Документальний фільм "Куба та Аляска" отримав приз на кінофестивалі в Римі.

Стрічку про українських бойових медикинь відзначили у категорії "Найкращий документальний фільм".

Документальний фільм "Куба&Аляска", що розповідає про українських бойових медиків, став лауреатом у категорії "Найкращий документальний фільм" на Римському міжнародному кінофестивалі (Festa del Cinema di Roma). До 2025 року цього жанру не надавали окремої нагороди на цьому фестивалі. Інформацію про це оприлюднила команда, відповідальна за комунікацію фільму.

Журі, до якого входять румунський режисер, оператор, монтажер і продюсер Александр Нанау, режисер і сценарист Сантьяго Мази, а також продюсерка Надія Тревісан, визначило український фільм як найкращий серед стрічок, представлених у секціях "Конкурс прогресивного кіно" і "Спеціальні покази".

"Смерть і витривалість в умовах війни. Ця праця занурює нас у вир подій на фронті нашої європейської війни — конфлікту, що його безупинно ведуть прості люди, подібні до нас, заради нашого спільного майбутнього — проти жорстокої Росії, яка безперервно приносить смерть і руйнування на наш континент."

У фокусі фільму опиняються дві молоді жінки з України, які щодня перебувають на межі життя і смерті, навіть у той час, коли ми перебуваємо тут, у безпеці. Їхня неймовірна життєва енергія та відвага нагадують нам про важливість не втрачати творчий дух і надію на краще майбутнє, а також про необхідність повністю насолоджуватися цим крихким існуванням, — зазначається в заяві журі.

Продюсер фільму Ольга Брегман.

Ця стрічка розкриває історію двох найкращих подруг, медиків на війні, Куби та Аляски, які присвячують своє життя порятунку людей у найскладніших умовах. Разом вони стикаються з жорстокими реаліями конфлікту, водночас переживаючи універсальну історію для всіх військових: чим довше вони перебувають на передовій, тим більше відчувають відчуження від своїх друзів, сім'ї та колишнього життя. Це оповідь про те, як війна перетворює, але не знищує людську сутність. Навіть у найтемніші часи можливо зберегти свою внутрішню іскру.

Юлія "Куба" Сідорова — парамедик, волонтер, військова служителька Збройних сил України та дизайнерка, яка родом з Харкова. Вона приєдналася до фронту як доброволець у 2014 році, відзначившись у найнапруженіших зонах бойових дій. Куба стала однією з засновниць благодійного фонду Veteranka. У квітні 2022 року, на базі цього руху, вона відкрила цех by VTRNK, який першим розпочав розробку лекал та пошиття жіночої військової форми. У мирний час Юлія займалася дизайном одягу та просувала свій власний бренд CubitusDei.

"Алевтина" — бойова медикиня, талановита художниця та колишня журналістка. Після отримання освіти в Одеському медичному університеті вона почала працювати в медіа. Однак з початком повномасштабного вторгнення спершу приєдналася до волонтерського штабу швидкого реагування Руху Veteranka, а згодом вирішила стати бойовою медикинею. Цей досвід навчив її не відкладати свої мрії на потім. Під час хованки від ворожого дрона на автобусній зупинці, під час звільнення окупованої Харківщини, вона усвідомила, що прагне вступити до Харківської школи архітектури. Того ж дня, повернувшись на базу, вона подала документи. Зараз вона служить у Національній гвардії, займається темами архітектури, створює ілюстрації та підтримує ветеранів у процесі соціальної адаптації.

Фільм "Куба&Аляска" є міжнародною копродукцією, в якій взяли участь Україна, Бельгія та Франція. Продюсерський склад проєкту включає Ольгу Брегман, Крістіана Поппа та Ханне Фліпо.

Проєкт здобув фінансування від програми грантів на постпродакшн, що реалізується Українською кіноакадемією у співпраці з Netflix. В Україні дистрибуцію фільму здійснює компанія Green Light Films.

Нагадаємо, що в березні 2023 року під час найбільшого фестивалю документального кіно в Скандинавії CPH:DOX документальний фільм Єгора Трояновського "Куба&Аляска" здобув нагороду в розмірі 2300 євро та отримав безкоштовне членство в організації Unifrance.

Світова прем'єра документального фільму, присвяченого життю українських парамедикинь, відбулася в червні 2025 року на одному з провідних кінофестивалів Європи — Sheffield Doc Fest у Великій Британії.

Зображення було надане командою з комунікацій фільму.