Митець української валюти, гербового символізму та алфавіту.

Він створив дизайн банкнот УНР, герб і печатку Української Держави Павла Скоропадського, відроджував традиції українського бароко й навіть перетворив на козацькі образи гральні карти. Георгій Нарбут виріс у дворянській родині в Російській імперії, навчався і робив кар'єру в Петербурзі, але під час Української революції переїхав до Києва, щоб творити візуальний образ нової української держави. Він став одним із засновників Української академії мистецтв і одним із найвизначніших українських графіків ХХ століття. Розповідаємо цікаві факти з біографії митця.

У дитинстві Георгій Нарбут не малював, а захоплювався витинанкою. Свої перші силуети хлопчик вирізав із синього паперу, в який крамарі загортали цукор. Він народився 1886 року у дворянській родині, яка походила із козацької старшини, на хуторі Нарбутівка Чернігівської губернії (нині це Сумська область).

Георгій Нарбут з родиною у Нарбутівці, 1913 рік (фото з сайту "Український інтерес")

Коли Георгій навчався у Глухівській гімназії, учитель старослов'янської мови приніс на урок копію "Остромирового Євангелія", з якого хлопець перемалював оздоблені літери. Це були його перші кроки у графіці. У Глухові він також дебютував як художник на повітовій виставці.

Георгій Нарбут у роки навчання в гімназії (знімок 1906 року з Вікіпедії)

Здобувати освіту Георгій поїхав до Петербурга, всупереч волі батька. Проте вже на третьому семестрі покинув історико-філологічний факультет університету та присвятив всю свою увагу мистецтву: відвідував приватні художні уроки, працював у майстернях відомих митців, ілюстрував книжки.

Коли Академія наук влаштувала виставку в Петербурзі, Георгій взяв на себе оформлення спеціального залу для українського відділу. У цьому залі були представлені рукописи та стародруки з XVII-XVIII століть, а також портрети, полкові прапори, печатки та порохівниці з зображеннями запорожців. Через кілька років, працюючи над картиною, що зображала український костюм, художник зумів точно відтворити елементи українського орнаменту, спираючись на свої спогади.

Нарбут проявляв інтерес до давньонімецької графіки, зокрема творчості Альбрехта Дюрера. Для вдосконалення своїх навичок він вирушив до Мюнхена, де навчався в приватних студіях. Після повернення до Петербурга він продовжив працювати над оформленням книг і щороку відвідував Україну, досліджуючи старовину. Він вивчав крій козацького одягу і навіть самостійно зшив жупан, у якому прогулявся по вулицях Петербурга.

Перед 1917 роком Георгій Нарбут здійснював свою діяльність у Санкт-Петербурзі (зображення з Вікіпедії).

Нарбут ретельно вивчав традиції українського бароко, орнаментів і геральдики на давніх українських гравюрах. Створив багато гербів, а під своїм родовим гербом підписав: "Мазепинець полку Чернігівського, Глухівської сотні, старшинський син, гербів та емблем живописець". Під впливом культури він почав і говорити українською. Навіть своє весілля в січні 1913 року Нарбут організував за старожитніми козацькими обрядами.

Навесні 1917 року, внаслідок революційних подій у Росії та початку боротьби за незалежність в Україні, Георгій Нарбут переїхав до Києва. У столиці він активно взяв участь у заснуванні Української академії мистецтв, де спочатку став професором, а згодом обійняв посаду ректора. Коли більшовицька влада захопила приміщення академії, Нарбут продовжував навчання у стінах власної квартири.

Засновники Української академії мистецтв. На фото, доступному в Вікіпедії, Нарбут зображений зліва.

Художник працював над візуальним оформленням нової української державності. Він створював дизайн банкнот (спершу карбованців, потім гривень), поштових марок, грамот, дипломів, листівок, військового однострою. За його проєктами у 1918-1920 роках випустили 12 грошових знаків УНР. Нарбут також створив проєкт державного герба та печатки Української Держави часів гетьмана Павла Скоропадського.

Проект герба Української держави, 1918 року (з Вікіпедії)

Однією з найзначніших його творінь вважається банкнота номіналом 100 карбованців, яка стала першим державним кредитним білетом України. Ця купюра вперше в історії українських грошей продемонструвала зображення тризуба. Написи на банкноті, окрім української, також були перекладені на мови найбільших національних меншин, що проживали на території України, зокрема російською, польською та єврейською.

Дизайн українських валют, створений Георгієм Нарбутом (зображення з Вікіпедії)

Дослідники зазначають, що Нарбут поєднував у своїй творчості українське бароко, геральдику, орнаменти стародруків та європейський модерн. Давні кириличні форми він переосмислював для сучасних книжок, журналів, документів і державних знаків.

Георгій Нарбут мав намір створити художню українську абетку, яка стала б ще одним символом національної ідентичності. Він встиг реалізувати 15 аркушів, що відрізняються багатством тематики та використанням різних шрифтів. Ці роботи поєднують пейзажі, фантастичні образи, побутові сцени та історичні мотиви, оформлені у стилі барокової гравюри. Однак, на жаль, автор не встиг завершити цей проект, так само як і ілюстрації до "Енеїди" Івана Котляревського.

Єдиний малюнок Нарбута для "Енеїди" Котляревського (з Вікіпедії)

Як пише Володимир Панченко у статті "Творець українського мистецького необароко", композиція до літер Г і Ґ в українській абетці Нарбута майже повторює стиль гравюр панегіриків доби Гетьманщини. Біля ґанку споруди, оздобленої родовим гербом, стоїть гетьман Петро Дорошенко. Під його ногами - гармата, зверху - геральдично стилізований голуб. Збоку зображений прихилений до стіни великий ґвинт, в якому Павло Білецький вбачав алегорію "скріплення роз'єднаних частин України".

Ілюстрація українського алфавіту для букв Г та Ґ

Георгій Нарбут також розробив оригінальний проект колоди гральних карт, виконаних у стилі українського козацтва. У цій колоді гетьмани стали королями, дами отримали назву кралі, а валети були стилізовані під народні образи, зокрема, одним із них був Мамай. Чирвовий валет, зокрема, являв собою карикатурний автопортрет самого художника. Він адаптував портрет гетьмана Павла Тетері з XVII століття, доповнивши його власним гербом. Оригінали цієї колоди були збережені у Львові, але в 1950-х роках їх знищили під час вилучення матеріалів, пов'язаних із петлюрівським рухом, у Львівській науковій бібліотеці імені Василя Стефаника. Лише фотокопії вціліли.

Гральні карти від Георгія Нарбута (з Вікіпедії)

Георгій Нарбут пішов з життя занадто рано, у віці 34 років, через тиф. Це сталося 23 травня 1920 року в Києві.

Фахівці підкреслюють, що Георгій Нарбут одним із перших українських художників, що перетворив історичний шрифт на елемент сучасного дизайну.

Ще за життя митця про нього хотіли видати велику мистецьку монографію. "Нарбутівський збірник" підготували до друку аж у 1933 році, проте його наклад знищили у друкарні. Лише 2020 року на основі реконструкції знищеного збірника вийшла книга "Нарбут. Студії. Спогади. Листи".

При створенні даного тексту були залучені джерела Українського інституту національної памʼяті, Енциклопедії історії України, а також статті з журналу "Українознавство" за 2015 рік, номер 1, і матеріали з збірника "Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку".