Історія, знищена бульдозером. Як археологи в Криму сприяють Кремлю у створенні вигідного наративу про минуле.

13 січня польський суд розгляне питання екстрадиції до України російського археолога Олександра Бутягіна, який представляє Ермітаж. Хоча поки що неясно, чи підтримають аргументи української сторони, сам факт його арешту вже є знаковим. Це вперше в країнах Європейського Союзу затримано російського науковця, якого українська прокуратура оголосила в розшук через незаконні археологічні дії в окупованому Криму.

У грудні 2025 року Бутягін подорожував по Європі з серією лекцій, що отримали назву "Останній день Помпеї". Одну з таких лекцій він провів у Варшаві.

Археолог усвідомлював, що його розшукують. У 2024 році, коли Офіс генерального прокурора оголосив підозру Бутягіну, він не втримався від іронії в коментарі для російських пропагандистів: "Трохи здивований, що в той час, коли на полі бою вирішується доля України, вони займаються такими справами".

Чи вразила вченого затримання польськими спецслужбами - про це історія не розповідає.

Арешт археолога спричинив неабиякий резонанс серед росіян. Голоси на його захист пролунали не тільки від російської влади та її прихильників, але й від її противників. У хід ішли звичні аргументи про науку поза політикою і знання, що не мають кордонів.

Епізод з Бутягіним яскраво ілюструє, як легко створити образ вченого, який нібито відданий науці і абсолютно не втручений у політичні справи, при цьому страждаючи від несправедливості.

Проте політика в тоталітарному режимі тісно переплітається з науковими аспектами, особливо коли мова йде про історію. Це можна продемонструвати на прикладі ставлення до археологічних знахідок у Криму.

Зазвичай називати певну добу "золотою" - це привілей нащадків. Саме їм доступна дистанція часу, що дає змогу побачити епоху в цілості. Рембрандт і Ян Вермеєр й гадки не мали, що творять у золоту добу нідерландського живопису; Орсон Веллс і Віктор Флемінг не усвідомлювали, що знімають свої магнум опуси в золоту добу Голлівуду.

Уже в перші роки після захоплення півострова, місцеві та російські чиновники разом з науковцями почали говорити про справжній розквіт археології в Криму. Проте, причина цього не полягала в новаторських відкриттях, таких як радіовуглецеве датування чи технології дистанційного зондування. Справа була у великій кількості знайдених артефактів. Іншими словами, у Криму проводили численні розкопки.

Головним каталізатором цієї археологічної лихоманки стало масштабне будівництво, яке розгорнула Росія в Криму. А найбільшим проєктом, що безпосередньо зачепив пам'ятки, зведення траси "Таврида". Це 250-кілометрова автомагістраль від Керчі до Севастополя.

Дорогу прокладали аварійними темпами. Кремль прагнув покращити логістику на півострові, зокрема й із військових міркувань. Та не менш важливим було інше: "Таврида" мала стати політичним символом "інтеграції" окупованого регіону в Росію.

Згідно з російським законодавством того часу, перед початком будівельних робіт обов'язковими були археологічні дослідження (тепер ця вимога змінилася). У відомствах оборони та культури РФ вирішили, що на вивчення історичних пам'яток в зоні запланованої траси буде достатньо лише півроку.

Археологи іноді порівнюють Крим із пляшкою з вузьким горлом, у якій шар за шаром накопичувалася культура народів півострова, не маючи змоги виплеснутися. Вивчати цю спадщину необхідно обережно - знімаючи кожен шар окремо.

Однак у цьому випадку замість звичних пензлів і лопат були задіяні бульдозери.

"От візьмемо могильник, який вони назвали "Фронтове-2". Це величезний, мабуть найбагатший могильник римського часу на території Криму. Він не був відомий до будівництва траси, його відкрили. Величезний могильник, 300 з гаком поховальних споруд, 500 з гаком поховань, був розкопаний за 6 місяців", - розповідає голова моніторингової групи Кримського інституту стратегічних досліджень Денис Яшний.

Він характеризує ці темпи як надсвітлову швидкість. Для порівняння, до анексії Криму група археологів працювала на аналогічному похованні в Нейзаці. Експерт зазначає, що за чотири місяці їм вдавалося дослідити лише 3-5 гробниць.

"У Помпеях, де археологічні роботи тривають вже майже два століття, одну з садиб можуть відновлювати протягом усього польового сезону. Йдеться про садибу, що була похована під шаром попелу! Або ж про кілька кімнат з цієї самої садиби", - зазначає Яшний.

Археологи в Криму, маючи обмежений час, не могли дослідити великі території в установлені терміни. Внаслідок цього деякі пам'ятки, які залишилися без вивчення, були просто зруйновані. При цьому рішення про те, які об'єкти підлягають дослідженню, а які можна знищити без жодного аналізу, було також під впливом політичних факторів.

Чимало населених пунктів, зокрема кримськотатарських сіл XVIII-XIX століть, а також їх некрополів, були повністю знищені під час будівельних робіт, зауважує Яшний. Чому ж деякі історичні пам'ятки залишилися недоторканими, тоді як кримськотатарські поселення зазнали руйнувань?

За даними Центру стратегічних комунікацій, під час будівництва "Тавриди" було знищено щонайменше 90 археологічних пам'яток.

Автомагістраль від Керчі до Севастополя - хоч і наймасштабніший, але далеко не єдиний будівельний проєкт останніх 12 років. Були й інші дороги, де археологи займалися тим, що самі воліли називати "рятувальними роботами".

Був Керченський міст з Криму до Росії, під час зведення якого звітували про понад мільйон археологічних знахідок, більш ніж сто тисяч з яких мали наукову цінність.

Були давні поселення й некрополі, зруйновані під час будівництва теплоелектростанцій.

В процесі розширення аеропорту в Сімферополі здійснювалися археологічні розкопки. І це лише частина проблеми, адже на багатьох територіях, призначених для житлового будівництва, також знаходяться історичні пам'ятки.

Характерною рисою сучасності є зведення фортифікацій на південно-західному узбережжі Криму, яке містить значний комплекс архітектурних пам'яток, що простягаються від античних часів і до наших днів.

Всього ж за час окупації в Криму пошкодили або знищили для реалізації інфраструктурних проєктів понад 200 пам'яток археології, підрахували в Представництві президента України в АРК: щонайменше 80 курганів, більше ніж 40 поселень і городищ та 20 ґрунтових некрополів.

"Предмети з таких розкопок також були привласнені російськими окупаційними органами адміністрації. Десятки об'єктів, територія яких була захоплена військами РФ, були знищені без проведення будь-яких обстежень (Панське городище і могильник, фортеця Арабат, фортеця Ор-Капу і місто Ор), - повідомили в Представництві. - Російські військові стерли значні пам'ятки кримської історії, які не можуть бути відновлені".

У 2019 році Юсуф Куркчі - на той момент перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій України - аналізував російську пропаганду про Крим. У ході досліджень він натрапив на замітку про двотомник, виданий Російською академією наук. Видання присвятили досягненням археологічних експедицій, що працювали під час будівництва траси "Таврида". Куркчі одразу зрозумів: екземпляр цієї книги обов'язково має опинитися в міністерстві.

Придбати видання в Москві та доставити його до Києва виявилося справжнім випробуванням. Однак, коли двотомник нарешті опинився в руках Куркчі, він усвідомив, що це безцінний артефакт. На його сторінках були зафіксовані місця розкопок, їхні схеми, результати, списки експедицій та ім'я керівників. Саме ця інформація стала основою для українських санкційних пакетів проти учасників незаконних археологічних робіт у Криму.

Що цікаво, прізвища Бутягіна в цій книзі немає - археолог займався розкопками античного міста Мірмекій (існувало на місці сучасної Керчі), що велися ще з радянських часів. Проте в новинах активно висвітлювали, що під час робіт експедиція під його керівництвом знайшла скарб із 30 золотих монет IV століття до н.е. (26 з них - з іменем Олександра Македонського).

"Як встановила експертиза, під час розкопок рашисти пошкодили українську історичну локацію і завдали шкоду на суму понад 200 мільйонів гривень", - повідомили в СБУ.

Який практичний ефект мають українські санкції для археологів, які й не планували відвідувати Україну (за винятком окупованих територій)? Науковці мають розгалужені міжнародні зв'язки, пояснює Куркчі, а санкції допомагають мінімізувати їхню присутність на міжнародних конференціях та інших заходах, що об'єднують академічні кола.

"А що стосується взаємозв'язку археології та політики, наведу такий приклад. За свідченнями очевидців, дії археологів на розкопках мали варварський характер, - розповідає Куркчі.

"Вони дуже ретельно документували все, що пов'язано, наприклад, з еллінським періодом. А щодо того, що пов'язано з кримськотатарським періодом державності, виглядало так, що вони вантажать артефакти в мішки, запечатують і просто вказують вагу, документуючи знахідки саме таким чином", - каже він.

"Яка причина такого підходу? Це потрібно для того, щоб в пропагандистській версії історії Криму закріпити думку про те, що кримські татари не мали жодного впливу на неї, так само як і держава (Кримське ханство - УП), що діяла на цій території," - зазначає Куркчі.

Проте, найбільш вражаючим свідченням руйнування кримськотатарської культурної спадщини на Кримському півострові є історія Хан-Сарая в Бахчисараї — єдиного в своєму роді зразка кримськотатарської палацової архітектури у світі.

Три століття тому російські війська намагалися знищити це місце, захопивши Бахчисарай під командуванням фельдмаршала Крістофа Мініха, який віддав наказ спалити ханську столицю разом із її палацом. Після того, як Крим був анексований у 1783 році, в його архітектурному комплексі були створені казарми, а розписи знищували та змінювали сам ансамбль. У 2016 році тут почалася "реставрація", яка виявилася справжнім актом вандалізму.

Зняття даху Ханської мечеті призвело до серйозних пошкоджень і знищення її історичного вигляду. Фрески та давні вітражі зазнали руйнувань, а на стінах з'явилися сліди плісняви та водяні плями. Оригінальні дубові балки були розпиляні та замінені на сучасні матеріали. Старовинна черепиця, виготовлена вручну, була замінена на фабричну імітацію. Використання важкої техніки та недбалість під час роботи призвели до появи тріщин у стінах будівлі.

Те, що російська влада представляє як відновлення, насправді є спробою знищити історичну цінність пам'ятки, перетворюючи її на новий витвір сумнівного рівня якості.

Паралельно з процесом "відновлення" на території музею почалися археологічні розкопки. За перші два роки досліджень фахівці виявили площу, що перевищує 9000 квадратних метрів. Кримська влада повідомила про знахідки залишків будівель різних історичних епох і артефактів, стверджуючи, що ця колекція стане зразковою для вивчення історії Криму в період Кримського ханства.

Проте досвід свідчить про інше: при такому підході як минулі, так і майбутні відкриття неминуче будуть пристосовані до зручної історичної рамки.

Іноді політичними інструментами можуть виступати не лише археологи, але й самі артефакти, з якими вони взаємодіють.

Після того, як у 2014 році Володимир Путін у своєму зверненні до Федеральних зборів порівняв Херсонес з Храмовою горою в Єрусалимі, ця севастопольська пам'ятка стала повільно перетворюватися на інструмент ідеологічного впливу Кремля.

У березні 2021 року Володимир Путін дав розпорядження уряду та Міністерству оборони розробити проект нового історичного комплексу на території Херсонеса. Лише влітку 2024 року комплекс було завершено та відкрито для публіки. Загальна площа нових споруд досягла 144 тисяч квадратних метрів, що еквівалентно приблизно двадцятьом футбольним полям. Будівництво здійснювалося під егідою Міністерства оборони Росії.

"Новий Херсонес" звели на місці некрополя з культовими та меморіальними спорудами. Ще до окупації півострова античне місто Херсонес і його хора увійшли до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, однак жодного погодження на нове будівництво ця інституція, звісно, не надавала.

"Парк Новий Херсонес – це, по суті, абсолютно новий проект. Під час розкопок територія була повністю знищена, і на її місці зведено новий комплекс, який офіційно називають музейним, але насправді це більше схоже на парк розваг. Усе, що там нагадує про історію Херсонеса, – це лише кліше, запозичені з російської історії 19 століття, однак нічого, що б було унікально пов'язане з Херсонесом, не представлено", – зазначає старший науковий співробітник Інституту археології НАН України Евеліна Кравченко, авторка багатьох наукових робіт, присвячених цій пам'ятці.

Денис Яшний називає "Новий Херсонес" агіткою "особливого шляху Росії", втіленою в архітектурі. І звертає увагу: територію заповідника фактично передали Російській православній церкві в особі Тихона (Шевкунова), якого в 2023 році РПЦ проголосила главою Кримської митрополії.

У травні 2022 року музей-заповідник "Херсонес Таврійський" був включений до нового пакета антиросійських санкцій, запроваджених Європейським Союзом.

"Після анексії Криму музей системно підривав українську культурну спадщину, просуваючи проросійські наративи щодо культурної значущості артефактів і археологічних об'єктів, що перебували під його управлінням. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну музей використав свою платформу для підтримки війни та її виконавців, зокрема організовував постачання допомоги на лінію фронту", - зазначено на офіційному сайті ЄС.

Таким чином, історичний об'єкт опинився не тільки в політичному контексті, а й у центрі воєнних конфліктів.

***

Серед доводів на підтримку Бутягіна та інших дослідників, що займаються археологічними роботами в анексованому Криму, часто висловлюється думка, що вони, мовляв, охороняють кримські культурні цінності для нащадків.

Можливо, в теорії, яка віддалена від реальності, це виглядає переконливо. Проте на практиці ситуація зовсім інша: залучення археологів перетворюється на просту форму декорації, що маскує руйнування під виглядом наукового дослідження. Більше того, сама історія стає інструментом державної пропаганди, що дозволяє "відбирати" для майбутніх поколінь лише ті артефакти, які відповідають офіційній версії минулого.

"Вони стверджують, що виконували якусь місію порятунку, - ділиться думками Евеліна Кравченко про своїх колег з Росії. - Але це зовсім не так. Щоб справді рятувати, потрібно не лише утримуватися від дій на цій території, але й заборонити іншим вчиняти якісь дії. Проте вони навіть не піднімали питання про заборону на розкопки."