Ежен Лур'є: "дедушка Годзілли" з українського Харкова.

Ежен Лур'є - художник-постановник, актор та режисер - вважається, на думку енциклопедій, французьким та американським діячем мистецтва, але при цьому укладачі довідників забувають про те, що він народився і зробив перші кроки на обраній ним ниві в Україні. Ежен Лур'є мав унікальний художній талант, який у доцифрову епоху дозволяв йому "малювати" на екрані альтернативний світ - неймовірні декорації та фантастичних істот практично з нічого - з підручних матеріалів, наприклад, картону, паперу пластиліну.

Лур'є можна охарактеризувати як магістра мистецтв, який оживляв образи та сценки, що існували лише в його уяві. Він створив чимало фільмів у різних жанрах, і деякі з них сьогодні вважаються справжніми шедеврами світового кінематографу. Проте, найбільшу популярність здобув завдяки своїм чудовиськам, першим з яких стало "Чудовисько з глибини 20 000 сажнів", яке стало прабатьком легендарного Годзілли.

Харків - Стамбул - Париж

Єжен-Євген-Лур'є з'явився на світ 8 квітня 1903 року в українському Харкові. Його любов до кіно зародилася ще в дитинстві: з моменту відкриття перших кінотеатрів у місті він не пропускав жодної прем'єри. Коли підріс, часто навідувався до свого друга, кіномеханіка, і, за власними словами, ніщо — навіть революційні події 1917 року та наступна громадянська війна — не могло відволікти його від захоплення. Проте, спостереження за фільмами його не влаштовувало — він прагнув активно долучитися до створення кіно. Тож, втікаючи від насильства в Харкові, він переїхав до Криму, де почав відвідувати місцеву кінофабрику. Там йому вдалося отримати свою першу епізодичну роль у фільмі, де він зіграв революційного матроса, що розправляється з усім на своєму шляху в захопленій червоними садибі. Хоча у нього могли б бути перспективи кар'єри актора, ситуація в Криму також погіршилася. У 1920 році, в свої 17 років, Женя спочатку дістався до Стамбула на теплоході, де виживав, малюючи афіші для кінотеатрів, а згодом вирушив до Парижа.

Відсутність боязні висоти

Шлях Лур'є і тут лежав до кіностудії, куди його взяли випадково. Знімальній групі терміново була потрібна людина для малярських робіт на висоті - потрібно було пофарбувати створені для зйомок колони. Усі, хто був присутній на майданчику, відмовилися лізти нагору, а Лур'є, опинившись у потрібний час у потрібному місці, погодився. Так він отримав роботу, і дуже швидко з простого монтувальника перетворився на людину, яка створює в кіно іншу - вигадану кінематографістами - реальність, для чого потрібно було малювати ескізи костюмів, вигадувати декорації та яскраві спецефекти.

Дівчина в традиційному українському вбранні.

На той момент Лур'є ще не займався створенням динозаврів; його залучали як експерта з побуту, пейзажів і костюмів Російської імперії в кінострічках про Распутіна, Римського-Корсака, а також у екранізаціях творів Чехова й Толстого. Проте справжнім тріумфом для Лур'є стала участь у створенні історичного фільму "Шахіст", який описує національно-визвольну війну в Польщі XVIII століття. Розробка костюмів для польської та російської шляхти вимагала не лише знання історії, а й вишуканого художнього смаку. Якщо з першим у Лур'є виникали труднощі, то другий аспект, разом із його творчими ідеями, викликав лише захоплення. Особливо вразили його улюблені персонажі в цьому фільмі: не шляхтичі та представники двору Катерини II, а українці, зокрема дівчина в традиційній вишиванці, над костюмом якої Лур'є працював із особливим натхненням.

Чотири стрічки за участю Ренуара

У 1936 році партнером Лур'є зі зйомок став син знаменитого французького художника-імпресіоніста П'єра-Огюста Ренуара Жан Ренуар. Вони почали співпрацювати у Франції та продовжили разом працювати у США, куди обидва емігрували напередодні Другої світової війни. Загалом вони зробили вісім спільних кінопроектів, два з яких "Правила гри" та "Велика депресія" - стали класикою світового кінематографу. В Америці Лур'є довелося відтворювати необхідну для зйомок не російську, а європейську - переважно, французьку та британську - натуру. Його творчими успіхами в той час, коли кінематографісти уявлення не мали про спецефекти, стало відтворення на екрані виверження вулкана, за що творці картини отримали номінацію на "Оскар" та Шаоліньського монастиря. Також - уперше за час, що пройшов після його зйомок у Криму - Лур'є у США знову з'явився на екрані як актор, зігравши роль архітектора у фільмі "На останньому подиху".

Творіння, що виникло внаслідок атомного вибуху.

Спробувавши свої сили в ролі режисера, Лур'є створив фантастичний фільм під назвою "Чудовисько з глибини 20 000 сажнів". У цій стрічці динозавр, що вийшов з океанських глибин, опиняється в Нью-Йорку, наводячи страх на його мешканців. Хоча сам сюжет був не новим - глядачі вже мали нагоду побачити адаптації "Загубленого світу" Конан Дойла та пригоди Кінг-Конга - Чудовисько в картині Лур'є вражало не лише своїм виглядом, а й містило глибокий політичний підтекст. Фільм вийшов на екрани в 50-х роках, в розпал холодної війни між США та СРСР, а поява Чудовиська в сюжеті була наслідком атомного вибуху. "Чудовисько з глибини 20 000 сажнів" перетворилося не просто на жахливу історію, а на символ страху людства перед новою, руйнівною зброєю. Стрічка досягла величезного успіху, її касові збори перевищили витрати на виробництво в 25 разів. Головний герой був виготовлений з пластиліну і анімований покадрово, що стало інновацією для того часу. В той же час, попередні фільми про монстрів, які з'являлися на екрані після "Жахіття...", мали примітивніші втілення, адже їхні величезні ящірки, мурахи, павуки, восьминоги, краби, птахи та сарана не могли зрівнятися з творінням Лур'є. Пізніше європейські та японські кінематографісти неодноразово адаптували міф про Годзилу, якого можна вважати "нащадком" Чудовиська, а самого Лур'є — "прадідом" цього відомого динозавра.

"Горго" - стрічка про внутрішнє очищення.

Успіх Лур'є-режисера став і початком безвихідної ситуації, в яку він в результаті опинився. Йому хотілося знімати в різних жанрах, але глядачі і продюсери вимагали від нього одного - жахів про монстрів.

Режисер створив ще чотири подібні фільми, останнім із яких став "Горго", що вийшов у 1961 році. Критики вважають цю роботу спробою викуплення Лур'є: у фіналі фільму її персонаж, матір-монстр, цього разу не завойовує Нью-Йорк, а вирушає до Лондона, забравши свого сина-монстра з міських джунглів. Разом вони занурюються у безмежний світовий океан, звідки колись з'явилося його Чудовисько. Режисер символічно прибрав персонажа, який був на екранах протягом багатьох десятиліть.

Ежена Лур'є не стало через три десятиліття після прем'єри його останньої стрічки - він відійшов у вічність 26 травня 1991 року в американському Вудленд-Хіллс, на момент смерті йому виповнилося 88 років.