Митчиня безкоштовно створює портрети захисників: деякі з них тримають щит, а інші, на жаль, зображені на ньому — Стиль життя | Експрес онлайн.

● На даний момент проект Оксани Шабас включає 43 портрети видатних особистостей.

Оксана Шабас з Костянтинівки, що в Донецькій області, створила свій проєкт, що включає 43 портрети, під символічною назвою "Наші". Вона зазначає, що її творчість є насамперед виявом вдячності та пошани до героїв.

Я маю освіту викладача та перекладача іноземних мов. Малювання стало моєю пристрастю з 13 років, і я навчалася цьому самостійно. Спочатку я експериментувала з кольоровими олівцями та аквареллю, але згодом усвідомила, що чорно-білі відтінки ближчі до моєї душі, адже вони сповнені загадковості, -- ділиться своїми думками художниця. -- З 2014 року, коли почалася АТО, я разом із подругами активно займалася волонтерством, відвідуючи наших військових на передовій. Там я познайомилася з Артемом Тимченком, який родом із Запоріжжя і служив у 25-й окремій повітряно-десантній Січеславській бригаді. Ми продовжили спілкування в соціальних мережах, і Артем завжди підкреслював, що вірить у мене як у художницю, мріючи потрапити на мою виставку, присвячену захисникам. Одного разу він пророче сказав: "Знаю, що загину поруч із твоїм домом на Донбасі. Але я не шкодую про свій шлях. Це дивно, але найщасливіші моменти мого життя були саме в Костянтинівці, особливо у вихідні, коли ви, волонтери, приходили до нас і дарували свої щирі обійми. Я вперше відчув, що таке безумовна любов".

У квітні 2022 року Артем загинув у битві під Авдіївкою. Ця втрата завдала мені великого болю. Після цього я взяла олівець і папір, щоб створити його портрет. Вважала, що так зможу висловити свій смуток і вшанувати його пам'ять, попрощавшись назавжди. Але мій друг часто з'являвся мені у снах, і я згадувала його слова про виставку. Це спонукало мене продовжити зображати захисників. Я вирішила почати з бійців із рідного міста, адже часто чую, що там живуть лише сепаратисти. Проте це не так. Багато мешканців Костянтинівки - справжні патріоти, які добровільно пішли на фронт і віддали свої життя за нашу країну.

Оксана Шабас зробила публікацію в соціальних мережах, в якій запропонувала безкоштовно створити портрети військових. Вона також поділилася своїми художніми роботами. Після цього родичі загиблих, живих та зниклих безвісти солдатів почали звертатися до неї, надсилаючи свої фотографії.

"Я ніколи не малюю, маючи лише одну фотографію. Беру декілька, розпитую про воїна, його бойовий шлях, -- зауважує 48-річна мисткиня. -- Для мене важливо знати історію героя. Бувало, що родичі полеглих казали, що на моєму портреті боєць виглядає старшим, ніж на фото, і саме таким він відчував себе на фронті. Тобто мені вдавалося передати щось більше, ніж є на фотографії. Із багатьма рідними воїнів ми здружились, вони вдячні мені за роботу. Теплі слова мотивують творити далі".

Історія кожного героя, каже моя співрозмовниця, варта уваги. Бо вона про мужність, відданість і жертовність.

22-річний Руслан Єльцов здобув понад десять нагород! Він отримав військову освіту у Великій Британії, -- продовжує пані Оксана. -- Після повернення на батьківщину брав участь у бойових діях у Донецькій області, завжди перебуваючи у найнебезпечніших зонах. Одного разу під Мар'їнкою, коли у нього та його побратимів було лише дві гранати на шістьох, Руслан зміг вивести своїх товаришів живими з-під вогню. Він носив татуювання з українськими символами, а його мама завжди хвилювалася за сина, побоюючись, що той може потрапити в полон, але Руслан запевняв: "Цього ніколи не трапиться". На жаль, Руслан загинув у бою на рідній Донеччині у вересні 2023 року.

До сліз вразила історія десантника Дмитра Кадукова. Він жив і працював у Польщі, але, коли почалася велика війна, повернувся на Батьківщину. Приєднався до лав 80-ї окремої десантно-штурмової бригади та вирушив на передову. Поліг у січні 2023 року на Донеччині. Йому було лише 26.

35-річного військового Євгена Лося забрала життя російська ракета в його рідному місті Костянтинівка. Командир дозволив йому відправитися на ринок, коли трапився цей фатальний обстріл. Лікарі протягом двох днів боролися за його життя, але, на жаль, безуспішно. Євген був справжнім патріотом; з 15 років він носив свою улюблену джинсову куртку з великою написом на спині: "Дякую тобі, Боже, що я не москаль".

Вже втретє Оксана Шабас представила свої роботи у Полтаві, де наразі проживає. Запросила туди бійців, портрети яких намалювала, й родини тих, кого зобразила посмертно. Художниця зізнається -- попри те, що їй це важко психологічно, продовжить свою справу. Мисткиня присвятила полеглим книгу, в якій розмістила портрети, біографії кожного й власні вірші. Мріє, що невдовзі знайде можливість її надрукувати.