Декотрі ідеї з’являлися у нього навіть під час сну. 120 років від дня народження авіаконструктора Олега Антонова - Якими були ці моменти.

У своїй молодості автор "Антея", "Руслана" та багатьох інших літаків-гігантів захоплювався планеризмом, відзначався неймовірною відданістю праці, а в години відпочинку створював живописні твори.

Його життєвий шлях і кар'єра тісно переплетені з Києвом, який став для Олега Антонова справжнім домом. Як і конструкторське бюро, яким він керував протягом багатьох років, залишивши після себе не лише значні успіхи в галузі авіабудування, але й світлі спогади для своїх колег.

Дехто з його ровесників вирішив присвятити своє життя горам, ставши альпіністами, інші ж обрали морську стихію, ставши моряками. А він, у свою чергу, обрав небо. Пристрасть, що зародилася ще в шкільні роки під час занять в авіаційному гуртку, не зникла після отримання атестата, а навпаки, набрала обертів. Коли Олег Антонов став студентом, він активно почав реалізовувати свої сміливі (для деяких – навіть безумні) задуми.

"Ви уявляєте, у 17 років він з ровесниками зробив свій перший планер, -- розповідає Олег Богданов, який майже чверть століття працював поруч з Антоновим. -- У 24 керував планерним КБ, а в 30 заправляв цією справою у всьому СРСР. Звісно, його помітив та запросив до себе Яковлєв. Спершу, як одного з провідних конструкторів, а потім -- першим заступником".

Олег Антонов, який з'явився на світ у російському селі, зміг повністю реалізувати свої здібності — якщо не називати це талантами — лише після переїзду до України. У 1952 році його паспорт поповнився київською реєстрацією, що стало початком нової етапу його життя, зокрема в дослідно-конструкторському бюро, яке пізніше отримало його ім'я. Протягом десятиліть українські авіаційні інженери вражатимуть не лише вітчизняних спеціалістів, але й колег з інших країн своїми вражаючими проектами.

Наприклад, у 1965 році на світовій авіаційній арені з'явився Ан-22, який став першим широкофюзеляжним турбогвинтовим транспортним літаком таких розмірів. Про це розповідає Валерій Романенко, провідний науковий співробітник Національного авіаційного університету. Він зазначає, що цей великий вантажний літак встановив безліч світових рекордів! Незважаючи на це, "Антей" все ще може літати. В Україні, на жаль, залишився лише один такий апарат, і наразі він перебуває в Німеччині.

Під керівництвом Олега Антонова було створено понад десяток нових типів літаків. Від малошвидкісного Ан-2 (у народі відомий як "кукурудзник"), вантажопідйомність якого була півтори тонни, до легендарного Ан-124 "Руслан", що міг піднімати в небо до 150 тонн! Експерти відзначають: останній став найбільшим серійним військово-транспортним літаком у світі. Не дивно, що його використовували в інтересах НАТО під час операцій в Афганістані та Іраку.

"У Олега Костянтиновича була неймовірна працездатність, - ділиться пан Богданов. - Він, на мій погляд, працював без упину, цілодобово. Часто розповідав, що важливі конструкторські ідеї приходили до нього навіть у снах. Знаєте, Антонов не просто ставив нам завдання, а активно залучався до процесу. Він буквально вражав нас своїми ідеями щодо вирішення різних питань. Крім того, брав на себе всю відповідальність у критичних ситуаціях, де інші могли б злякатися. І якби, не дай Боже, трапилася якась невдача, вся провина лягала б на його плечі."

Обидва співрозмовники підкреслюють характерну рису знаменитого авіаконструктора — його інтелігентність. "Це не Туполєв, який міг вживати нецензурну лексику, — зауважує Валерій Романенко. — Хоча Олег Костянтинович іноді міг висловитися грубо, але лише у випадках, коли хтось дійсно накоїв дурниці. До речі, я також працював у ДКБ — спочатку на аеродинамічній трубі, а потім вступив до університету. Під час навчання я відвідував його лекції. Можу сказати, що Антонов володів чудовою мовою і справляв враження справжньої культурної особистості".

Цікаво, що авіаконструктор захоплювався живописом. У вільний від роботи час -- коли такий все ж з'являвся -- Антонов залюбки малював. В основному це були пейзажі, а також літаки, що ширяють у небі. "В його доробку, напевно, 30 -- 40 картин, -- мовить Олег Богданов. -- Деякі з них написані дуже навіть непогано. Одну з них я побачив в Олега Костянтиновича вдома на стіні. Вона мені страшенно сподобалася, про що я йому сказав. У відповідь же почув: "Так я вам її подарую". (Сміється). Ось такою він був людиною".

Чи мав видатний киянин — академік, доктор наук і лауреат державних нагород — своєрідне кредо, девіз чи гасло? Я ставлю це запитання 91-річному Олегу Богданову, колишньому заступнику генерального конструктора АНТК імені О. К. Антонова. Після короткої паузи він ділиться спогадом: "Олег Костянтинович одного разу сформулював думку, яка залишилася в моїй пам'яті: у світі є три прекрасні сестри — віра, надія і любов. Він завжди вірив у свої можливості, сподівався на перемогу і любив життя. Ці три складові мали для нього вирішальне значення".