Ілько Лемко: Втрачені сторінки Львова, частина 12

На цій світлині 1860-1870-х років на колоні перед фасадом церкви Святого Андрія ми ще бачимо святого Яна з Дуклі, якого радянська влада, що не визнавала святих, демонтувала з цієї колони 1946 року. 1950 року на його місці встановили барочну вазу, а самого святого вдалося врятувати, умістивши на даху криниці на подвір'ї бернардинського монастиря. Коли 2011 року відбувалася реставрація цієї колони, були несміливі голоси з пропозицією, аби повернути святого на місце, замість радянської вази, утім громадськість міста вирішила, що Ян з Дуклі не зовсім політично та ідеологічно благонадійний, адже за легендою він, сидячи на хмарі, відлякував нашого гетьмана Богдана Хмельницького, який так і не зміг завоювати Львова 1648 року. Тож радянська ваза залишилася стояти на своєму місці.

На зображенні зліва розташована остання кам'яниця, відома як Бойківська кам'яниця, що нині знаходиться за адресою площа Галицька № 7. Вона отримала свою назву від бойків, які проживали у Синевидську (тепер Верхнє і Нижнє Синьовидне) і організували тут своєрідний торговий центр: у підземеллях зберігали продукти, такі як ягоди та зелень, які потім продавали на Галицькому ринку або розвозили по всьому Львову. Крім того, ця кам'яниця слугувала притулком для молодих бойків, які приїжджали до міста для навчання.

Ця будівля тісно переплетена з життям та творчістю Івана Франка. У 1876 році, коли йому було двадцять років, він поселився в оселі Михайла Павлика разом із Ярославом Рошкевичем, братом Ольги Рошкевич, яка була першим юнацьким захопленням письменника. Франко не вживає терміна "Бойківська кам'яниця", оскільки ця назва виникла значно пізніше в спогадах та біографічних дослідженнях. Проте він згадує її у своєму автобіографічному оповіданні "Хома з серцем і Хома без серця". Також з цим місцем пов'язують його ранню драму "Три князі на один престол", яка, за чутками, була написана саме тут.

На фотографії видно вивіски, що відображають атмосферу минулих часів: "Аптечні матеріали М. Кнапсса" та "Колоніальні товари", а поряд - "Галантерея Яна Атласа". На місці Бойківської кам'яниці у 1902 році була зведена розкішна будівля за проектом архітектора чеського походження Карела Боубліка, виконана в стилі історизму з елементами маньєризму та бароко. Це одна з останніх реалізацій історизму у Львові. В міжвоєнний період за адресою площа Галицька № 7 розташовувалася кав'ярня "Центральна", популярне місце зустрічей поетів "Молодої музи", а також магазин спортивних товарів і мотоциклів Скотта і Павловського. Під час радянської епохи та в перші роки Незалежності тут функціонували телеграф і телефонний переговорний пункт. Наразі в цій будівлі знаходиться магазин брендового одягу "Content Space".

Остання кам'яниця на фотографії праворуч (площа Соборна, № 17), що має вивіску "Аптека", є попередницею сучасної будівлі, зведеної у 1875 році за проектом львівського архітектора Міхала Фехта. В період польської влади тут діяли ювелірний магазин Банка, книгарня Лаского, магазин кухонного посуду Кацера, а також ательє з пошиття білизни "Centrum". У 1950-х роках у приміщенні здійснювався ремонт годинників, а в радянський період та на початку Незалежності тут функціонував великий магазин "Промтовари". Сьогодні колишнє торгове приміщення поділено на три частини: ресторан "BER NAR DYN", магазин жіночого взуття "Злата" та аптека "Подорожник", що свідчить про повернення аптечного профілю цієї кам'яниці через 150 років.

Єдиний будинок на цій фотографії 1870-х років, що дійшов до сьогодні майже в первісному вигляді, розташований у центрі (сучасна адреса - площа Галицька № 15). Будівля була зведена в 1872 році для Галицького акціонерного іпотечного банку за проєктом архітектора Філіпа Покутинського в стилі неоренесансу. На той момент це була перша реалізація цього архітектурного стилю у Львові, і вона вважалася найкрасивішою та найпрестижнішою будівлею у місті. Порівняння з іншими будівлями на цій світлині свідчить про її перевагу.

На місці останнього будинку зліва сьогодні розташоване приміщення "Укрсоцбанку", яке було збудовано в 2005 році. Другий будинок зліва тепер має адресу площа Галицька № 2 і отримав надбудову у вигляді четвертого поверху. Що стосується крайнього будинку праворуч, то його адреса - площа Міцкевича № 4.

Але найцікавіший на цій світлині - другий праворуч темний будинок, це готель "Жорж" до 1901 року, тобто до того часу, коли на його місці спорудили шикарний неоренесансний готель, відомий сучаcним львів'янам. Перша будівля цього готелю була зведена 1793 року, згодом вона декілька разів реконструйовувалася, і зрештою 1899 року її вирішили розібрати. Як бачимо, стара будівля готелю виглядає набагато ширшою по фасаду, аніж сучасна. Там на фасаді можна нарахувати чотирнадцять вікон, нині лише сім. Утім стара будівля "Жоржа" виглядає набагато менш презентабельною, аніж сучасна, але вона має свою славетну історію.

У 1847 році цей готель став тимчасовим притулком для всесвітньо відомого угорського композитора Ференца Ліста під час його візиту до Львова. Також тут зупинився один із найвідоміших письменників XIX століття, француз Оноре де Бальзак, коли мандрував до Верхівні, де проживала його кохана Евеліна Ганська. Готель "Жорж" також має важливе значення в житті та творчості Івана Франка. У 1876 році в залі німецького товариства відбулася прем'єра його дебютної п'єси "Три князі на один престол". У 1893 році тут поставили його відому п'єсу "Украдене щастя", а в 1898 році готель став місцем урочистостей з нагоди 25-річчя літературної діяльності Франка.

На цій фотографії ми можемо побачити статую Діви Марії, яка займає місце, де сьогодні розташований пам'ятник Адамові Міцкевичу, встановлений у 1904 році. Статую Діви Марії було створено на замовлення графині Северини Бадені в Мюнхені у 1862 році, а її автором став скульптор Непомук Гауттманн. Ця статуя простояла на своєму місці всього 42 роки, після чого була перенесена на територію, де тепер знаходиться її копія, в той час як оригінал тепер зберігається в церкві Святого Андрія. Саме звідси виникла львівська приказка тих часів: "Посунься Матір Божа, бо Міцкевич іде".

На зображенні, датованому 1860-1870-ми роками, зображено ділянку вулиці Богдана Хмельницького, що перетинається з вулицею Гайдамацькою. Ліворуч можна побачити крайній двоповерховий будинок (вул. Богдана Хмельницького № 75 / вул. Гайдамацька № 1), який зберігся до наших днів майже без змін. Ця споруда була збудована в першій половині XIX століття в традиційному стилі міського передмістя, з пізнішими додаваннями неоренесансних елементів, характерних для історизму. Львівський архітектор Кость Присяжний охарактеризував такі будівлі як "безстильові".

На місці крайнього одноповерхового будинку праворуч (Богдана Хмельницького № 48) - нині стоїть триповерховий будинок 1880-1890-років у стилі чиншового історизму. Одноповерховий будинок на світлині перед вежею П'ятницької церкви на розі з вулицею Гайдамацькою (Гайдамацька № 2) знесли у 1870-х роках і на його місці за проєктом архітектора Юліуша Гохберґера звели будинок церковної плебанії в аркадовому стилі зі стінами, викладеними смугами брунатної та охристої нетинькованої цегли. Вочевидь попередник цього будинку теж виконував роль плебанії. Сучасний будинок плебанії перебуває у вкрай занедбаному стані.

На фотографії Самої П'ятницької церкви, зокрема її вежі, важко впізнати її первісний вигляд. Ця вежа з характерним шатровим верхом була серйозно реконструйована у 1908 році за проектом архітектора Міхала Лужецького. У такому вигляді ми її спостерігаємо сьогодні, і варто зазначити, що ця реконструкція значно поліпшила естетику одного з найдавніших храмів Львова.