Єлизавета Моренко, двократна світова чемпіонка з сумо 2026 року.

Долю золотої медалі вирішила за останні 10 секунд

У жовтні 24-річна Єлизавета Моренко здобула золоті медалі на чемпіонаті світу з сумо, що проходив у Баку. Вона перемогла в особистій першості в абсолютній ваговій категорії, а також разом зі своїми товаришками по команді тріумфувала в командних змаганнях.

Вона є володаркою багатьох спортивних трофеїв національних та міжнародних турнірів не лише з сумо. Уродженка Бахмута сходила на п'єдестали чемпіонатів світу та Європи з пляжної боротьби, вигравала міжнародні турніри з боротьби на поясах алиш, показувала високі результати у самбо.

Єлизавета Моренко розповіла Укрінформу про свій шлях у спорт, враження від недавнього чемпіонату світу та особисті вподобання.

"УДАЛОСЯ ОТРИМАТИ ВІДПЛАТУ У АМЕРИКАНКИ ЗА ПОРАЗКУ, ЯКУ ЗАЗНАЛИ РІК ТОМУ"

Коли і в якому місці ви розпочали свою спортивну діяльність?

У рідному Бахмуті, в свої 13 років, я не мала жодного досвіду в спорті. Мої захоплення були зовсім інші. Одного разу, коли ми з батьком прогулювалися, ми зустріли його знайомого Олега Реву. Він звернув увагу на мою фізичну форму і запропонував батькам записати мене до секції з сумо. Мама тоді мовила: "Дивись, доню, це твій вибір." Я роздумувала близько тижня перед тим, як вирішити спробувати. Проте, про цю історію краще розповість мій тренер. Олег Борисович став для мене не лише тренером, а й життєвим наставником. Я завжди відчуваю його підтримку, яка є для мене вкрай важливою.

До речі, з 2022 року я проживаю в Києві та продовжую тренування у свого тренера.

Які етапи змагань вам потрібно було подолати, щоб дістатися до світового чемпіонату?

Система відбору функціонує таким чином: все починається з чемпіонату України. Два найсильніші атлети з кожної вагової категорії отримують можливість представити нашу країну на чемпіонаті Європи. Спортсмен, який продемонструє кращий результат серед цих двох на європейській арені, далі відправляється на чемпіонат світу.

Я виграла першість країни, потім посіла перше місце на чемпіонаті Європи в абсолютній ваговій категорії і, таким чином, відібралася на чемпіонат світу. У тій же категорії.

- Це був ваш перший чемпіонат світу? Хто вам протистояв у фіналі? Чим запам'яталася ця сутичка?

Це був мій перший досвід участі в індивідуальних змаганнях на дорослому чемпіонаті світу. Можна сказати, що я зробила свій дебют, і він виявився надзвичайно успішним, адже я показала ідеальний результат.

У фінальному поєдинку за "золото" я зустрілася з представницею Узбекистану. Щиро кажучи, перед початком фіналу не мала чіткого уявлення про те, як до неї підійти. Ми ніколи раніше не змагалися, і вона залишалася для мене, як кажуть, "темною конячкою". Я не знала особливостей її техніки і не розуміла, чого варто від неї очікувати.

Я почала усвідомлювати, яку тактику варто застосувати проти своєї опонентки під час боротьби. Проте, зізнаюся, це було нелегким завданням — як фізично, так і морально. До того ж, втома від попередніх поєдинків відчувалася. Слід зазначити, що узбекистанська спортсменка має неймовірну силу і значну вагу. Виштовхнути її за межі кола здавалось практично неможливим. Єдине, що залишалося — це переважити суперницю завдяки технічним навичкам. І, на щастя, мені це вдалося.

Приблизно за 10 секунд до завершення матчу вона виконала ефективний технічний прийом, що стало ключовим моментом. Це дозволило їй здобути золоту медаль.

- За рахунок чого вдалося добитися успіху в командних змагання?

Наш колектив – Ірина Пасічник, Дар’я Константинова, Олена Нікітинська та я – показав вражаючий результат. Кожен із нас вніс свій внесок і доклав усі зусилля для досягнення перемоги. "Золотий" результат цілком виправданий.

У фіналі ми змагалися проти сумоїсток із США. Минулого року на попередньому етапі чемпіонату світу американки здобули перемогу над нами, внаслідок чого наша команда зайняла третє місце. Однак цього разу в вирішальному поєдинку ми взяли реванш. Я дуже рада, що в Баку мені вдалося обіграти спортсменку зі США, якій я програла минулого року. Це для мене має велике значення. До речі, на цьому світовому чемпіонаті я змогла перемогти всіх своїх суперниць.

Чи мали ви можливість відчути атмосферу у залі під час проведення змагань?

Атмосфера чемпіонату світу вражає своєю яскравістю та величчю. Це справжнє свято спорту, яке переносить у світ емоцій та адреналіну. Особливо приємно було відчувати підтримку глядачів на трибунах, які щиро вболівали за нас, українців, аплодували, скандували та підбадьорювали.

Проте ми майже не помічали подій, що відбувалися навколо, адже були занурені у змагання. Тому навіть обрання нового президента Міжнародної федерації сумо пройшло повз мою увагу. Я дізналася про це лише по завершенню турніру. Тепер на чолі МФС стоїть 69-й Йокодзуна професійного сумо Хакухо М. Даваажаргал.

Ми отримали чудову новину - наш спорт знову став частиною програми Всесвітніх ігор!

- До яких стартів тепер готуєтеся?

Зараз трохи відпочину, адже змагальний етап був надзвичайно напруженим, і я відчуваю втому. Мені потрібно відновитися, але цей перепочинок не затягнеться. Я вже готуюся до фінального змагання року – Кубка України. Після нього настане доволі спокійний час міжсезоння. Потім розпочнеться звичайний тренувальний процес згідно з планом – до чемпіонатів України, Європи та світу.

"Моя вага дає мені можливість не накладати обмеження на своє харчування."

Яка особливість підготовки сумоїстів у порівнянні з борцями вільного та греко-римського стилю?

- Напевно, в усіх видах боротьби підготовка схожа: планові тренування, навчально-тренувальні збори, збори безпосередньо перед виїздом на важливі старти. І, звичайно, крапку у цьому процесі ставлять змагання.

Проте, після тренувальних зборів мені необхідно виділити час для відновлення. У фінальні дні перед змаганнями я дозволяю собі трохи відпочити: відвідую масажі, плаваю в басейні та практикую медитацію. Ці заняття допомагають мені підготуватися до майбутніх змагань і налаштуватися на боротьбу.

Сумо часто викликає у людей уявлення про висококалорійні страви та специфічний режим живлення. Це дійсно є важливою частиною підготовки в цьому виді спорту?

- У всіх спортсменів узагалі харчування має бути правильним. Щодо нашого виду, тут є різниця між професіоналами й аматорами. У сумоїстів-профі дійсно є певний режим харчування, багато висококалорійної їжі - для того, щоб набирати вагу.

Аматорське сумо - це зовсім інша справа, адже тут існують вагові категорії. Зокрема, для спортсменів у легших категоріях є суворі обмеження: вони не мають права перевищувати встановлену вагу для змагань. У разі перевищення цього показника, їм доводиться скидати зайві кілограми перед стартами. У моєму випадку справи йдуть простіше. Я змагаюся в найважчій категорії для жінок - "80 плюс". Це означає, що мені не потрібно дотримуватися строгих дієт і я можу не обмежувати себе в їжі. Адже цей "плюс" охоплює вагу від 85 до 90, і навіть понад 100 кілограмів.

У абсолютній категорії змагаються атлетки незалежно від їхньої ваги. Таким чином, 50-кілограмова спортсменка може зустрітися на рингу з суперницею, яка важить вдвічі більше за неї.

Які страви вам до вподоби, особливо враховуючи, що ви не змушені обмежувати своє харчування?

- Мені багато чого подобається. Про кулінарні уподобання можу довго говорити. По-перше, дуже люблю м'ясо, у тому числі шашлик, гриль. Також подобаються овочі. Іноді із задоволенням їм суші. Не проти риби, якщо вона є інгредієнтом японських страв.

Ви часто відвідуєте міжнародні змагання, і, напевно, вас запитують про Україну? Які зазвичай відповіді ви отримуєте?

Так, запитань справді багато. В першу чергу, їх цікавить війна, обстріли та наше повсякденне життя в таких важких умовах. Вони дивуються, як ми встигаємо тренуватися і готуватися до змагань. Я діллюся всім, як є насправді. Зокрема, розповідаю про Бахмут і те, у що його перетворили агресори. Це справляє на людей велике враження. Всі висловлюють нам співчуття, підтримують і знаходять слова, щоб підбадьорити.

- Чи потрапляли вам на очі, у ході змагань, російські та білоруські спортсмени?

Жодного разу. В умовах повномасштабної війни, представників країн-агресорів повністю усунули від участі у змаганнях з сумо. Хоча дехто вдається до хитрощів — терміново отримує громадянство іншої держави і виступає під її прапором. Зокрема, я знаю про такі випадки серед чоловіків. Щодо жіночого сумо, мені про подібне нічого не відомо. Проте можу запевнити, що на наших турнірах ви не побачите жодних російських символів. Міжнародна федерація сумо дотримується чіткої позиції в цьому питанні.

"Форма для спортсмена"

- Ваше хобі...

З раннього віку я завжди була захоплена творчістю — малюванням, ліпленням з глини та іншими мистецькими заняттями. З часом мої інтереси змістилися в бік дизайну. Наприклад, мені дуже подобається працювати над оформленням веб-сторінки Федерації сумо України. Я займаюся обробкою та монтажем фото і відео, створюючи для наших спортсменів-сумоїстів унікальні зображення для сайту. Мені дуже цікаво вигадувати нові дизайнерські рішення і втілювати їх у реальність.

- Ставлення до тварин...

Існує термін "зооволонтерство", який чудово описує мою діяльність. Я беру тварин під опіку, надаючи їм тимчасовий прихисток, годуваю їх і турбуюсь про їхній добробут. Мене також цікавить можливість пройти курси з кінології, адже я прагну вдосконалити свої навички у спілкуванні та дресурі собак.

Коли була дитиною, у нас удома був англійський кокер-спанієль. У мене дві улюблені породи - спанієль і той-пудель.

Можна стверджувати, що я відношуся до групи "любителів собак". Проте, кішки також займають особливе місце в моєму серці.

- Найулюбленіші кінострічки...

Відверто кажучи, кіно не є моєю пристрастю. Я рідко переглядаю фільми, натомість більше ціную певні телевізійні програми. Наприклад, мені довподоби "Сніданок з 1+1". Проте, частіше я проводжу час на Ютубі, де дивлюся спортивні репортажі та найяскравіші моменти з змагань.

Я в захваті від стрибків у висоту в легкій атлетиці. Постійно стежу за виступами Ярослави Магучіх. Мені цікаво спостерігати не тільки за самими стрибками, але й за емоціями спортсменок, за їхньою підготовкою до спроб. Мабуть, стежу за сумо значно рідше, ніж за цією легкоатлетичною дисципліною.

Я також стежу за змаганнями в різних видах боротьби, які нагадують сумо, адже мені довелося брати участь у таких дисциплінах, як пляжна боротьба, алиш, самбо та дзюдо.

- Смаки в музиці...

- Я справжня меломанка. Мене захоплює будь-яка якісна музика, незалежно від її жанру. Можу насолоджуватися творіннями Бетховена, а потім перейти до рок-виконавців чи джазових мелодій.

У мене є унікальний плей-лист з треками, який я слухаю лише під час змагань. Це двогодинна добірка ритмічного року, яка допомагає мені зосередитися та налаштуватися на конкуренцію.

- Риси, які ви найбільше ціните в оточуючих...

- Щирість. Прозорість. Щоб все виходило з глибини душі. Найбільше дратує - злоба.

"Залишилось лише завоювати піедестал у Всесвітніх іграх."

До розповіді спортсменки приєднався її тренер Олег Рева, який поділився цікавими фактами про свою підопічну та висловив свої враження від чемпіонату світу з сумо, що проходив у столиці Азербайджану.

- Коли познайомилися з Єлизаветою Моренко, у вас було внутрішнє відчуття, що вона у перспективі здатна підкорити найвищі п'єдестали світового сумо?

О.Р.: - Коли мене запитують, звідки взяв цю талановиту дівчинку, зазвичай відповідаю: "З вулиці". Власне, так воно й було. Йшов вулицею, побачив свого товариша, з яким разом захоплювалися туризмом. Біля нього була донька. Дивлюся, її антропометрія просто ідеальна для занять боротьбою. Тут же запропонував татові Лізи віддати її у спортивну секцію на сумо. Тим паче, що у мене займаються діти багатьох моїх знайомих, друзів.

Незабаром мама відвела Лізу на її перше тренування. У свої 13 років вона вже значно випереджала своїх ровесників у фізичному розвитку. Тренери одразу ж вирішили взяти її до старшої групи. Ліза була в захваті від такого рішення, адже їй подобалося тренуватися з більш дорослими спортсменами. Це створювало певний стимул, змушуючи її прагнути досягти їхнього рівня, не відставати від досвідченіших товаришів.

Ще порадувала дуже важлива для спортсменів риса - дівчина виявилася, як то кажуть, трудоголіком. Була готовою займатися у залі з ранку до вечора. З твердим характером, дисциплінована - це теж про неї.

Вже за півроку на чемпіонаті України вона просто змітала суперниць. Стало зрозуміло, що це справжній діамант, якому потрібне лише добре шліфування.

Після цього вона проявила себе та досягла успіхів у багатьох дисциплінах, зокрема в самбо, пляжній боротьбі та алиш. Проте в кінцевому підсумку було ухвалено рішення зосередитися виключно на сумо.

Ліза демонструє свої неабиякі бійцівські якості. Вона здобувала перемоги над найсильнішими сумоїстками Європи. Порівняно з нею, жінки вагою близько 180 кг виглядають справжніми гігантами. Проте Ліза завжди виходить переможницею. Можливо, вона і поступається в силі, але завдяки своїй техніці, швидкості та незламній волі до перемоги досягає вражаючих результатів.

Яким чином ви оцінюєте виступ жіночої команди на чемпіонаті світу в Баку, зокрема результат вашої підопічної?

Вражаюче! Наші дівчата в командних змаганнях продемонстрували таку майстерність, що суперниці не мали жодних можливостей на перемогу.

Щодо Єлизавети Моренко, її дебют на дорослому чемпіонаті світу заслуговує на найвищу оцінку. І в командному, і в особистому турнірі виграла усі сутички.

Особисті змагання проводилися за олімпійським принципом, що означає: програв — вибуваєш. Чесно кажучи, ми були переконані, що у фінальному поєдинку Лізі протистоятиме японська спортсменка. Проте вона несподівано поступилася дівчині з Узбекистану в попередньому матчі, яка стала суперницею Моренко у вирішальному бою за "золото". Ця атлетка була досить потужною та мала складну для своїх суперниць комплекцію. Однак Лізі вдалося здобути перемогу, знову ж таки, завдяки своїй технічній майстерності.

Усі святкували цю перемогу — наша команда, вболівальники, а навіть, що дивно, і суперники. Тренерка однієї з німецьких сумоїсток надіслала Лізі тепле привітання з побажаннями успіху.

Які моменти, крім самих змагань, залишили у вас найбільше вражень на цьому чемпіонаті в Баку?

- Ставлення до нас азербайджанської публіки, бакинців. Як тільки дізнавалися, звідки ми, одразу голосно скандували: "Слава Україні! Ми вас підтримуємо!". Було дуже приємно.

Єлизавета Моренко заслужила практично всі можливі титули у світі аматорського сумо. Що ж тепер залишилося? Які нові цілі вона може поставити перед собою?

Для олімпійських спортсменів основна мета полягає в участі в Олімпійських іграх. Тим часом представники неолімпійських дисциплін, включно з сумоїстами, мріють про участь у Всесвітніх іграх. Наступні змагання відбудуться в 2029 році в Німеччині. Сумо на певний час було виключено з програми цих видатних змагань, але під час чемпіонату світу в Баку було ухвалено рішення повернути цей вид спорту до участі у цьому значному спортивному форумі.

Ми будемо старанно працювати над отриманням ліцензії для участі у Всесвітніх іграх. Чемпіони світу та Європи отримують цю можливість автоматично. Ще один спосіб здобути ліцензію полягає в накопиченні необхідної кількості очок на рейтингових змаганнях.

Ми знаємо, що волонтерство та громадська діяльність займають важливе місце у вашому житті. Які основні риси вашої роботи в цих сферах?

- Вже чотири роки я у лавах добровольчого формування №42 "Легіон Оболонь" у Києві. Там до мене звернулися з пропозицією розвивати в районі боротьбу самбо. Це мені близьке за фахом - я закінчив Національний університет фізичного виховання та спорту.

Я обрав шлях реабілітації військовослужбовців, зосередившись на методах, пов'язаних із самбо та адаптивним самбо.

Завдяки підтримці "Легіону Оболонь" ми маємо намір організувати спеціалізований центр, де за допомогою фізичних вправ та спорту можна буде здійснювати реабілітацію для ветеранів, які повернулися з фронту. Центр також буде відкритий для їхніх дітей та родин. Це наразі є моїм основним пріоритетом у роботі.

Ігор Чемерис

Зображення Павла Багмута, надане Українською федерацією сумо.