"Щоб збрехати, вистачає п'яти секунд, а для того, щоб розповісти правду, знадобиться цілих десять хвилин", - зазначає режисер Мішель Азанавічус у контексті свого фільму "Найцінніший вантаж".

З 13 до 22 червня триває Міжнародний фестиваль кіно для дітей і підлітків "Чілдрен Кінофест". Проходить в обраних кінотеатрах 12 міст України та на сайті online.childrenkinofest.com. Безкоштовно покажуть 12 повнометражних фільмів із різних країн Європи, а також 19 українських короткометражних робіт, які увійшли до фіналу дитячого кіноконкурсу.

Спеціальну програму "Найцінніший вантаж" можна переглянути виключно в онлайн-форматі. Вона складається з трьох фільмів, які присвячені захисту дитинства. Один із них – анімаційна стрічка "Найцінніший вантаж", створена французьким режисером Мішелем Азанавічусом.

Мішель Азанавічус - лауреат премії "Оскар" за драму "Артист". Серед інших його картин - "Кінцевий монтаж", "Молодий Ґодар" та "Агент 117". "Найцінніший вантаж" - перша анімаційна робота кінематографіста. Також він є амбасадором United24 - глобальної ініціативи з підтримки України, започаткованої після повномасштабного російського вторгнення. А цьогоріч випустив книжку "Записки з України", написану під враженням від відвідування нашої країни.

Дія мультфільму "Найцінніший вантаж" відбувається під час Другої світової війни. Недалеко від колії, якою щодня проносяться потяги смерті, мешкають лісоруб із дружиною. Одного разу жінка знаходить у снігу немовля - маленьку єврейську дівчинку. Попри заперечення чоловіка, вона вирішує прихистити дитину, за сюжетом.

Як зазначив Мішель Азанавічус, "цей фільм не про насильство, конфлікти чи загибель, а про позитивну розповідь, що демонструє, як ланцюг підтримки може змінити долю". Сюжет базується на однойменному творі французького автора Жана-Клода Ґрумберґа.

Світова прем'єра відбулася минулого року в рамках основного конкурсу Каннського кінофестивалю, а українська – 8 квітня цього року. Режисер особисто представив свою роботу в київському кінотеатрі "Жовтень". Він також взяв участь у обговоренні, відповідаючи на запитання редактора "Країни" та глядачів.

Що спонукало вас відвідати Україну для демонстрації вашого нового проекту?

Я мав змогу презентувати цей анімаційний фільм у різних країнах, але можливість зробити це в Україні є для мене надзвичайною честю та привілеєм. Кожна нагода ще раз висловити свою підтримку вашій країні та її захисникам – це цінний шанс, і я завжди його використовую.

До того ж у мене тут багато друзів і я з радістю повертаюся сюди. Я вже приїжджав в Україну багато разів від початку широкомасштабного вторгнення. У цьому залі також бачу багато дружніх облич.

Про що ваша книжка про Україну та чому ви її написали?

Ця колекція портретів українських захисників і захисниць, з якими я мав нагоду зустрітися під час свого візиту у листопаді 2023 року, є результатом моєї поїздки до лінії фронту. Ця книга слугує своєрідним звітом, що містить не лише мої тексти, але й мої малюнки. Наразі вона доступна лише у Франції, тому орієнтована, в першу чергу, на французьку аудиторію. Усі кошти, отримані від продажу – як мої роялті, так і прибутки видавництва – будуть спрямовані на платформу United24 для підтримки України.

Якими саме аспектами мультфільм "Найцінніший вантаж" може привернути увагу українців, і як, на вашу думку, його можуть сприйняти в умовах сучасної війни?

Мені важко спрогнозувати, якою буде реакція українців на цю стрічку в даних обставинах. Проте, цей фільм несе в собі послання надії. Він відображає як найтемніші, так і найсвітліші риси людської природи. Крім того, він показує, як важливо робити вибір щодо того, ким бути і як діяти. Вважаю, що це універсальне послання, яке знайде відгук в серцях українців.

Як зародилася концепція цього фільму і чому ви вирішили обрати анімацію, попри те що раніше займалися лише ігровим кіно?

Фільм, напевно, обрав мене, а не я його. Мій продюсер надіслав мені роман Жана-Клода Ґрумберґа. Після прочитання я залишився під великим враженням від цієї простенької, але в той же час вражаючої історії. Тож, незважаючи на сумніви та труднощі, я все ж прийняв рішення реалізувати цей кінопроект.

Для нас було очевидним обрати анімаційну форму. Адже інакше складно показувати Голокост, знімати потяги з депортованими до концтаборів людьми. Анімація дозволяла нам не бути прив'язаними до реалізму.

Ми прагнули натякнути на події, що відбувалися. Діяти таким чином було необхідно, адже фільм орієнтований також на дитячу аудиторію. Не можна показувати їм жахи Голокосту у прямій, жорстокій формі, оскільки це може призвести до емоційної травми. Водночас, важливо обійтися без спотворення фактів, адже ми не хотіли ні вводити в оману, ні завдавати шкоди.

Як робився цей фільм і на які візуальні джерела ви спиралися?

Я займався створенням основних ескізів та розробкою персонажів, адже малюю з віку десяти років. Однак, мені не вдалося безпосередньо працювати над анімацією. Тому разом із командою аніматорів ми шукали оптимальні підходи та стилі для анімації тих персонажів, яких я створив.

Коли я занурився у роман Жана-Клода Ґрумберґа, в мене виникло відчуття, що це справжня класика. Тому я прагнув відтворити цей дух у своїй роботі. Мене надихав французький живопис XIX століття, але разом із цим я звертав увагу на японські гравюри того періоду, зокрема на твори Утаґави Хіросіґе, щоб наші образи набули вигляду, схожого на ілюстрації. Це дозволило нам реалізувати анімаційний фільм, що відображає класичні традиції.

Коли ви створювали своїх персонажів, чи базувалися ви на реальних особистостях?

- Прототипів персонажів у реальному житті не було. Єдиний виняток - дружина лісоруба. Коли створював її, спирався на образ італійської акторки Анни Маньяні. Хотів, щоб ця героїня не була гарненькою, як у мультфільмах Disney. Але водночас щоб її зовнішність не була надто жорсткою, бо все ж таки глядачам треба провести з нею майже півтори години. Це жінка, яка на початку стрічки, можливо, й не гарна, але вона стає такою через вибір, який робить, та шлях, який проходить.

Який був фінансовий ресурс на створення фільму і скільки часу ви витратили на його виробництво?

Розробка стрічки тривала шість років, але через пандемію процес зупинився на рік. В цей період я швидко створив інший фільм під назвою "Кінцевий монтаж". Отже, над "Найціннішим вантажем" я працював протягом п'яти років: два з них були присвячені загальній підготовці, а три - безпосередньому виробництву.

Щодо фінансування, то на початку бюджет становив 10 мільйонів євро. Але як це часто трапляється в анімації, ми його перебільшили. Остаточна вартість - 11 мільйонів євро.

Чому численні художники знову і знову звертаються до теми Голокосту, створюючи нові мистецькі роботи, в той час як інші трагедії отримують менше уваги?

На мою думку, важко встановити ту відстань, з якої можна відкрито говорити про такі жахливі події. Тому ще складніше зображати ті страхіття, які відбуваються в наш час. Навіть коли мова йде про Голокост, протягом тривалого часу було неможливо створити фільм чи театральну постановку на цю тему. Тоді ми могли покладатися лише на свідчення тих, хто вижив і зміг поділитися своїм досвідом. Вважаю, що візуальні твори, що відображають ці події, почали з’являтися не так давно, коли свідки вже почали йти з життя. Проте наші зусилля в розповіді про різні аспекти цієї історії - це вже певний внесок. Ми намагаємося візуалізувати ці події лише тепер, коли маємо певну відстань від них.

Чому почали згасати спогади про різні трагедії?

- Мені здається, ми живемо в таку непевну епоху, де багато всього намішано. Змішуються пропаганда, популізм і демагогія. Люди почуваються загубленими. Вони втрачають частини змісту, розуміння якихось речей. Хочуть забути і про Голокост, і про трагедії сьогодення, бо не дуже розуміють, що відбувається. А це уможливлює збільшення ненависті серед людей. Хотів би дати якусь розумнішу відповідь, але поки що не можу.

Чому в нашому світі існує стільки негативу, і чому добру так важко пробитися?

Легше вчинити погано, ніж зробити щось добре. На обман потрібен лише кілька секунд, тоді як для пояснення істини знадобиться ціла десятихвилинка. Мені здається, що в сучасному світі добро і зло використовують різні засоби. А гроші зводять з розуму багатьох людей. Але пам’ятайте: я просто створюю фільми.