Камінь, з якого два тисячоліття тому зводили Колізей: як в Італії досі видобувають травертин.

Поблизу Риму досі добувають цінний травертин у тих самих кар'єрах, з яких давні римляни брали камінь для побудови Колізею та Собору Святого Петра.

Храми по всьому світу продовжують зводитися з травертину, який використовувався римлянами ще 2000 років тому. За інформацією видання The Independent, в італійському Тіволі все ще ведуться розробки кар'єрів для створення сучасних церков і мечетей, а також для зведення банків, музеїв, адміністративних будівель і приватних резиденцій.

Хоча різні види осадового вапняку зустрічаються в інших куточках світу, римський травертин вирізняється унікальним складом. Його добувають з-під землі в сірчаних джерелах та водоймах, що оточують Тіволі. Цей камінь переважно складається з мінералів карбонату кальцію, які формувалися протягом сотень тисяч років внаслідок накопичення кальцію, сірки та інших мінералів. Смугасті шари травертину розповідають про історію вулканічних вивержень, лісових масивів та скам'янілостей, які існували в цьому регіоні.

Архітектори високо оцінюють римський травертин з кількох причин. По-перше, цей матеріал відзначається високою міцністю та здатністю витримувати різноманітні кліматичні та екологічні впливи. По-друге, його зовнішній вигляд може суттєво варіюватися в залежності від методу обробки: він може бути як грубим, так і гладким, з теплими відтінками білого та чорного, а іноді зустрічається в піщано-бежевих тонах з сірими, коричневими або навіть зеленуватими прожилками.

"Травертин - це традиційний камінь, який здобув популярність у всьому світі. Його постачання нагадує перенесення римського світла в інші куточки, адже травертин має унікальну здатність відображати світло," - зазначив Фабріціо Маріотті, керівник сімейної компанії.

Навколо кар'єрів Тіволі повітря важке від смороду сірки та постійного стуку, дзвону та тріску гігантських відбійних молотків, що розбивають стародавню породу на шматки.

У кар'єрах Дегемар, які пронизують земну поверхню на глибину до 30 метрів під водою, сяючі блакитні водойми сірчаних джерел накопичують залишки травертину. Тим часом вантажівки з плоскими платформами транспортують кам'яні плити вагою 33 тонни до поверхні.

Саме в цьому місці Джан Лоренцо Берніні, видатний скульптор і архітектор доби бароко, виявив чудовий білий травертин, який використав для створення 284 колон і 88 стовпів колонади, що оточує площу Святого Петра, а також для інших своїх католицьких та римських шедеврів.

Берніні провів тут так багато часу, вибираючи камінь, що в нього був будинок з видом на кар'єр, який стоїть і донині.

Сучасний директор кар'єру, Вінченцо Де Дженнаро, згадує відвідувачам, що в бернінійській вежі досі зберігається пташник для поштових голубів, які колись виконували доставку замовлень з Риму до кар'єру для видобутку необхідного каміння.

Сьогодні кар'єра займається реалізацією проектів на значно більших відстанях: новий аеропорт в Ер-Ріяді, Саудівська Аравія, нова центральна будівля правлячої партії Китаю в Шеньчжені та багато інших.

"Цей камінь унікальний, адже він має життя, формується в результаті поєднання мінеральних вод," - зазначив Де Дженнаро.

Щоб ніхто не сумнівався в довговічності травертину, їм достатньо поглянути на Рим, сказав він.

Марко Ферреро, професор цивільного будівництва в римському університеті Ла Сапієнца, сказав, що травертин втілює дух Риму: він твердий, стійкий і благородний, але не такий показний, як його двоюрідний брат, мармур, який не так добре переносить вплив стихій з часом.

"Можна провести аналогію: мармур спілкується з нами елегантною італійською, мовою мистецтва, тоді як травертин використовує римський діалект," - зазначив він.

Нагадуємо, що після завершення роботи реставраторів у римському Колізеї виникли суперечки щодо їхнього рішення замінити стародавню бруківку на нові плити. Розробники проекту зазначили, що прагнули відтворити вигляд пам'ятки, який вона мала в епоху своїх сучасників, до того як землетруси пошкодили частину конструкції. Для відновлення використали травертин, видобутий з кар'єрів у Тіволі.