Гра або анімаційний шоу? Аналіз інтерактивної розповіді "Dispatch"

Олег Данилов Редактор видання "Межа". Олег вже понад 29 років пише про комп'ютери, технології, софт, інтернет, космос, науку, автоперегони та відеоігри.

Насправді, я не планував писати рецензію на Dispatch до виходу останнього, восьмого епізоду. Відсутність довіри до формату відеоігор-серіалів змусила мене засумніватися, адже багато гравців, включаючи мене, віддають перевагу перегляду всього шоу одразу, а не розтягувати задоволення на тижні. Однак після виходу п’яти-шести епізодів я зрозумів, що не має сенсу більше чекати. Те, що AdHoc Studio вже встигла представити, безсумнівно заслуговує на звання однієї з найкращих ігор 2025 року, і навряд чи вони зможуть зіпсувати враження в останніх двох епізодах. Але залишається питання: чи можна вважати Dispatch грою насправді?

З іншого боку, питання про те, що варто вважати грою, а що ні, виникає регулярно. У тому числі з боку самих гравців. Так прихильники ПК-геймінгу споконвіку звинувачували консольні ігри у перетворенні на "мильне кінце", що не завадило їм з радістю зустріти порти великих PlayStation-ігор на ПК, коли вони нарешті з'явилися, а також грати у візуальні новели та інтерактивні історії, на кшталт The Walking Dead чи Detroit: Become Human, в основі яких лежить потужний кінематографічний елемент, а також спадщина інтерактивної прози.

Згідно з визначенням, наведеним у "Словнику української мови в 11 томах", гра - це діяльність, що підлягає певним правилам або умовам і слугує для розваги чи спорту. Це досить широке пояснення, яке охоплює численні аспекти. В англійській мові термін game може також вказувати на трофей, що здобувається під час полювання. Як стверджується у "Вікіпедії", гра - це людська діяльність, яка являє собою моделювання іншої діяльності з метою розваги або навчання. Таким чином, ці визначення дозволяють вважати грою практично все, що не є працею. Однак, якщо ви професійний спортсмен, журналіст, що висвітлює ігри, або розробник, тоді гра стає частиною вашої професійної діяльності.

На мою думку, якщо в певній сфері діяльності присутні елементи, які потребують активної участі гравця або глядача, це можна вважати грою. У цьому контексті Dispatch безсумнівно є грою, подібно до інтерактивних історій від Telltale Games або Quantic Dream. Проте іноді виникає бажання, щоб ігрові моменти в Dispatch швидше завершувалися, і знову відновлювалося кінематографічне дійство.

Dispatch розкриває сюжет про персонажа, який не має надприродних здібностей, але втратив свої механічні обладунки і опинився в розгубленості щодо подальших дій. Його єдине вміння – бути героєм, а вся його ідентичність пов'язана з супергеройством. Яким чином він може реалізувати себе без своїх обладунків?

Але несподівано Роберт Робертсон III aka Mecha Man отримує пропозицію, від якої складно відмовитися. Компанія Superhero Dispatch Network (SDN), така собі приватна фірма з надання послуг супергероїв, або приватна супергеройська поліція, пропонує Роберту відремонтувати його бойового меха, якщо він погодиться попрацювати на SDN диспетчером, а також ментором для команди невдах Z-Team, сформованою з колишніх суперзлодіїв, які вирішили почати чесне життя.

Роберт активно включається в роботу і незабаром стає частиною цієї групи аутсайдерів, які не здатні до співпраці, ігнорують чіткі вказівки та не залишили позаду свої звички суперзлодіїв.

На цьому етапі більше деталей про сюжет не розкриватимемо, адже "Dispatch" — це неймовірна історія, яку варто пережити самому. Вона чудово розказана, майстерно написана і відмінно зіграна. Щодо якості анімації, "Dispatch" може вважатися найкращим супергеройським анімаційним серіалом, якщо не рахувати "Аркейн" та "Невразливого". Хоча щодо останнього, тут можна було б і поспорити.

Dispatch просто приємно та цікаво дивитися, саме тому я і казав вище, що часом хочеться, щоб геймплейних моментів, які насправді тут досить непогані, у грі було менше, а інтерактивного кіно - більше.

Проект вдало поєднує елементи кіно та традиційну тривалість епізодів, яка складає близько однієї години. Крім того, розподіл контенту у вигляді чотирьох партій по два епізоди щотижня став ефективним способом залучення уваги гравців та створення ажіотажу навколо Dispatch. Якщо перші два епізоди спостерігали 13 тисяч гравців одночасно на Steam, то в наступних двох їх кількість зросла до 66 тисяч, а в п’яти-шостих епізодах, які вийшли 5 листопада, досягла вражаючих 131 тисячі.

Окрім вражаючої анімації та захоплюючого сюжету, у Dispatch також варто відзначити надзвичайну роботу акторів озвучення, які щиро вкладають емоції у своїх персонажів. Серед зіркових голосів проекту можна почути Аарона Пола ("Пуститися берега"/Breaking Bad), Джеффрі Райта ("Американське чтиво" / American Fiction), а також талановитих акторів озвучення, таких як Ерін Іветт, Лора Бейлі, Тревіс Віллінгем, Метью Мерсер та багато інших, чиї голоси звучать у численних відеоіграх, що вийшли після 2010 року. Вони дійсно вкладають зусилля у свою роботу, а якісний сценарій допомагає їм яскраво передати характери героїв та динаміку їхніх взаємин.

Щодо геймплейної компоненти, то вона в Dispatch поділена на дві частини. Перша - це вибір варіантів відповідей на кшталт того, що ми бачили в іграх Telltale Games з обов'язковим "Він/вона запам'ятають це" та QTE в бойових епізодах.

У другій частині ми спостерігаємо за діяльністю Роберта як диспетчера SDN. Він сидить за комп'ютерним монітором, реагуючи на виклики та координуючи виїзди своїх колег на різноманітні завдання. Це нагадує роботу оператора екстрених служб, але замість поліції, пожежних і медичних працівників у нього в арсеналі - супергерої.

Насправді ця геймплейна частина навіть цікава. Тут є рольові елементи та прокачка героїв, синергія між ними та відкриття їхніх особливостей. Такий собі менеджмент ресурсів плюс RPG, з досить кумедними часом завданнями. Але враження, що події під час чергування якось впливають на загальний сюжет Dispatch чомусь немає. Так, це цікаво і часом навіть весело, але якоїсь ваги ці завдання здається не мають, за винятком важливих сюжетних, які супроводжуються, знову ж таки, відеофрагментами та QTE.

Щодо складності сюжету та кількості дійсно значущих рішень, то їх, здається, не так багато. Ви маєте можливість виключити з команди одного з двох персонажів, що відповідно заблокує його сюжетні лінії. Можете обрати в команду одного з двох різних героїв, що, в свою чергу, відкриє нові сюжетні напрямки. Крім того, ви можете зосередитися на одній з двох дівчат, що також вплине на розвиток подій.

Чи мають ваші рішення, відповіді та досягнення під час місій вплив на інші аспекти, сказати важко. Мабуть, для цього варто ще раз пройти гру Dispatch. На мій погляд, нам би дуже допомогла схема сюжету з розгалуженнями, подібна до тієї, яка була в Detroit: Become Human.

Зазвичай я не повторюю інтерактивні історії, адже вважаю, що кожен фінал – це результат моїх виборів. Але, можливо, у випадку з Dispatch я зроблю виняток, адже ця гра справила на мене неймовірне враження.

Dispatch — це перша новинка за останні сім років від AdHoc Studio, команди, що складається з колишніх співробітників Telltale Games, Ubisoft та Night School Studio. Ці фахівці мали участь у створенні таких знакових ігор, як The Walking Dead (2012), The Wolf Among Us (2013), Tales from the Borderlands (2014) (мається на увазі оригінал, а не той дивний сиквел!) і Oxenfree (2016). Саме AdHoc Studio також займається розробкою The Wolf Among Us 2, яка була оголошена ще до Dispatch і досі перебуває у стадії виробництва.

Таким чином, AdHoc Studio невідкладно потребувала успіху, зробивши ставку на Dispatch, і, здається, зуміла вхопити удачу за хвіст. Протягом десяти днів було реалізовано 1 мільйон копій гри, а під час виходу 5-6 епізодів на Steam зареєструвалося 131 тисяча гравців одночасно — це вражаюче досягнення для епізодичної пригодницької гри.

Отже, ми очікуємо на 7-8 серій, реліз яких намічено на 12 листопада 2025 року. Виникає питання, чи матиме це "шоу" можливість на продовження в другий сезон, а також чи його успіх спонукатиме розробників знову звернути увагу на епізодичні оповіді, як це сталося після тріумфу першої частини The Walking Dead. Дослідимо це.