День батька: зірки діляться спогадами про своїх татусів

Сергій Кисіль разом зі своїм татом. Зображення: Особистий архів.

Сьогодні в Україні відзначають День батька. Найчастіше татусі не люблять більшої уваги, тому це свято виглядає менш значущим за День матері. Але це не так - саме татусі вчать хлопчиків бути чоловіками, а дівчаток обирати собі правильних майбутніх чоловіків.

Мета вирішила віддати честь батьякам, і поговорила із зірками театру та кіно про їхніх улюблених татусів, а в когось вітчимів.

Олена Олар - талановита актриса.

Зазвичай, дочки мають особливий зв'язок зі своїми батьками-чоловіками. Чи це справді так?

Не можу стверджувати, що мій досвід життя був таким, як у багатьох. Мій біологічний батько залишив родину, коли мені було всього шість років. З того часу наші стосунки практично зійшли нанівець. Востаннє я його бачила приблизно сім років тому. Навіть під час повномасштабної війни не було жодного дзвінка чи запитання "як ти?". Це багато говорить про нього. Тому я знайшла близькість в іншій людині – моєму вітчиму, який з восьми років став для мене справжнім батьком.

Отже, вихованням вас займав вітчим?

Мій вітчим став для мене справжнім батьком. Він прищепив мені думку, що любов не обмежується лише родинними зв’язками, а є вибором і відповідальністю. У найскладніші часи він завжди підтримував маму і був поруч. Завдяки йому я зрозумів, що таке справжня надійність, турбота та підтримка.

Навіть зараз він є захисником України, гордість нації, ключові життєві принципи я формувала, спостерігаючи, як живуть інші, і багато чого вже дійшла сама.

Чи варто, щоб ваш партнер нагадував вашого батька?

Мій чоловік не нагадує ані мого тата, ані мого вітчима. І це — цілком усвідомлене рішення.

Я не шукала когось "схожого", а шукала свого -- того, з ким можу бути собою, з ким дивимося в один бік. І це найважливіше. Зараз він часто закриває мої потреби дитини, це велика порожнеча через брак уваги зі сторони батька...

Юрій Дяк - творчий діяч у світі акторства.

-Ви відзначаєте День батька?

В дитинстві стосунки з батьком були доволі спокійними та нейтральними. Він часто відвідував відрядження, через що його роль у вихованні була обмеженою, на жаль.

Мені б хотілося, щоб у моїх майбутніх дітях розвивалися щирі та теплі зв’язки. Щоб у нашій родині виникли унікальні традиції та звичаї. І, звичайно ж, обійми... Кожна дитина заслуговує на них у цьому світі.

Немає якихось особливих урочистостей, але я можу зателефонувати і привітати. До речі, про це свято я дізнався порівняно недавно, всього кілька років тому.

Світлана Охрименко - акторка.

Зазвичай, дочки мають особливий зв'язок зі своїми батьками-чоловіками. Чи це справді так?

Дівчата, як правило, мають більш тісний зв’язок з татами. У своєму батькові я спостерігала справжню логіку, яка вражала мене, а також його зосередженість і вміння бути точним у всьому.

Мій батько володів безліччю талантів, які я успадкував.

- Чого найголовнішого навчив вас батько?

-Не сумніватись. Робити те, що хочеться (а мама - те, що потрібно, адже життя потребує і такої якості). Навчив сміливості - безперечної, абсолютної. Передав вміння малювати, співати, грати на музичних інструментах. Зважуватись на круті й непередбачувані вчинки, що надають життю яскравих фарб.

Чи варто, щоб ваш партнер нагадував вашого батька?

- Це не є обов'язковим. Я повинна захоплюватися його уподобаннями, його добротою та розумінням, відвагою втілювати креативні ідеї та бути тією, хто створює щось нове.

Мій партнери повинен залишатися вірним собі, і до речі, він зовсім не нагадує мого тата.

Сергій Кисіль - актор театру та кіно

-Які у вас були стосунки з батьком?

-Стосунки з батьком - це завжди діалог двох епох. Батько для мене - це опора та стрижень. Строгий, але справедливий. Він передавав мені своє бачення світу, а я шукав свій шлях. Батько давав мені орієнтири, закладав основи характеру, показував, що таке честь, відповідальність і сила слова. Його приклад вчив мене не лише як жити, а й як шукати сенс у кожному кроці. З роками я ще більше ціную наші зустрічі та розмови і розумію: ми продовжуємо розмову, навіть коли мовчимо.

-Який ви батько?

Я усвідомлюю, що діти – це не просто частина тебе, а самостійний світ, який ти повинен допомогти розгадати.

Хочу бути тим, хто дає впевненість, свободу вибору й міцну опору. Я намагаюся бути батьком, з яким можна і посміятись, і поговорити серйозно. Бути поряд, коли добре, і тим більше - коли складно.

Я не хочу нав'язувати свої сценарії - у кожної дитини свій шлях, свої мрії. Моє завдання - створити той простір, де вона зможе не боятися помилятися, шукати, знаходити, відкривати себе.

Інколи я усвідомлюю, що сам отримую уроки від своїх дітей – уроки щирості, простоти та здатності дивуватися. Це безперервний процес взаємного навчання. Найважливіше для мене – щоб моя дитина завжди відчувала: я тут, поряд, і завжди залишуся з нею.

-Чи відзначаєте день батька? Може є якась традиція?

Для мене День батька - це не просто черговий день у календарі. Це той час, коли я залишаю позаду зйомки, ролі та всі свої розклади, і просто насолоджуюсь роллю батька.

Відкладаю телефон у бік, відключаюсь від камер і сцен, і просто насолоджуюсь часом із дітьми. Ці миті справді унікальні: ми гуляємо, сміємось, граємось, дивимось мультики чи фільми. Просто проводимо чудові години разом. У ці моменти весь світ зупиняється. Ось що для мене означає День батька — бути там, де моє серце.

Яна Корольова - це талановита актриса.

Зазвичай, дочки мають особливий зв'язок зі своїми батьками-чоловіками. Чи це справді так?

У мене був надзвичайно глибокий емоційний зв'язок як з батьком, так і з матір'ю. Я втратила тата, коли мені було всього 7 років. Проте, з того, що я пам'ятаю, ми були дуже близькими і дружніми. Це тепле відчуття залишається зі мною досі.

Які найважливіші уроки ви отримали від свого батька?

-Цінувати кожну мить. Не відкладати любов, слова, обійми. Бо життя - це не щось далеке і велике, а саме оті маленькі миті поруч з тими, кого ми любимо, й ніколи не знаєш, яка з них може стати останньою.

Чи повинен ваш партнер мати риси, схожі на вашого батька?

Я не вважаю, що чоловік повинен обов'язково нагадувати батька. Проте, можливо, ми на підсвідомому рівні шукаємо ті емоції, які нам дарував тато в дитинстві: відчуття захищеності, тепла, прийняття та безумовної любові.

Дарія Волкова - талановита акторка.

Зазвичай, дочки мають особливий зв'язок зі своїми батьками-чоловіками. Чи це справді так?

Мої стосунки з обома батьками дуже хороші, але особливо близькими я відчуваю себе з татом. У дитинстві він часто бував у відрядженнях, і мені не вистачало його присутності. Тому, коли тато повертався додому, я намагалася провести з ним якомога більше часу: засинала поряд, поки він дивився футбол, супроводжувала його на рибалку та в ліс по гриби.

У нас був і є дуже тісний емоційний зв'язок. Думаю, він дав мені найголовніше, що має дати тато дівчинці - це абсолютну любов, безпеку, турботу і підтримку. Навіть зараз, якщо в мене щось трапляється, то я завжди знаю, що можу подзвонити - і він усе вирішить.

Який найважливіший урок ви отримали від батька?

Можливо, це звучить банально, але бути доброю людиною — це справді важливо. Мій тато є для мене наймилішою і найзаспокійливішою особистістю в усьому світі. Я часто згадую, як у дитинстві, коли я вела себе не зовсім правильно, він ніколи не підвищував голос. Він завжди терпляче і м'яко пояснював мені все, ведучи довгі та спокійні розмови. Його щирі намагання донести прості, але надзвичайно важливі життєві уроки залишили глибокий слід у моєму серці.

Думаю, від тата мені дісталося вміння зберігати спокій, навіть коли всередині буря й ураган. Відчувати силу в доброті й тиші. Ставитись до людей з добром і повагою - так, як я б хотіла, щоб ставились до мене.

Чи варто, щоб ваш партнер нагадував вашого батька?

Чесно кажучи, я ніколи спеціально не проводила аналогій і не намагалася знайти щось спільне. Але я виросла в обстановці любові, де панували надійність, доброта та повага – і ці риси для мене мають велике значення. Це моя комфортна зона, основа мого уявлення про те, яким повинен бути чоловік, щоб я почувалася в безпеці. Тому я автоматично ціную ці якості у чоловіках і не готова приймати менше.

Раніше ми писали: Від зоряних мрій у США, до самовідданості в ЗСУ: Кондратюк вразив розповіддю, де зараз його діти.