Дерев'яна церква на території скверу: де колись знаходилася зникла церква Богоявлення у Львові.

Реконструкція Ігоря Качора Богоявленської церкви з Галицького передмістя

6 січня відзначається свято Богоявлення Господнього. У минулі епохи у Львові існувала дерев'яна церква Богоявлення, розташована на перетині сучасних вулиць Івана Франка, Князя Романа, Фредра та Шухевича. Історик Микола Голубець у своїй статті, опублікованій у газеті "Діло" у 1926 році, розповідав про цей давній, нині втраченій храм. Його дослідження можна знайти на сайті "Фотографії старого Львова".

У Галицькому передмісті до XVI століття існувала лише одна українська церква — Богоявленська. Поряд із нею розташовувалося велике кладовище, а в 1444 році неподалік зведено католицький монастир кармелітів.

Обведена зеленим кольором церква Богоявлення на панорамі Львова Франсуа Пернера 1772 року (ілюстрація з Вікіпедії)

"Нема сумніву, що початок нашої церкви, оскільки не сягне в княжу добу Львова, вʼяжеться з датою закладин самого Галицького передмістя в половині XIV віку. Згадують її найстарші львівські акти вже в 1386 році як орієнтаційний знак передмістя", - пише Микола Голубець.

На місці сучасного скверу, що розташований на перетині вулиць Князя Романа та Франка, колись стояли церква, дзвіниця, плебанія, школа та шпиталь. Церковна територія охоплювала простір, який починався від теперішньої обласної прокуратури і простягався вздовж вулиці Саксаганського та Франка до Пекарської. Від Пекарської ділянка простягалася вниз по вулиці Шухевича до середини Князя Романа. Тут було засноване братство при церкві. Школа була відкрита в 1607 році, а шпиталь з'явився дещо пізніше, коли фінансові можливості братства дозволили це.

Вулиця Князя Романа на поштовій картці початку XX століття (зображення взято з ресурсу "Старий Львів у фотографіях").

"Збережені документи свідчать про те, що в 90-х роках XVI століття братчики з Богоявлення збудували новий храм. При цьому нове місце для церкви було вибрано не на місці старої, а в іншій, більш зручній локації, на яку кілька передміщан з Галичини погодилися віддати свої земельні ділянки," - зазначив історик.

З даних перепису 1599 року ми дізнаємося, що на Галицькому передмісті проживало 43 українські сім’ї в їхніх власних будинках. Серед них були найчисленнішими пекарі, а також представники інших професій: торговці, крамарі, гончарі, стрихарі та один маляр на ім'я Микола Шпанієль, який прикрашав церкву в Романові. У орендованих житлах мешкали 23 українські родини, здебільшого новосели з сіл та переселенці з Греції. Серед них також зустрічалися пекарі, шевці, кравці, гарбарі та гребінники.

Під час національно-визвольної війни Богдана Хмельницького його військо на Галицькому передмісті брало штурмом оборонців кармелітського монастиря, що стояв поруч. Після бою на кладовищі біля церкви Богоявлення 1648 року насипали високу козацьку могилу. Через два століття на ній звели камʼяницю Крижановського (будинок №36 на вул. Князя Романа).

"При копанні фундаментів під каменицю добуто безліч козацьких кістяків, які в кількох скринях перевезено на Личаківське кладовище; останки зброї віддано до музею Любомирських, замітніші черепи до університетського антропологічного Інституту, але нагрудні хрести, перстені та инші прикраси, що найшлися на геройських кістках, розтягли заняті при будові робітники", - розповів Микола Голубець.

Оточення Львова військами Богдана Хмельницького (ілюстрація Януша Вітвіцького)

У 1671 році король Михайло Корибут видав церковному братству привілей на "куріння горівки", а в 1677 році Ян ІІІ Собеський надав братству дозвіл на виготовлення пива, щоб підтримувати братський шпиталь і допомагати бідним парафіянам.

У 1695 році, під час татарського нападу на Львів, очолюваного Шебасом Ґіреєм, розлючений невдалою атакою хан спалив обидва передмістя міста. Він також знищив Богоявленську церкву, разом із тілами своїх загиблих солдатів, прагнучи осквернити святе християнське місце.

Втім, парафія і братство і після цього оговтались. Церкву відбудували, у документі 1743 року зазначалося, шо вона "деревʼяна, добра, ґонтою побита, закладена на ґрунті вчасти дарованому під будову церкви галицькими передміщанами, вчасти набутому для цеї мети братством". Близько 1711 року нову церкву освятили. Вона мала три вівтарі, повний іконостас та 22 великі образи.

Успенська церква, до парафії якої приєднали Богоявленську (ілюстрація з сайту "Фотографії старого Львова")

У 1799 році австрійська адміністрація здійснила перевірку парафій. Незважаючи на те, що Богоявленська парафія налічувала приблизно 835 вірян, її ліквідували і приєднали до Успенської. Будівлю церкви разом із дзвіницею та прилеглою територією було продано. Найцінніші церковні предмети були перевезені до собору святого Юра, а решту передали до Успенської церкви.

Радянська влада на місці колишньої церкви і кладовища зробила громадський підземний туалет. У наші дні там є невеличкий скверик з памʼятним каменем про полеглих козаків.