Цього разу все проходитиме зріло і серйозно.

Перед настанням Нового року активно обговорюється питання припинення війни. Учасники конфлікту, безумовно, найбільше прагнуть до завершення бойових дій.

Не буду навіть згадувати, як усі втомилися від війни. Проте, здаватися ніхто не планує.

Існує безліч оповідань і кінострічок, що розповідають про момент завершення війни, коли в самому кінці, або ж після останнього свистка, головна персонажка неминуче загине — це справді сумна історія, що залишає глибокий слід у пам'яті глядача.

Однак буває й гірше, коли у героя пошкоджено спинний мозок, відірвано руки та ноги, вирвано язика, і він не може навіть вимолити швидку смерть.

Оскільки безконфліктне майбутнє може виявитися більш жахливим, ніж війна, і перетворитися на справжній кошмар для тих, хто щиро прагнув до перемоги.

Перемозі, яку у прямому сенсі вкрали наші топ-корупціонери, дилетанти і зрадники.

Однак, війна, ймовірно, незабаром отримає невелику перерву. Це цілком ймовірно. І внаслідок цього виникне нова реальність.

Не маю бажання розглядати умови "миру" - вони виявляться складними і принизливими, зокрема для жителів Донбасу.

Не буду давати оцінку гарантіям і "репараціям" — безпеку українців можуть забезпечити лише Збройні Сили України, і жодні фінансові компенсації не зможуть заповнити втрати наших героїв.

Найголовніше питання, що виникає щодо найближчого "миру", стосується питань влади.

Влада, її зобов'язання перед минулим та наші сподівання на майбутнє.

Якщо Україна і українці не отримають надію на майбутнє - тоді всі смерті, каліцтва і втрати території були марними.

Тоді, можливо, краще, як у фільмі — миттєвий кінець напередодні, щоб уникнути споглядання цієї принизливої реальності, що гірша за саму війну.

Якщо все ж таки доведеться дожити до мирних часів, або під час війни будуть призначені вибори, я буду балотуватися.

Не тому, що прагну зайняти президентське крісло - зовсім ні, адже вважаю цю роль шкідливою для нашої країни.

Не тому, що вірю в свою перемогу - не вірю, і не бажаю її.

Я не маю наміру забирати голоси у вашого кандидата - це не те, що я планую робити.

Як кандидат у президенти, я маю намір протистояти жадібному державному апарату, який не підготував Україну до війни та привласнив все, що можна: від неякісних бронежилетів і яєць по 17 гривень до мільярдів, витрачених на снаряди, дрони та ракети.

Я спитаю з них за договорняки з путіним, за спотворену мобілізацію, за знищення нашого підрозділу, за ліквідацію оборонних спроможностей України. За зневіру, яку вони принесли українцям.

Я вчиню так, щоб мати хоч крихітну надію на те, що в майбутньому наша перемога буде захищена від крадіжки.

Sure! Please provide the text you'd like me to make unique.

Тому: розраховую на вашу підтримку і допомогу, буду формувати команду, обов'язково підготую програму. Головна теза, як і в 2019 році, коли я невдало спробував піти на вибори президента, - ліквідація цієї руйнівної для України царської посади.

Я обіцяю максимум за 2 роки ліквідувати посаду царя і перейти до цивілізованої форми парламентської республіки.

Також я обіцяю викорінити топ-корупцію, провести глибоку реформу силового блоку та оборонної промисловості, надати максимальну свободу економіці, залучити до управління державою всі патріотичні політичні сили, і нічим не обмежувати роль громадянського суспільства та засобів масової інформації, як запобіжників деспотії та тиранії.

Сім років тому, приблизно в цей період, Зеленський оголосив про свою участь у виборах. Вітаємо, Володимире Олександровичу!

Цього разу все буде по-дорослому.