Харизматичний негідник Тімоті Шаламе. Рецензія на фільм "Марті Супрім. Майстер комбінацій" / Marty Supreme.

Микита Казимиров - журналіст, письменник та біомедичний інженер. Протягом 8 років він займається дослідженням поп-культури, додаючи до своїх матеріалів трохи легковажності.

Коли студія A24, що славиться своїми інтимними інді-хітами, оголошує про свій найдорожчий проєкт за всю історію, це неминуче викликає певний скептицизм. Чи не ризикує "бoutique-студія" втратити свій унікальний стиль в гонитві за великими бюджетами? Чи не буде розмите авторське бачення? Джош Сафді відповідає на ці запитання з рішучістю, що нагадує потужний удар ракеткою по м'ячу на швидкості 100 км/год: ні. І цю відповідь можна назвати "Марті Супрім. Геній комбінацій".

Сюжет оповідає про 23-річного Марті Маузера (у виконанні Тімоті Шаламе), персонаж якого заснований на реальній особистості пінг-понгіста Марті Райзмана. Він сповнений амбіцій, вважає себе центром всіх подій і готовий на все, аби досягти своїх цілей. Здається, що це ідеальний герой для історії про неймовірний успіх. Проте, насправді, Марті доведеться пройти через власні випробування, щоб зрозуміти, як безжально життя може зруйнувати навіть найсміливіші мрії.

"Марті Супрім. Геній комбінацій" / Marty Supreme - це монументальне, гучне, пітне й абсолютно безкомпромісне кіно, яке бере глядача в заручники з першої хвилини й не відпускає до фінальних титрів. Це авангардна історія про гравця в настільний теніс, яка насправді зовсім не про спорт. Це епос про токсичні амбіції, деструктивні прагнення та ціну, яку доводиться платити за те, щоб бути "супрім" - найвищим у своєму роді.

Перш за все, вражає масштабність проекту. Висока вартість стрічки відчувається в кожному фрагменті: від безлічі детально відтворених локацій Нью-Йорка 1950-х років до складних сцен з великою кількістю статистів. Художній підхід до зйомки виходить за межі типової біографічної драми. Це не просто стерильна картинка "в стилі ретро", а зернисте, тактильне зображення, яке передає атмосферу сигаретного диму в підпільних клубах і липку поверхню підлоги в турнірних залах.

Джош Сафді створює на екрані контрольований хаос. Фільм несеться вперед на шалених швидкостях, нагадуючи американські гірки без гальм. Дивовижно, але ледь не кожну сцену можна "поцупити" в принципово різні фільми - настільки вони відрізняються за тональністю. Ось ми дивимося ексцентричну комедію про шахраїв, за мить це перетворюється на напружений трилер у дусі "Негранованих коштовностей" / Uncut Gems, а ще через хвилину - на трагедію в стилі Теннессі Вільямса чи навіть на щось рівня поезії Роберта Фроста. В іншого режисера це перетворилося б на сумбурне місиво, неїстівний вінегрет жанрів. Але у Сафді все працює як складна джазова імпровізація.

Основним компонентом, який об’єднує цей різноманітний сюжет в одне ціле, є Тімоті Шаламе, який виконує роль Марті Маузера. Забудьте про його образ месії з "Дюни" — це зовсім інший рівень. У цій стрічці Шаламе демонструє, без жодного перебільшення, найвидатнішу гру у своїй кар'єрі.

Його Марті – це електрична іскра, що проникає в людське тіло. Це загадковий персонаж, до якого важко відчути симпатію, але від якого неможливо відірвати погляд. Він є шахраєм, маніпулятором, генієм і водночас глибоко нещасною особистістю. Втілити такого героя на екрані – справжня майстерність: якщо зробити його занадто привабливим, глядач втратить віру в його токсичність, а якщо занадто огидним – емоційний зв'язок буде втрачений. Шаламе вміло балансуватиме на цій тонкій межі, як канатохідця на мотузці.

Його виступ - це справжня фізична витримка. Він потіє, вигукує, метушиться, а в його очах горить нездоровий вогник. Але саме в фіналі, коли бурхливий ритм трохи сповільнюється, особистість Марті набуває нових відтінків. За маскою самовпевненого гравця з'являється жива людина, здатна відчувати біль і, можливо, прагнути спокутування. У ці моменти фільм досягає рівня високої драми, наближаючи екранний образ до справжньої постаті Марті Райзмана, який став прототипом цього героя.

Варто зазначити, що біографічна складова тут доволі умовна. Сафді не цікавить хронологічний виклад подій з Вікіпедії. Життя реального чемпіона слугує лише каркасом, на який режисер нанизує свої улюблені теми: залежність від адреналіну, саморуйнування та американську мрію, викривлену до гротеску.

"Марті Супрім" - це кіно про те, як пристрасть переростає в одержимість, що випалює все навколо. Пінг-понг тут показаний не як "інтелігентна гра", а як гладіаторський бій, де ставки - це не очки, а власна гідність. Звук удару м'ячика об стіл стає ритмом серцебиття фільму, його пульсом, який часом прискорюється до тахікардії.

Фільм порушує безліч тем, які можуть відгукнутися у серцях різних глядачів. Тут порушуються приземлені питання, такі як: "Чи можливо пробачити зраду?" і "Де проходить межа між здоровою амбіцією та одержимістю?" Але також присутні більш широкі рефлексії про суть успіху в умовах капіталістичного суспільства. Ідеї, що виникають у свідомості глядача, нагадують м'ячики для пінг-понгу, які стрибають туди-сюди, формуючи неповторний інтелектуальний та емоційний досвід.

Окрім Шаламе, фільм тримається на сильному акторському складі. Повернення Гвінет Пелтроу на великі екрани стало приємною несподіванкою - її роль додає фільму необхідної ваги та "земної" енергії, врівноважуючи істеричність Шаламена. Одеса А'зіон у ролі Рейчел Мізлер демонструє, що здатна не загубитися на фоні голлівудських суперзірок, граючи досвідчену шахрайку, яка варта самого Марті. Навіть епізодичні появи відомих облич, як-от Tyler, the Creator, вдало працюють на створення цього химерного світу.

"Марті Супрім. Геній комбінацій" - це вражаючий фільм, який викликає багато емоцій і залишає після себе важкі роздуми. Після перегляду важко сформулювати чітку думку про нього. Він виснажує, дратує, захоплює і водночас закохує в себе. Це 2,5 години справжнього кінематографічного драйву.

Цей фільм може відштовхнути тих, хто очікує традиційну спортивну драму про "шлях до тріумфу". У ньому немає простих відповідей і "диснеївських" уроків. Але якщо ви відкриті до нових підходів і прагнете побачити, на що здатне сучасне високобюджетне кіно під керівництвом талановитого режисера, то цей фільм варто переглянути. Підготуйтеся до того, що після сеансу вам захочеться або миттєво вхопити ракетку, або випити щось заспокійливе.