Два фестивальні фільми стартували в українському кінопрокаті.

Jam Factory Art Center покажуть два фільми, зняті режисерками ZAXID.NET

На українській екрані дебютували два фільми, які можна віднести до жанру бодігорору, обидва з яких були представлені на великих фестивалях. Проте, якщо Девід Кроненберг вже давно здобув визнання та популярність у кінематографічному світі, то для Емілі Бліхфельдт її стрічка "Гидка сестра" стала першим кроком у режисурі.

Кадр з фільму "Саван"

Прем'єра фільму "Савана" Девіда Кроненберга відбулася в рамках 77-го Каннського кінофестивалю. Хоча режисер відомий своєю пристрастю до насильницьких сцен, цього разу він обрав більш естетичний, холодний та стриманий підхід. Але сюжет, навпаки, вражає своєю емоційною насиченістю.

У цьому місці панує традиційна моторошність. Герой, якого зіграв Венсан Кассель, на ім'я Карш, після втрати дружини вирішує створити цвинтар, де за допомогою камер можна спостерігати за процесом розкладання тіл рідних. На території цвинтаря також є ресторан під назвою "Саван". Одного разу Карш помічає щось незвичне на зображенні мертвого тіла і починає власне розслідування. Це звучить жахливо, і виглядає відповідно. Однак, на фоні всіх цих похмурих подій, розгортаються спроби Карша знайти нову любов.

Хоча, якщо оцінювати стрічку Кроненберга з точки зору класичних жанрових рамок, важко назвати її фільмом жахів. Це швидше філософська драма, в якій технології та наука займають важливе місце. Перед нами історія про переживання втрати близької людини, проте її холодна точність не дозволяє глядачеві відчути навіть натяк на емпатію. Події розгортаються у темному просторі, а освітлення викликає асоціації з класичним живописом. Поєднання еротики та розкладених тіл формально дозволяє віднести фільм до сучасного жанру бодігорору. Як і слід очікувати, людське тіло та зміни, що з ним відбуваються, викликають одночасно захоплення і жах. Проте для справжнього захоплення картині бракує емоційної глибини та динаміки.

Кадр з фільму "Саван"

Незважаючи на жахливу тематику, кожен аспект цього фільму вражає своєю елегантністю, еротикою та точністю. Проте відчувається певна холодність і порожнеча. Акторська гра і костюми від Сен-Лорана дійсно високої якості. Модний дім навіть створив для зйомок справжні савани. "Вони справжні, на відміну від Туринської плащаниці", - зазначає Кассель.

Вісім років тому пішла з життя дружина режисера Керолін. Він відкрито говорить про те, що в цьому фільмі розглядає свої власні емоції та відчуття втрати. Крім того, він також досліджує сучасні методи поховання, адже навколо їхньої екологічності в останній час виникає чимало дискусій.

Сцена з фільму "Неприваблива сестра"

"Субстанція" Каролін Фаржа, здається, стала поштовхом для нової хвилі кіно, до якої належить і "Гидка сестра" Емілі Бліхфельдт. Цей фільм, створений у співпраці Норвегії, Польщі, Швеції та Данії, дебютував на кінофестивалі "Санденс" цього року.

У центрі сюжету - Ельвіра, яка намагається змагатися зі своєю зведеною сестрою, справжньою красунею. Це переосмислення "Попелюшки", історія, показана з боку "мачушиної доньки".

Режисерка оформляє візуальний ряд у стилі старовинних казкових фільмів, що ще більше посилює конфлікт між сюжетом і його візуальним втіленням. Всі б'юті-трансформації виглядають тут як справжні муки, а різниця між традиційним уявленням про казку і тим, що відбувається на екрані, викликає огиду.

Фільм, як і було задумано, викликає дискомфорт та звертається не до класичних та гламурних трактувань "Попелюшки", а до літературного оригіналу братів Грімм, де сестрам рубали пальці, аби вони влізли у кришталеві мешти.

Ця картина хоч і поступається "Савані" в технічному виконанні та візуальній елегантності, проте здатна викликати набагато більш глибокі емоційні переживання.

Сцена з фільму "Неприваблива сестра"

Як і в успішній та вражаючій "Субстанції", "Гидка сестра" порушує важливі та актуальні питання про те, як нав'язані стандарти краси можуть негативно впливати на життя людей. Проте, в порівнянні з "Субстанцією", цей фільм розвивається повільніше і є більш передбачуваним. Тим не менш, це цікаве кіно, яке не так вже й часто з’являється на великих екранах.