Чи може феноменальна пам'ять, подібна до тієї, що мала Шерлок Холмс, бути реальною чи це лише продукт уяви?

Кіно є формою мистецтва, яка має здатність перетворювати повсякденність на щось незвичайне. На екрані ми зустрічаємо історії та персонажів, що часто перебільшують реальність. Багато знайомих елементів виявляються прикрашеними, доповненими вражаючими декораціями або навіть обробленими за допомогою цифрових технологій. Це також стосується людських можливостей — таких як рішучість, розум, хитрість, сила, відвага, доброта та унікальні таланти. Наприклад, пам’ять у деяких персонажів виглядає вражаюче, майже неймовірно. Але чи дійсно ці якості недосяжні для звичайної людини? Чи можливо навчитись у кіногероїв методів запам’ятовування, відомих як мнемотехніки?

Методи роботи мнемотехніки можуть лягти в основу комедійного, трагічного або навіть еротичного сюжету одночасно. Де це можна спостерігати? У стрічці "Сенсація" від Вуді Алена.

Сам Вуді Ален грає ілюзіоніста, який володіє навичками мнемотехніки. І згадуючи код до зачинених дверей, він перебирає в голові можливі варіанти. Це супроводжується відверто безглуздими роздумами: "8 синіх коней... 10 карликів на риболовлі... 21 реактивний літак... вісім молочниць і дві французькі несучки, 12 карликів...."

Хоча сцена, в якій персонаж Алена згадує певне число, виглядає кумедно, вона ілюструє принципи роботи мнемотехнік. Адже наш розум легко фіксує і запам'ятовує абсурдні, незвичайні та навіть вульгарні деталі. Саме цю особливість нашої психіки використовують мнемотехніки, щоб запам'ятати різноманітні числа, такі як телефонні номери чи історичні дати. Головний секрет полягає в активному використанні уяви.

Як це відбувається? Насправді нічого складного немає. Зазвичай кожен, хто працює з числами, створює собі асоціативний словник, де кожне слово-предмет означатиме число. В когось 00 може викликати в уяві образ туалету, а 03 -- швидку допомогу. В інших людей 00 -- це набір літер НН (НульНуль), а 03 -- це НТ (НульТри). 07 -- НС (НульСім), 87 -- ВС (ВісімСім). Й ці літери асоціюються зі словами НяНя та НоТи, НіС. ВуСа. Як правило, професійний мнемотехнік малює собі асоціації-образи моментально. А оскільки набір цих картинок є постійним, то навіть якщо якась інформація й випадає з пам'яті, можна згадати число, просто перебираючи картинки в голові.

Остаточна оцінка того, як показано роботу пам'яті у фільмі "Сенсація": смішно, дотепно, але так воно і є!

Де це відображено? У серіалах "Шерлок" та "Менталіст". А де цього немає? У фільмі "Ганнібал", знятого Рідлі Скоттом.

Метод, відомий як "Палац пам'яті", також називають методом локацій або методом Цицерона. Я згадував про фільм "Ганнібал" не випадково. Хоча у стрічці не показано, як головний герой працює зі своєю пам'яттю, в однойменному романі Томаса Гарріса, на якому базується фільм, є спеціальний розділ, що детально ілюструє, що відбувається в розумі людини, коли вона "подорожує" своїм палацом пам'яті в пошуках потрібної інформації, як-от адреси чи телефонного номера.

Цей підхід був представлений у популярних серіалах "Шерлок" та "Менталіст". У них підкреслюється, що головні герої — Шерлок Холмс та Патрік Джейн — мають особливу здатність запам'ятовувати деталі, про яку інші навіть не підозрюють.

Насправді, цей метод запам'ятовування не є новаторським – його вперше описав Цицерон. Суть полягає в тому, що ви створюєте у своїй уяві образ знайомого простору, будь то ваша квартира або маршрут від дому до магазину. Це також може бути уявна локація, наприклад, казковий замок або величезний зал. Головне, щоб ви знали, як розташовані різні елементи в обраному місці. Прив'язуючи нові знання до вже знайомих об'єктів у вашій пам'яті (наприклад, інформацію, яку потрібно запам'ятати, до предметів у вашій квартирі або елементів на шляху до супермаркету), ви значно спростите процес згадування. Уявіть, що ви мандруєте своїм "палацом пам'яті", де на кожному значному об'єкті розміщено те, що ви хочете запам'ятати. Наприклад, ваш список покупок у магазині може бути закріплений на кухонному столі або прикріплений до дверцят холодильника. Ви можете навіть вигадати захоплюючу історію навколо цього, що додасть ще більше кольору вашій пам'яті.

Фінальна думка про те, як представлена пам'ять у серіях "Шерлок" і "Менталіст": не надто вражаюче. Значно більш захоплююче та корисно буде ознайомитися з романом "Ганнібал" Томаса Гарріса.

Найголовніша навичка людини -- впізнавати іншу людину. Ну й пам'ятати імена.

В якому фільмі це зображено? -- "Диявол одягає Прада" під керівництвом режисера Девіда Френкеля.

Отже, справді важливе — це пам’ятати про тих, хто навколо. Я особисто вважаю, що здатність не забувати про інших є основою для досягнення успіху.

Навіть у цьому фільмі йдеться про те, як успішна та популярна власниця модного журналу змушує своїх асистенток переглядати фотографії гостей, запам'ятовувати їхні імена і підказувати їй під час зустрічі.

Наскільки це можливо? Абсолютно! Спостерігаючи за фотографією людини, можна її запам'ятати. Особисто я знаю безліч випадків, коли менеджери міжнародних компаній свідомо вивчають зображення осіб, з якими їм належить зустрітися. І для цього часто достатньо невеликого тренування, щоб запам'ятати дві-три сотні нових облич лише на основі фотографій. Отже, висновок щодо концепції, представлено у фільмі "Диявол носить Prada": це дійсно можливо, проте сам механізм запам'ятовування залишається не до кінця розкритим.

Чудова навичка — це вміння запам'ятовувати прочитане, щоб згодом елегантно цитувати. У повсякденному житті, звичайно, рідко хто надає перевагу посиланням, але в кінематографі це виглядає вражаюче.

Де показано? У фільмі "Втеча з Шоушенка" режисера Френка Дарабонта.

До фрази "запам'ятати прочитане" можна поставитися трохи прискіпливо, адже у "Втечі з Шоушенка" показано, як головний персонаж пам'ятає Біблію. Треба визнати, що вивчення Святого Письма -- це трохи інше, ніж вивчення економіки, філософії чи юридичних текстів. Але все ж таки поміркуймо: наскільки реальним є те, що нам показали на екрані?

У фільмі директор в'язниці підходить до ув'язненого і помічає, що той тримає в руках Біблію. Директор запитує, чи є у нього улюблений вірш з цієї священної книги. В'язень наводить цитату, а директор без помилки вказує на її джерело, розділ і номер вірша. У відповідь він надає іншу цитату зі Святого Письма, на що в'язень швидко реагує, називаючи розділ і порядковий номер. Так глядачі стають свідками інтелектуальної битви між двома достойними опонентами.

Варто зазначити, що для багатьох релігійних людей знання Біблії є звичайною практикою. Ще одне важливе зауваження: коли цитують Біблію, більше ніж у 80% випадків це фрагменти з Нового Завіту. Це означає, що вивчивши лише цю частину, людина зможе у 80% випадків правильно вказати розділ та номер вірша. Можливо, в сцені з фільму "Втеча з Шоушенка" ми маємо справу саме з таким випадком, адже і в'язень, і директор спілкувалися, використовуючи цитати з Євангелія.

У фільмі "Розумник Вілл Гантінґ" випадок згадування прочитаного подається інакше. Тут ми спостерігаємо інтелектуальне змагання між двома молодими чоловіками, які вражають дівчину своїми знаннями. Головний герой, уважно слухаючи свого суперника, з точністю називає автора, назву твору та номер сторінки, з якої було взято його щойно озвучене висловлювання.

Чи є в цьому частка правди? У такому випадку скептицизм бере гору. Адже серед величезної кількості літератури, яку потрібно опрацювати під час університетських занять, виявити те ж саме видання і ту ж цитату зі сторінки 98 – це справді неймовірний збіг. Однак, незважаючи на це, творцям фільму вдалося продемонструвати, як ефективно персонаж може використовувати свій розум.

Фінальна думка про те, як запам'ятовувались тексти у стрічках "Втеча з Шоушенка" та "Розумник Вілл Гантінґ": що стосується Біблії, то я переконаний, що це цілком реально, але щодо книг, які можна знайти в університетській бібліотеці, у мене є певні сумніви.

Коли мова йде про процес запам'ятовування, не можна не згадати про іноземні мови.

Де це показано? У фільмі "Тринадцятий воїн" режисера Джона МакТірнана. Це чудовий приклад ефективного способу вивчення мови. Арабський чоловік опиняється серед вікінгів. Він не знає їхньої мови, але доля закидає його в цей колектив, і йому доводиться вирушити з ними на битву. Протягом подорожі, кожного вечора, сидячи біля вогнища, він уважно слухає їхні бесіди. Він намагається тихо повторювати почуте. І поступово, серед їхньої незрозумілої балаканини, починають з'являтися знайомі слова. Щораз їх стає більше, і зрештою вони спілкуються зрозумілою мовою.

У цьому фільмі демонструється методика, яка доступна кожному, хто займається вивченням мови. А якщо бути точним, то ця методика є у кожного! Її назва – "Почути. Зрозуміти. Повторити". Не випадково підкреслюється, що цей підхід знайомий кожній людині, адже саме так ми оволоділи рідною мовою. Спочатку ми чули її, поступово почали розуміти, а згодом почали відтворювати те, що сприймали.

На жаль, багато людей, розпочинаючи вивчення англійської або німецької мов, чомусь ігнорують свою здатність сприймати мову. Варто звертати увагу на поведінку оточуючих, слухати, які фрази вони використовують часто і в якій ситуації, а також намагатися зрозуміти значення цих слів. І, звісно, повторювати їх. Ось і вся суть. Це, по суті, аналогічна ситуація до тієї, що зображена в "Тринадцятому воїні".

Отже, підсумовуючи, можна стверджувати: так, вивчення мови через її прослуховування — це цілком здійсненно!

Звісно, список фільмів, у яких персонажі щось запам'ятовують, можна ще продовжувати. Традиційно хороша пам'ять вважається радше феноменом, а не чимось таким, чого можна досягнути за допомогою дисципліни, роботи над собою й тренувань. Мабуть, саме через це персонажі на екрані, які можуть запам'ятати багато цифр, слів, мов, людей чи будь-чого іншого, сприймаються глядачами як супергерої чи надлюди. І в такому сприйнятті немає нічого поганого, адже кіно в переважній більшості випадків для того й існує -- щоби здивувати нас, вразити. Але попри здивування кожен із нас має пам'ятати, що навіть найбільш нафантазована річ різко програє тому, що можна зустріти в реальному житті. І феноменальна (читай -- тренована) пам'ять не є винятком.