Де у Львові середньовіччя виконували смертні вироки.

Памʼятник Івану Підкові, якого стратили у Львові 1578 року

У минулі епохи правосуддя в європейських країнах відзначалося жорстокістю, і злочинці часто отримували смертні вироки. Виконували ці вироки, як правило, поблизу суду, що, в свою чергу, розташовувався в магістраті, тобто в самому центрі міста. Це стало справжнім видовищем, на яке приходили городяни, включаючи дітей, адже для багатьох це було своєрідною розвагою. Про те, де у Львові знаходився прангер і за які правопорушення застосовували цю кару, розповідає краєзнавець Тарас Палков у своїй книзі "Таємниці Львова".

Якщо судді того часу вважали злочин несуттєвим, то порушника могли прив'язати до ганебного стовпа і піддати покаранню у вигляді побиття. Містяни мали право підійти і висміяти його. Серед тих, хто проходив поруч, були ремісники та торговці, що обманювали своїх клієнтів, злодії, шахраї, розпусники та інші неприязні представники середньовічного суспільства. За серйозні крадіжки могли відрубати руку, а за інші тяжкі проступки – ставити тавро, проколювати вухо цвяхом чи завдавати інші каліцтва.

Відновлений ганебний стовп у Жовкві (зображення з Вікіпедії)

Ще одним способом покарання було закування рук і голови в дерев'яну конструкцію на цілий день. Особи, яких карали, могли бути повністю роздягнені. Основною метою такого судового процесу була публічна приниження, про що свідчило й ім'я місця – ганебний стовп. За найсерйозніші злочини передбачалася страта. Для цього біля стовпа встановлювали спеціальну платформу та ешафот.

Історики відзначають, що у Львові ганебний стовп з'явився ще у 1425 році. Його розмістили на заході Ринку, неподалік від ратуші. Спочатку цей стовп виготовили з дерева, а згодом його замінили на кам'яний варіант. Висота стовпа становила 2,5 метри, і він отримав пошкодження внаслідок обвалу попередньої ратуші.

"По західній стороні ратуші, під вежею, на постаменті у вісім стіп, стояла подвійна фігура, що зображала дві постаті, зверхнені плечима до себе: з одної сторони - жінку із завʼязаними очима і мечем у другій, себто справедливість, з другого - мужчину з мечем у піднесеній руці - ката. Се був т.зв. прангер - місце, де виконувано вироки смерті", - писав львівський історик Іван Крипʼякевич.

Оновлений львівський прангер (зображення з Вікіпедії)

Ця скульптура досі збережена у Львівському історичному музеї. Раніше внизу вона мала ще залізні кільця, до яких приковували злочинців. Меч правосуддя мав широку рукоятку на дві руки і прямий клинок, на якому був зображений герб Львова і шибениця.

Проте в самому серці карали лише знатних злочинців. Саме тут, 16 червня 1578 року, був страчений Іван Підкова.

"Лише кат, наділений офіційним правом і спеціальною королівською грамотою на виконання страти, міг виконати цю процедуру щодо шляхтича," - підкреслює історик Іван Сварник.

Кат був посадовою особою. Місто не лише платило йому за роботу, але й надавало житло і забезпечувало харчуванням. За припущеннями істориків, міський кат міг жити у вежі біля міського арсеналу. Він носив балахон, що прикривав обличчя, адже містяни побоювались такого чоловіка і уникали його. Перша згадка про львівського ката фіксується у хроніці 1468 року. Його ще називали "тортором" або "паном Малодобрим".

Міський арсенал з вежею (фото з Мандрівки старим кордоном)

Послуги цього унікального фахівця залишалися актуальними до XIX століття. Тоді до його обов'язків додалося лікування тварин і хворих людей. У цій ролі кат змагався з цирульниками, які, як відомо, займалися видаленням зубів і пускали кров, а також з лікарями. Австрійська влада скасувала цю професію лише в середині XIX століття.

Як зазначає краєзнавець, у Львові злочинців карали не лише в центрі. Інші смертні вироки виконували на горі Страт неподалік сучасного Краківського ринку. Бувало таке, що після смерті засудженого його тіло не знімали ще довго - для застереження інших містян не чинити протиправних дій. Практикували чотири види страт: відрубування голови, повішення, спалення, ламання колін. Іноді засудженого могли четвертувати, посадити на палю, втопити, волочити до місця страти.

Монумент кату в словацькому Бардієві (зображення ZAXID.NET)

Залишки львівського прангера були встановлені в Італійському дворику. У 1973 році їх реконструював скульптор Мирослав Романів.