Гра в кальмара-3: дійшли до фіналу!

Серіал "Гра в кальмара" від Netflix, створений під керівництвом режисера та шоураннера Хвана Дон Хьока, у 2021 році викликав новий сплеск інтересу до корейського кінематографу. Ця стрічка стала соціальною сатирою, загорнутою в елементи трилера, яка висвітлювала ключові проблеми суспільства Південної Кореї. Якщо "Паразити" Пон Чжун Хо стали тріумфом на фестивалях та для кіноманів, то "Гра в кальмара" здобула величезну популярність серед широкої аудиторії.

Перший сезон цього серіалу, що налічує дев'ять епізодів, став справжнім шедевром квест-трилера. Група незнайомців, кожен з яких має свої причини для фінансових проблем, бере участь у дитячих іграх. Проте у цій грі ставка — це життя. Усе це відбувається на фоні розваг елітних мільярдерів, які втілюють у життя свої гедоністичні забаганки, подібно до часів Нерона.

На створення "Гри в кальмара" вплинули японські манги "Королівська битва" та "Кайджі: Апокаліпсис азартних ігор". Хоча автори серіалу це заперечують, існує також реальна історія Brothers Home — закладу соціальної реабілітації в Пусані, який функціонував у 1970-1980-х роках. Цей заклад, насправді, виконував функції концентраційного табору; окрім жахливих умов утримання та жорстоких тортур, він був відомий тим, що наглядачі організовували гладіаторські бої між ув'язненими.

Ловко складений перший сезон "Гри в кальмара" сподобався світовій аудиторії: з одного боку, це був якісний трилер з чудовою операторської роботою й умілим нагнітанням саспенсу; але також це була цілком зрозуміла соціальна драма з послідовними та якісно прописаними людськими історіями. Крім того, серіал пропонував знайомство з сучасною корейською культурою -- у цьому відчувалася новизна і свіжість. Перший сезон отримав логічне й досить герметичне завершення.

"Гра в кальмара": як серіал здобув популярність у всьому світі

Зображення: Netflix/Instagram Сцена з серіалу "Гра в кальмара-3"

Проте у 2024 році несподівано вийшов другий сезон, а всього через півроку – третій (хоча насправді ці два сезони можна вважати єдиним 13-серійному циклом, оскільки їхній наратив тісно пов'язаний: без другого сезону третій втрачає сенс). Шоуранером і режисером знову виступив Хван Дон Хьок. Однак, на відміну від першого сезону, нові частини серіалу відходять від формату замкнутого квест-трилера. Тепер у сюжеті з'являється детективна лінія, що перетворюється на безкінечні морські пошуки з зрадником серед екіпажу, а також історія північнокорейської снайперки-перебіжчиці, яка поступово намагається зламати систему "Гри" зсередини. У межах цих сюжетів знову розгортається квест-трилер, але вже з новими учасниками та іграми.

Проблема нових сезонів полягає в необхідності фокусуватися на трьох окремих сюжетах, які не мають значного зв'язку між собою. Це доволі складне завдання, і Хван Дон Хьок, схоже, не справляється з ним. Внаслідок цього, самостійні побічні лінії виглядають зайвими, а головний сюжет не відрізняється яскравістю, оскільки не отримує достатньо часу для розвитку персонажів.

Яскравим прикладом може слугувати персонаж на ім'я 100 — чоловік у передпенсійному віці, який опинився у борговій ямі на 10 мільярдів вонів і намагається видавати себе за важливішого, ніж є насправді. Проте його історія залишається незрозумілою: чому він діє саме так? Яким чином він накопичив такий величезний борг? Саме ці нюанси робили героїв першого сезону багатогранними і викликали бажання співпереживати або навіть ненавидіти їх. Натомість у нових сезонах цього елемента не вистачає.

Зображення: Netflix/Instagram Сцена з серіалу "Гра в кальмара-3"

Щоб хоч якось залагодити ситуацію, Хван Дон Хьок намагається ввести в серіал елементи справжньої екшн-історії, але цього запалу не вистачає надовго. Він прагне вирівняти слабкий сюжет за допомогою неочікуваного повороту з участю знаменитих гостей (за словами режисера, його надихала особистість Ілона Маска), але й це не приносить бажаного результату. Герої в золотих масках виглядають абсолютно плоскими та бездушними; чим більше часу вони проводять на екрані, тим менш зрозуміло, чому їх присутність є настільки тривалою.

Успіх першої частини "Гри в кальмара" зумовили численні фактори. По-перше, зріс інтерес до корейського кінематографу, а також світова пандемія, що призвела до фінансових труднощів для багатьох. Проте найголовнішим стало те, що серіал виявився напрочуд якісним і повернув до популярності забутий жанр класичного квесту. У нових сезонах режисер Хван Дон Хьок намагався трансформувати "Гру" у щось більше, ніж її попередник. Але за короткий час світ зазнав значних змін. Масштабні війни, влада в руках егоцентричних циніків і навіть відвертих психопатів створюють нові контексти та інтереси, в які нові сезони не вписалися, навіть якщо їх фінал нагадує біблійну притчу.

Зображення: Netflix/Instagram Сцена з серіалу "Гра в кальмара-3"

В фіналі третього сезону режисер натякає на можливий глобальний розвиток франшизи, де може з'явитися американська версія "Гри в кальмара". У сюжеті також згадується подібна гра, що відбувається в Бразилії. Проте важко уявити, що це можна реалізувати: "Гра в кальмара" є занадто корейським проектом – візуально, ідеологічно та культурно. Це стосується також таких фільмів, як "Паразити" або "Олдбой" (2003) Пака Чхан Ука, а також "Берегова охорона" (2002) Кім Кі Дука. Усі ці стрічки глибоко занурені в специфіку корейського суспільства, тому будь-яка іноземна адаптація вимагатиме відмови від первісної концепції та впровадження нової філософії, що зробить її значно відмінною від оригіналу. Можливо, щоб розширити всесвіт "Гри", Хвану Дону Хьоку варто задуматися над створенням приквела, який досліджуватиме витоки цих смертоносних ігор.

Кінг, Азімов, Гейман: дев'ять телевізійних шоу літа.