"Фігурки малят-"укутишів" з фарфору є яскравим прикладом змін у нашому кліматі," -- зазначила колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк.

Фігурки дітей-"укутишів" – це справжнє втілення суворих зимових реалій, які переживала Україна в минулому столітті, – ділиться Людмила Карпінська-Романюк. – У ті часи, коли температура падала нижче -25 градусів, навчання в школах часто скасовували через штормові умови. Я з теплотою згадую, як виглядав мій зимовий одяг, коли мені було 5-6 років. Це була або ватяна шубка, або пальто, хутряна шапка, під яку мама завжди надягала хустку (щоб захистити вуха від холоду), штани з начосом, які носили зверху валянок (щоб сніг не потрапляв всередину), і шарф, зав’язаний так, щоб горло було в теплі... Все було дуже практично і просто! Повертаючись додому, я знімала штани з налиплим снігом разом з валянками. Зимовий одяг був об’ємним, важким і трохи незручним, але це не заважало дітлахам грати у сніжки, ліпити сніговиків і кататися на санчатах з гірок. Це чудово відображено в композиції Валентини Покосовської "Снігова гірка", створеній на Баранівському фарфоровому заводі в 1952 році.

Ця робота має надзвичайно яскравий колорит!

- Двори у містах тоді були унікальним феноменом часу, центром суспільного життя мешканців багатоповерхівок. У скульптурній групі "Зимовий дворик" Валерія та Наталії Албул увічнено особливу чарівність таких двориків. Створена у 1987 році на Полонському фарфоровому заводі робота нині дуже популярна серед колекціонерів. Багато дітей виросли саме у таких дворах, про них залишилися найприємніші спогади. У складі групи чотири різних статуетки. "Подруги" (дві дівчинки у зимовому одязі), "Сніговик" (дбайлива мама з сином ліплять снігову скульптуру), "Шкідник" (сівши на велику снігову кулю, смілива та нахабна сорока налякала миле дитинча), "Кумасі" (дві молоді жінки про щось шепочуться між собою).

Цікаво вивчати кожну деталь фігурок, насолоджуючись кожним зображеним моментом... Чи знаєте ви, яка історія стоїть за створенням цієї скульптурної композиції?

Наталія стала ініціатором створення цього проекту. Вона не раз пропонувала Валерію виготовити фігурки дітей, які займаються зимовими розвагами. Проте справжній поштовх до роботи виник лише тоді, коли сама Наталія почала ліпити першу фігурку — хлопчика, що зліпив сніговика. Це надихнуло Валерія приєднатися до процесу. Творення проходило легко і невимушено. Сини подружжя стали прототипами для зображених малюків. Наталія вміло розписала фігурки, а зимовий одяг, у якому постали діти, відображає моду 1970-х років. Особливо цікаво спостерігати за стильними нарядами тих часів. Малеча була в шубках з цигейки, нагадуючи маленьких миленьких ведмежат.

- Зазвичай одяг, який носила старша дитина в сім'ї, переходив до молодшої, -- розповідає Людмила Карпінська-Романюк. -- Батьки часто купували шуби для дітей з урахуванням майбутнього зростання. Спочатку виріб був довгим, а потім, коли дитина підростала, ставав коротшим. Знайти вбрання, яке підходило б за розміром, було досить складно... У 1950-70-х роках дуже популярним взуттям для дітей були валянки.

-- Альтернатива сучасним угодам...

Валянки були дуже теплими, тому їх високо цінували. Діти носили вовняні рукавиці на резинках, щоб не втратити. Шапки виготовлялися як з хутра, так і в'язалися з пряжі... Обов'язковим елементом гардеробу був теплий шарф. Малюків одягали в безліч шарів, що стало натхненням для чудової фігурки Володимира Нестеренка, створеної на Полонському заводі художньої кераміки в 1963 році (фото в заголовку -- Авт.). Фігурка зображує дитину, чий одяг настільки щільний, що ледве видно очі та ніс. Така одежа ускладнювала рухи, і малюк нагадував пінгвінчика, пересуваючись. Сьогодні ця статуетка вважається справжнім антикваріатом. Закутаних дітей зазвичай везли до дитячого садка не в автомобілях, а на санчатах. Однак малюки не мерзли. Найгірше покарання для дитини — це коли мама забороняла виходити на вулицю.

-- Яка робота на цю тему ваша улюблена?

Однією з таких витворів є рідкісна скульптурна композиція Тамари Крижанівської під назвою "На ковзанці", виготовлена в 1960 році.

Хокей був улюбленою розвагою як дітей, так і дорослих у той час. Невеличкі фігурки, висотою до десяти сантиметрів, вирізняються яскравим оформленням. Тут можна побачити як гравців, так і глядачів... З цікавістю, загорнуті у безліч шарфів, малюки — хлопчик і дівчинка — разом із матір'ю спостерігають за тим, як на ковзанці хокейні майстри з ключками завзято грають з шайбою. Варто зазначити, що такі хокейні сцени можна було зустріти в багатьох дворах. На обличчях дітей відображаються доброта, радість і невимушеність... Все це майстерно втілено художницею в порцеляні. Тоді ремісники навіть не могли уявити, що зовсім скоро на Землі розпочнеться епоха глобального потепління. Фарфорові фігурки малят-"укутишів" — це одне з свідчень змін клімату... Сьогодні такі витвори мистецтва стали справжніми раритетами. Для колекціонерів наявність таких експонатів у своїй колекції — це справжня удача.

Раніше "ФАКТИ" представляли інтерв'ю з керамісткою Ларою Антоновою, в якому вона розповіла, що її творчість часто викликає у людей спогади про радісні моменти з дитинства.

Ми раді запросити читачів "ФАКТІВ", які цінують витонченість порцеляни, відвідати перший в Україні Музей фарфорових фігур ShvetsMuseum. У його експозиції ви знайдете найяскравіші приклади продукції відомих світових фарфорових мануфактур. Ця захоплююча подорож у світ порцеляни залишить у вас безліч яскравих вражень і назавжди запам'ятається!

В. Нестеренко. "Сотня нарядів". Полонський художній комітет. 1963 рік.

Знімок з колекції Людмили Карпінської-Романюк.