Світове дослідження: фізичні покарання завдають шкоди дітям, незалежно від культурного контексту.

Великомасштабне дослідження, яке охопило 195 наукових робіт у 92 країнах, що перебувають у стадії розвитку, підтвердило загальну шкоду фізичних покарань для дітей, спростовуючи культурні аргументи, що виправдовують цю практику.

Новаторське глобальне дослідження, опубліковане в журналі Nature Human Behaviour 5 травня 2025 року, надало переконливі докази того, що фізичні покарання дітей призводять до негативних наслідків незалежно від культурного контексту та рівня економічного розвитку країни.

Дослідницька команда під керівництвом доцента Хорхе Куартаса з Університету NYU Steinhardt здійснила детальний метааналіз 195 наукових робіт, що охоплювали 92 країни з низькими та середніми доходами. Вчені виявили негативний вплив фізичних покарань на 16 з 19 показників розвитку дітей, при цьому жоден позитивний ефект не був виявлений.

"Деякі науковці припускали, що фізичні покарання можуть мати різний вплив у країнах, де така практика більш поширена або соціально прийнятна -- це так звана гіпотеза культурної нормативності", -- пояснює Куартас. "Однак брак даних з країн з низьким та середнім рівнем доходу ускладнював повне розуміння балансу між універсальною та контекстно-специфічною шкодою фізичних покарань у дитинстві".

Дослідження показало, що застосування фізичних покарань суттєво погіршує взаємини між батьками та дітьми, збільшує ймовірність того, що особа стане жертвою або агресором у майбутньому, а також призводить до різноманітних проблем зі здоров'ям, як фізичним, так і психічним. Крім того, такі покарання підвищують ризик вживання наркотичних речовин. Встановлено, що вони також негативно впливають на успішність у навчанні, розвиток мовних навичок, виконання когнітивних функцій та соціально-емоційний прогрес. Плюс до цього, фізичні покарання викликають різні поведінкові розлади, які можуть проявлятися як у вигляді інтерналізованих (наприклад, депресія, замкнутість), так і екстерналізованих (агресія) симптомів.

Результати дослідження мають особливе значення для країн, що розвиваються, де фізичні покарання залишаються поширеною практикою. У середньому 63% дітей у цих країнах зазнають фізичних покарань, що значно перевищує показники розвинених країн. Незважаючи на заклик ООН 2006 року заборонити тілесні покарання, впровадження відповідних політик залишається нерівномірним. Якщо 40% країн з високим рівнем доходу запровадили повну або часткову заборону, то серед країн з низьким рівнем доходу таких лише 8%.

Дослідники ретельно вивчили можливість варіації негативних наслідків залежно від регіону та культурного сприйняття фізичних покарань. Хоча сила негативних асоціацій дещо відрізнялася між регіонами, їх напрямок залишався незмінним -- фізичні покарання були пов'язані з негативними наслідками незалежно від культурного контексту чи правового статусу. Це відкриття суттєво підриває "гіпотезу культурної нормативності", яку іноді використовують для виправдання фізичних покарань у певних культурах.

"Послідовність та вагомість цих висновків вказують на те, що фізичні покарання завдають шкоди дітям і підліткам у всіх культурах", -- зазначає Куартас. "В майбутньому необхідно провести більше досліджень, щоб визначити ефективні стратегії запобігання фізичному насильству на глобальному рівні та гарантувати безпеку дітей від усіх форм агресії, що сприятиме їхнім здоровим розвитку."

Це дослідження доповнює зростаючу кількість доказів, що свідчать про необхідність універсального захисту дітей від фізичних покарань, незалежно від культурних чи економічних умов. Отримані результати відповідають позиціям Всесвітньої організації охорони здоров'я, яка вважає фізичні покарання серйозною загрозою для здоров'я дітей, та Організації Об'єднаних Націй, яка класифікує їх як порушення прав дитини.

Це дослідження пропонує вагомі аргументи для політиків та захисників прав дітей у країнах, що розвиваються, підкріплюючи існуючі зусилля щодо зменшення фізичних покарань шляхом впровадження законодавчих ініціатив, освітніх кампаній та програм підтримки батьківства. Це особливо актуально в тих регіонах, де такі методи виховання все ще є поширеними та мають глибоке культурне коріння.

Унікальність цього дослідження полягає в його здатності всебічно заповнити існуючі прогалини в знаннях щодо фізичних покарань у різних культурних контекстах. Показуючи послідовні негативні наслідки в різних умовах, воно підкреслює, що захист дітей від фізичних покарань є не лише західним поняттям, а й універсальною необхідністю для здорового розвитку дітей у всьому світі.