Забезпечення стабільного миру: уроки безпеки від інших країн для України

Які безпекові моделі могли б стримати російського агресора від нового нападу на Україну?

Одне з ключових питань безпеки України - яким чином можна стримати Путіна від нового нападу у разі, якщо вдасться досягти домовленості про припинення вогню.

В теорії та практиці міжнародних відносин під стримуванням у загальному розумінні мають на увазі ті заходи політичного і військового характеру, які дозволяють запобігти нападу однієї держави на іншу.

При цьому стримування має певний психологічний вимір. Як казав відомий персонаж фільму режисера Стенлі Кубрика доктор Стрейнджлав, "стримування є мистецтвом створення у свідомості ворога страху нападу".

У сучасному науковому і політичному дискурсі дедалі активніше розглядаються різні варіанти і моделі гарантій безпеки для України, які могли б стримати російського агресора від нового нападу на Україну.

Спробуємо коротко окреслити ключові моделі, які найчастіше стають темою дискусій серед політиків та експертів у сфері міжнародних відносин.

Одна з можливих моделей інтеграції України до НАТО визначається як західнонімецька, і її суть полягає в тому, що Україна може стати членом Альянсу, проте стаття 5 Північноатлантичного договору буде діяти лише на непідконтрольні Росії території країни.

Одним із прихильників цієї концепції був Генрі Кіссінджер, який вважав, що вступ добре озброєної України до НАТО може слугувати своєрідною гарантією того, що вона утримається від спроб повернення територій, окупованих Росією, шляхом військових дій. Іншими словами, для Кіссінджера ця концепція виступала як стримуючий елемент для України і в певному сенсі відповідала його зовнішньополітичній філософії, що ґрунтується на балансі сил для підтримки миру в Європі.

Одночасно адміністрація президента Байдена не проявляла ентузіазму щодо вступу України до НАТО, оскільки існували побоювання, що це може спровокувати прямий конфлікт між Росією і Альянсом.

Нова адміністрація США на даний момент також відкидає цю ймовірність.

Проте це не виключає можливості, що президент Трамп згодом перегляне свої погляди. Адже вступ України до НАТО може виявитися найбільш ефективним і швидким рішенням для зупинки російської агресії та запобігання її повторення в майбутньому.

Обговорюючи російську стратегію стримування у контексті можливого вступу України до НАТО, часто згадують норвезьку модель. Вона передбачає, що хоча країна і стає частиною Альянсу, на її території не розміщуються військові бази НАТО.

Іншою концепцією, що стосується гарантій безпеки України, яка була предметом обговорення серед американських експертів, є корейська модель. Це питання піднімалося, зокрема, в авторитетному журналі Foreign Affairs, що спеціалізується на зовнішній політиці США, зокрема в статті Картера Малкасяна, присвяченій корейській моделі.

Прихильники цієї концепції підкреслюють, що мирна угода між Південною та Північною Кореєю існує вже більше 70 років, що дало можливість Південній Кореї не лише забезпечити свою безпеку, але й досягти значного економічного прогресу та підвищення рівня життя.

Проблема з цією моделлю, однак, полягає в тому, що навіть з технічного боку створити і укріпити лінію розмежування з демілітаризованою зоною на Корейському півострові було значно легше, ніж це можна зробити в Україні з урахуванням довжини лінії фронту та кордону з Росією та Білоруссю.

Однак існує інша проблема: якщо США та Китай виконують роль гарантів угоди про мир між Північною та Південною Кореєю, то наразі для України не розглядається жоден варіант держав-гарантів.

Основна проблема цієї моделі полягає в тому, що Путін зовсім не зацікавлений у досягненні миру та економічного зростання України, як це сталося в Південній Кореї. Його справжня мета — знищити українську державність, адже в його розумінні мирна, демократична та економічно розвинута Україна є безпосередньою загрозою для його влади в Кремлі.

Ізраїльська безпекова модель передбачає посилення оборонних та наступальних спроможностей України без вступу до НАТО на такому рівні, щоб це мало реальний стримувальний ефект стосовно будь-яких спроб і намірів Росії знову здійснити збройний напад на Україну.

Зокрема, мова йде про укріплення збройних сил України, забезпечення сучасними озброєннями, а також про постачання достатньої кількості далекобійних систем і ракет. Це дозволить Україні не лише ефективно захищати свою територію, але й активізувати бойові дії на території Росії.

У підсумку, в даній ситуації важливим стримуючим чинником повинно стати розуміння Росією того, що

У разі повторного нападу на Україну, основні бойові дії, ймовірно, відбуватимуться на території Росії.

Водночас, експерти, які рекомендують Україні запозичити ізраїльську модель безпеки, часто ігнорують той факт, що Ізраїль фактично є ядерною державою, що суттєво впливає на його здатність до стримування. Офіційно Ізраїль не підтверджує і не спростовує наявність ядерної зброї, що є втіленням політики, відомої як "стратегічна невизначеність".

У цьому контексті слід згадати яскравий приклад з історії Ізраїлю, коли наявність ядерної зброї зіграла вирішальну роль у забезпеченні безпеки держави. У 1973 році, під час агресії з боку кількох арабських країн, які отримували військову допомогу від СРСР, прем'єр-міністр Ізраїлю Голда Меїр звернулася до Сполучених Штатів за підтримкою.

Проте на той час, враховуючи взаємини зі країнами арабського світу, адміністрація президента Річарда Ніксона не прагнула постачати Ізраїлю необхідну військову техніку. Однак, щоб спонукати США до термінового початку постачання зброї Ізраїлю, вистачило лише натяку Голди Меїр під час телефонної бесіди про можливість застосування ядерної зброї.

Однією з перспективних моделей гарантій безпеки для України може бути європейська модель, яка передбачає прискорений вступ України в ЄС, в рамках якого вже існує спільна безпекова та оборонна політика. Ця політика може стати основою створення європейської автономної архітектури безпеки.

Важливість цієї моделі безпеки повʼязана з тим, що в уяві Путіна війна проти одного з членів ЄС, по суті, означає війну з усіма членами цього обʼєднання, що саме по собі може бути певним психологічним стримуючим фактором.

В цьому контексті варто звернути увагу на приклад Фінляндії, яка, хоча й тривалий час не була частиною НАТО, залишалася недоступною для агресії з боку Путіна завдяки своєму членству в Європейському Союзі. Врешті-решт, Фінляндія вирішила стати членом НАТО, обравши цю організацію як найміцнішу гарантію своїй безпеці у сусідстві з агресивною країною.

На думку деяких українських політиків, гарантією безпеки України під загрозою нового російського нападу може бути надання Україні ядерної зброї. В сучасних умовах це питання залишається табу з огляду на побоювання втратити підтримку наших союзників, якщо навіть порушити це питання офіційно.

При цьому мова йде, скоріше, не про відновлення стратегічних ядерних арсеналів, а про тактичні ядерні засоби.

Країни, які входять до ядерного клубу, не бажають порушувати режим нерозповсюдження ядерної зброї і єдині в своєму рішучому протистоянні створенню нових ядерних держав. Для Сполучених Штатів це питання має особливе значення, і протягом багатьох років вони реалізовують політику, спрямовану на запобігання появі нових ядерних держав.

Однак повністю відкидати цю ймовірність не варто. Як зазначає журнал The Economist, теоретично Трамп може розглядати варіанти, що включають повернення ядерної зброї Україні.

Важливо акцентувати увагу на терміні "повернення". У цьому випадку мова йде не лише про появу нового учасника ядерного клубу, який раніше не володів ядерною зброєю, а про відновлення ядерної спроможності для стримування агресії з боку тієї ядерної держави, що не виконала своїх зобов'язань перед Україною.

Однак суть проблеми полягає в іншому. Якщо агресивна ядерна держава здобуде перемогу над країною, яка, сподіваючись на "гарантії" від ядерних держав, відмовилася від свого ядерного потенціалу, це стане серйозним ударом по глобальному режиму нерозповсюдження ядерної зброї.

Це може призвести до того, що, спостерігаючи за такою ситуацією, країни, що не мають ядерної зброї (наприклад, Саудівська Аравія, Японія, Південна Корея), можуть зробити висновок, що в нинішніх умовах єдиним надійним способом захисту є володіння ядерною арсеналом. Тому поразка Росії в Україні має критичне значення для підтримки режиму нерозповсюдження ядерної зброї.

Ми зосередилися лише на кількох аспектах безпеки, хоча насправді існує більше моделей, а також можливі різні їх комбінації.

Проте, сутність полягає в іншому. Найважливіше питання полягає в тому, що може реально запобігти Путіну відновити агресію проти України, якщо розпочнуться переговори щодо припинення бойових дій.

При цьому необхідно враховувати не лише раціональні обставини, що стримують, а й ірраціональні мотиви, які певною мірою притаманні Путіну, адже він одержимий бажанням знищити українську державність.

Україні необхідно розробити стратегію стримування, що базується на двох рівнях.

Перший рівень у найближчій перспективі має на меті стримування російського диктатора Путіна, який символізує війну. Натомість другий рівень зосереджується на стримуванні Росії як держави, незважаючи на те, хто стане новим лідером в цій агресивній імперії, що переживає занепад після уходу Путіна.

Проте ключовим аспектом сучасності в контексті стримування Путіна є згуртованість та рішучість західних країн, адже саме цього найбільше остерігається російський лідер.