є підвищення обізнаності про туристичні можливості області серед жителів інших регіонів.

Ми не обмежуємо нашу діяльність лише ветеранами з Буковини, оскільки для нас важливо, аби учасниками проєкту "Мандротерапії" були також військовослужбовці з інших областей разом із родинами. Це дає їм можливість дослідити красоти Буковини, а нам – показати наші туристичні принади. Місце проживання ветеранів, які проходять реабілітацію, не має значення – вони всі є нашими захисниками. Вони потребують нашої підтримки, і ми зобов'язані зробити все можливе, щоб ветерани почувалися комфортно, – підкреслив представник ОВА.

Він повідомив, що географію проєкту "Мандротерапія" будуть розширювати. Зокрема, вже у жовтні до Чернівецької області прибуде група ветеранів із Харківщини.

Віталій Олійник з Чернівців.