Фільм "Квір" за участю Денієла Крейґа в головній ролі: естетика самотності та дотик скандалу.

"Квір-індивіди також переживають труднощі в житті, як і всі інші. Квір-кіно повинно відображати реалії різноманітних людей."

24 квітня в український прокат виходить стрічка режисера Луки Гуаданьїно "Квір". Це італійсько-американський драматичний фільм, який є екранізацією однойменного напівавтобіографічного роману Вільяма Барроуза. Головні ролі у фільмі зіграли Денієл Крейґ і Дрю Старкі.

Стрічку LIGA.Life обговорили з Богданом Жуком, активістом і директором фестивалю квір-кіно SUNNY BUNNY. Бесіда відбулася напередодні старту фестивалю, в рамках якого також представлено програму "Квір".

Богдане, перед тим як перейти до обговорення фільму, давайте спершу зупинимося на терміні "квір". Як би ви охарактеризували це поняття? Адже багато людей стикаються з труднощами в його правильному трактуванні.

Термін "квір" має свої корені в англійській мові, де спочатку він означав "незвичайний". Цим словом позначали все, що виходило за межі звичних суспільних норм і вважалося девіацією. Хоча точний період важко визначити, у минулому столітті "квір" почало використовуватися для характеристики гомосексуальних чоловіків і жінок, причому в переважно образливому контексті.

Це також наочний приклад того, як спільнота переосмислила слово та змінила його значення. Сьогодні цей вислів служить загальною категорією для ЛГБТК+ спільноти. Він охоплює всіх, хто не відповідає гетеронормативним стандартам у своїй поведінці або самовираженні.

Книга, на якій заснований фільм, була написана в той час, коли це слово ще було образливим [письменник Вільям Барроуз видав книгу "Квір" у 1953 році. -- Авт.]. І автор книги, я думаю, використав саме це слово для назви дуже свідомо.

Чи вважаєте ви, що режисер Лука Гуаданьїно застосував термін "квір" у позитивному контексті у своєму фільмі?

Вважаю, що відповідь тут є і ствердною, і заперечною. Безсумнівно, сьогодні це слово має зовсім іншу інтерпретацію. Проте, мені здається, що Гуаданьїно обирає його навмисно, з'єднуючи його історичне та сучасне значення.

Варто зазначити, що Гуаданьїно — це відомий режисер, котрий працює в квір-кіно. Проте, його діяльність викликає певні закиди з боку спільноти, яка звинувачує його в маніпуляціях і квірбейтінгу. Справа в тому, що він рідко зображує цю тематику відверто. Наприклад, у фільмі "Назви мене своїм ім’ям" єдина сцена сексу відбувається за кадром, оскільки камера виходить за вікно. Це створює враження, що він відчуває сором за показ відвертих моментів між персонажами квір-спільноти, і, таким чином, не відстоює їхні інтереси.

І, я думаю, показово, що його новим фільмом зараз є саме ця стрічка.

Які у вас загальні відчуття після перегляду "Квіру"? Чи залишився ви задоволені цим фільмом, чи навпаки?

Я захоплююся творчістю Гуаданьїно. Фільм "Квір" я переглянув майже одночасно з його іншою роботою - "Суперники", яка, на мою думку, була дещо штучною, маніпулятивною та поверхневою. Натомість "Квір", особливо в порівнянні з цим фільмом, справив на мене глибоке враження. Вважаю, що це досить точний і сміливий портрет. Я отримав величезне задоволення від перегляду та кінематографічної майстерності. Для мене це один із найвизначніших фільмів 2024 року.

Варто сказати й про Денієла Крейґа. Не кожен актор з таким реноме, з таким ім'ям, зважиться на таку роль. Ми знаємо, що є багато гомосексуальних чи квірних акторів зі світовим іменем, які досі не роблять камінгаут.

Ви згадали Денієла Крейґа. Хоча він не оголошував про свою ідентичність як квірної особи, його персонаж у фільмах демонструє саме квірні риси. Чи не виникає в такому випадку суперечність? Адже для цієї ролі можна було б вибрати актора, який дійсно ідентифікує себе як квір.

Це насправді тривала дискусія стосовно того, чи можуть гетероактори грати квірних персонажів. Я не схильний до того, щоб їм це забороняти. Я думаю, що для Гуаданьїно кастинг Крейґа на цю роль був дуже свідомим. Саме через його відомість.

Мені легко уявити, що актори, такі як Денієл Крейґ або інші, здатні глибоко зануритися в роль і правдиво відобразити персонажів з іншою сексуальною орієнтацією. Я не вважаю, що є якісь перешкоди, коли гетеросексуальні актори виконують ролі квір-персонажів.

Якщо ми говоримо про гендерну ідентичність, то це вже інше питання. Тому що ми знаємо дуже багато випадків стереотипного зображення транслюдей, яких грають не транслюди, а просто відомі актори. Найвідоміший приклад -- це Джаред Лето у "Даллаському клубі покупців". Це просто шаблонна й стереотипна робота, за яку він ще отримав "Оскар".

У нас є стрічка під назвою "Квір". В даний момент відбувається відкриття фестивалю SUNNY BUNNY, який ви очолюєте. Цей фестиваль цілком зосереджений на квір-кіно. Але, на вашу думку, чи вже досягла тема квірності достатньої видимості у світовому кінематографі? Чи, можливо, вона все ще залишається в якійсь мірі табуйованою?

Безумовно, нині ситуація з цим суттєво покращилася в порівнянні з минулим. Якщо згадати про 10 або 20 років тому, можна з упевненістю стверджувати, що представництво стало ширшим. З'явилося більше можливостей для тих, хто займається кіномистецтвом, а також спостерігається зростання прийняття цієї теми в суспільстві.

Проте кіноіндустрія залишається неймовірно консервативною та архаїчною. Тут продовжують панувати стереотипи, які давно мали б залишитися в минулому. За останні кілька років, на мою думку, зміни в цій сфері відбуваються вкрай повільно. Це негативно впливає на репрезентацію, якої, безсумнівно, має бути більше.

-- А якщо говорити про Україну? Ви спілкуєтесь з молодими кінотворцями. Можливо, ви бачите якусь еволюцію, перспективу збільшення репрезентації квір-персон у вітчизняному кіно?

Я вважаю, що в Україні відбуваються суттєві зміни. Проте нашу кіноіндустрію постійно супроводжують різноманітні виклики. На сьогодні це, зокрема, повномасштабна війна. Раніше ми стикалися з пандемією COVID-19 та війною, що розпочалася у 2014 році. Незважаючи на ці труднощі, я можу відзначити, що в останні роки на фестивалях, таких як Sunny Bunny та "Молодість", ми спостерігаємо зростання кількості квірних фільмів. Ці стрічки створюються без значних фінансових вливань, без великих бюджетів, грантів чи підтримки від Держкіно. Проте, режисери та режисерки продовжують реалізовувати свої проєкти, використовуючи власні ресурси. Варто також зазначити, що у 2021 році Держкіно надало підтримку проєкту "Мій юний принц", який поки що не знятий, але я сподіваюся, що він все ж буде реалізований.

Я зосереджуюсь переважно на короткометражному кіно, адже створити повнометражний фільм є ще більшою складністю. Проте і в цій сфері спостерігається позитивна динаміка. Наприклад, наш фестиваль був розпочатий показом повнометражного документального фільму "Королеви Радості". Я сподіваюся, що в найближчому майбутньому з’явиться більше фільмів на ЛГБТ-тематику.

Sunny Bunny цього року вже втретє відбудеться як окремий фестиваль. Чи спостерігаєте ви збільшення числа відвідувачів, які приходять на ваш захід?

Стосовно цього року поки складно ще говорити, бо фестиваль наразі не почався. Хоча якщо говорити про кількість проданих абонементів, то вона більша, ніж торік. Ми також бачимо, що минулого року аудиторія була більшою, порівнюючи з попереднім роком.

Окрім цього, Sunny Bunny протягом багатьох років залишався найвідвідуванішою програмою, коли входив до складу фестивалю "Молодість". Це, безумовно, є вагомим показником. Я сподіваюся, що кількість глядачів нашого фестивалю також буде збільшуватися.

Знову звертаючись до фільму "Квір", як ви вважаєте, чи зможе ця стрічка суттєво вплинути на розвиток теми квірності в культурі? Або ж вона є лише особистим висловлюванням, що не прагне досягти чогось більшого?

На мою думку, обрання Денієла Крейґа на ключову роль було свідомим кроком з боку Гуаданьїно. Це рішення, безумовно, мало на меті привернути увагу більшої аудиторії та зробити фільм більш привабливим. Гуаданьїно вже зарекомендував себе як талановитий режисер з власною фан-базою, проте популярність Денієла Крейґа безсумнівно ширша, і більше людей знайомі з його творчістю, ніж з роботами Гуаданьїно.

Увага, можливі спойлери:

Говорячи про завершення фільму "Квір", чи вважаєте ви його сумним? З одного боку, ми спостерігаємо за старіючим персонажем Крейґом, який засинає в ліжку на самоті. Але з іншого боку, це можна інтерпретувати як свідчення того, що він прожив насичене життя, доживши до старості, незважаючи на свою залежність від наркотиків, яку демонструють у фільмі. Можливо, за кадром залишилися його партнер чи друзі, які підтримували його до самого кінця.

На мою думку, це кінець, що відкриває простір для різних трактувань. Кожен може зрозуміти його по-своєму. Справді, там відсутня явна нотка суму. Навіть якщо він втратив свою кохану, це не обов'язково свідчить про трагічний фінал. Усі ми по-своєму переживаємо самотність і врешті-решт залишаємо цей світ наодинці. І цього, на жаль, не вдасться змінити.

На мою думку, неправильно виділяти квірспільноту та зображувати її лише через призму щасливих закінчень у фільмах. Це не відповідає дійсності. Як і в будь-якої іншої людини, у квірлюдей також можуть бути нещасливі моменти в житті. Квір-кіно повинно відображати різноманітність досвіду людей.

У цьому контексті я не висловлюю жодних зауважень щодо фільму "Квір". На мою думку, це вражаюча ілюстрація життя цього персонажа, незалежно від обставин.