Катерина Васильєва розповідає про досягнення в українському волейболі, свої захоплення та майбутні плани.

Ліберо "Балти" дала ексклюзивне інтерв'ю Sport.ua

Обдарована українська волейболістка Катерина Васильєва в унікальному інтерв'ю для Sport.ua поділилася своїми найзначнішими досягненнями на сьогодні, а також відповіла на низку запитань про свої захоплення.

Катерина, що спонукало тебе обрати волейбол як своє захоплення?

На справді, все виявилося досить звичайним. У моєму дитинстві батьки підтримували мої спроби в різних спортивних дисциплінах, і волейбол також був серед них. Я тривалий час займалася тенісом та відвідувала заняття з плавання. Але коли настав момент приймати рішення, я усвідомила, що емоції, пов'язані з командними видами спорту, справді близькі мені.

- Які у вас емоції від минулого сезону? Загалом задоволені своєю грою у складі "Балти"?

- Емоції досить неоднозначні. Результат може й можна вважати задовільним, але у фінальній серії хотілося б, мабуть, більш змістовної гри від нашої команди. При цьому залишилися лише найприємніші спогади від нашого колективу. Я дуже вдячна всім дівчатам не тільки за те, як у нас виходило залишатися згуртованими і йти до мети, незважаючи на всі труднощі, а й за класні взаємини поза майданчиком.

Як склався сезон для мене особисто? Було нелегко, але надзвичайно цікаво. Мені доводилося поєднувати інтенсивні тренування та участь у змаганнях з навчанням за кордоном, і я щиро вдячна командному керівництву за підтримку в цих питаннях. Якщо чесно, ніколи не можу сказати, що була повністю задоволена своєю грою, навіть після найуспішніших турнірів, і цього сезону я сподівалася на більше від себе.

Чи можна вважати здобуття Кубка України одним з найзначніших досягнень у вашій професійній кар'єрі?

Коли йдеться про національні змагання, цей трофей безперечно є одним з найважливіших. Хоча були тріумфи у чемпіонатах, Кубках і Суперкубках з "Прометеєм", цього року конкуренція в чемпіонаті була значно вищою, і команді доводилось буквально виборювати перемогу в кожному матчі всіх турнірів. Шлях у Кубку також виявився вельми складним. Тому можливість підняти цей трофей в таких умовах є надзвичайно цінною. Я дуже щаслива, що в ключові моменти наш колектив, що складається з 14 гравців, зміг стати справжньою єдиною командою, що й принесло нам успіх.

Які ще титули ви додасте до свого списку досягнень, окрім цього трофею? Якщо врахувати також "Аланду" та "Прометей".

У "Аланті" я розпочала свій шлях ще зовсім юною і недосвідченою спортсменкою. Кожна гра з цією командою стала важливим етапом на моєму шляху до вдосконалення. Перемога у Вищій лізі в той час була моїм першим справжнім досягненням у дорослому волейболі. Дуже шкода, що мій останній сезон у цьому клубі був перерваний через початок повномасштабних військових дій. Мені здається, ми мали чудове поєднання молодості та досвіду, і я відчувала, що могли б досягти успіху у фінальному раунді Суперліги, який ось-ось мав стартувати.

Після цього я провів два роки в системі "Прометея", які стали для мене джерелом безцінного досвіду, зокрема на міжнародному клубному рівні. Ліга чемпіонів завжди була моєю метою, і перші виходи на паркет у цьому престижному турнірі, хоч і супроводжувалися легким хвилюванням, стали важливими етапами в моїй кар'єрі. Груповий етап виявився для нас не з легких, але те, що врешті-решт ми змогли його подолати і пробитися до плей-оф, принесло нам усім неймовірну радість.

Безумовно, золотий хет-трик того сезону, коли команда здобула тріумф у всіх трьох національних змаганнях, не програвши жодної гри, залишиться в пам'яті надовго.

У минулому сезоні ви виступали за національну команду України. Чи плануєте ви продовжити грати за жовто-синю форму в майбутньому?

Бути частиною національної команди - це неймовірна привілей для будь-якого спортсмена, і, безумовно, це була моя ціль і навіть заповітна мрія. Я щиро прагну знову вийти на поле в формі з жовто-блакитним стягом на грудях і досягти ще кількох своїх цілей, пов'язаних із національною збірною. Проте між цими прагненнями і реальністю лежить чимало випробувань.

- Ви були капітаном збірної України U22. Як це бути лідером та капітаном української збірної? Які ваші головні здобутки у складі молодіжки?

Стати капітаном національної збірної України, навіть у молодіжному складі, — це, безумовно, величезна привілегія. Особливо, коли в команді панує чудова атмосфера, адже бути її лідером — це не лише почесно, але й приносить справжнє задоволення, попри всю відповідальність, що з цим пов’язана.

Мій шлях до молодіжної збірної почався у 2022 році під керівництвом Юлії Іванівни Якушевої. Тоді наша команда U21 вперше за тривалий час пробилася до фінальної вісімки чемпіонату Європи, де зайняла 5 місце. Наступного року, вже під керівництвом Андрія Васильовича Романовича, наша збірна до 22 років також успішно пройшла кваліфікаційний етап і, якщо не помиляюся, завершила змагання на 6 місці на Європейській першості. Цей відбір залишив у моїй пам'яті непросту травму, яка іноді нагадує про себе, але, що набагато важливіше, я відчуваю гордість за стійкість і характер нашої команди!

- Чи є бажання зіграти зі збірною України на Олімпіаді-2028?

Безумовно. Вважаю, що для кожного цілеспрямованого спортсмена Олімпійські ігри — це справжня мрія. Я впевнена, що наша національна команда має всі шанси кваліфікуватися на цей престижний турнір, і, звичайно, мені було б дуже приємно стати частиною олімпійської команди.

- Загалом на клубному рівні, які у вас амбіції і чого хочете досягти?

Якщо говорити про найближчі амбіції на клубному рівні, то я прагну змінити напрямок свого розвитку і спробувати свої сили в потужному закордонному чемпіонаті, поєднуючи це з завершенням навчання. На жаль, для моєї позиції укласти контракт з клубом у більшості престижних ліг досить складно, адже в умовах обмеження на легіонерів пріоритет віддається іноземним нападникам і зв’язуючим, а місце для легіонера-ліберо часто залишається в останню чергу. Проте я не хотіла б виїжджати за кордон без реальних можливостей для розвитку, лише для того, щоб відзначити це в своєму резюме. Сподіваюся, що у відповідний момент зможу правильно визначити свої пріоритети і зробити вірний вибір для подальшого кар'єрного зростання.

- Які світові ліги вам подобаються та чому?

Не можу не зізнатися, що у цьому питанні я буду досить передбачуваною. Моє серце належить італійському чемпіонату. А ще мені імпонує турецька ліга. І справді, інші країни мають важко змагатися за рівнем гри та видовищністю з цими двома лігами.

Дивно, але мені іноді цікаво спостерігати за матчами американського студентського чемпіонату. Останнім часом у США з'явилися професійні волейбольні ліги, які швидко набирають популярності та привертають увагу глядачів. З точки зору вмілого підняття інтересу публіки, американські ліги випереджають багато інших країн у різних видах спорту. Якщо бути чесною, я захоплююся їхньою здатністю перетворювати спортивні заходи на справжнє шоу і впевнена, що нам варто вчитися у них, аби популяризувати наші спортивні ліги!

Що робить роль ліберо особливою? Ви, по суті, є своєрідним вільним митцем на футбольному полі?

- Для любителів футболу можна провести аналогію із воротарем. Ліберо, як і воротар, не може принести команді очко, а може лише спробувати завадити зробити це супернику.

Наше амплуа має свої психологічні виклики. Гравці на інших позиціях, наприклад, можуть ментально відновитися після помилки завдяки успішним діям в атаці, на блоці чи під час подачі. Однак наші функції на полі досить обмежені, і тому можливостей для позитивних моментів не так вже й багато.

При цьому я вважаю, що серед недооцінених, але вкрай важливих якостей гарного ліберо -- вміння створювати та підтримувати правильний клімат у колективі. Ми повинні запалювати партнерів за командою і бути свого роду альтруїстами, які радіють за вдалі дії партнерів по команді чи не більше, ніж за свої.

Якими захопленнями ви займаєтеся?

Насправді, у мене досить широке коло інтересів. Безумовно, значну частину часу я присвячую навчанню. Окрім цього, люблю читати та займатися фотографією, а подорожі – це моя справжня пристрасть. Фотографувати під час подорожей – це моє улюблене поєднання! Мої друзі вже звикли чекати, поки я зроблю знімки гарних краєвидів, яскравих заходів сонця або навіть просто естетично привабливих кущів. Я постійно обіцяю собі бути активнішою в Instagram та ділитися своїми фото, але поки це виходить досить рідко.

Коли у мене є достатньо вільного часу, я із задоволенням можу приготувати щось смачне. Також я отримую величезне задоволення від занять, які виходять за межі мого звичного повсякдення. Під час відпустки я можу спокійно займатися боксом, відвідувати танцювальні заняття, кататися на картингу, практикувати йогу або ж відвідати тир. Мені цікаво спробувати нові види спорту, які раніше не випробовував.

Насправді, я рідко віддаляюся від волейболу, незалежно від його форми.

- В інстаграмі є відео, на якому ви пишете картини! Подобається вам займатися живописом? Може, тому ви і ліберо?=) Тому що малювати вам також подобається!

- Не можу сказати, що роблю це часто, але іноді виникає спонтанне бажання помалювати. І оскільки зі зміною команди змінюється і місце проживання, я, як правило, не беру нічого для малювання із собою і доводиться купувати все необхідне заново. Тому дуже сумно, що найчастіше після однієї-двох картин це бажання так само спонтанно пропадає (сміється). А взагалі-то так, гра ліберо -- це теж своєрідна творчість, бо малюнок гри на більш-менш високому рівні рідко на 100% піддається стандартним схемам.

Чи любите ви подорожувати? Які у вас наразі улюблені напрямки?

Я надзвичайно обожнюю море. Шум хвиль приносить мені умиротворення і відчуття, яке сміливо можна назвати щастям.

Коли мова йде про країни, Італія завжди викликає захоплення своєю чудовою архітектурною спадщиною. Також не можу не згадати про узбережжя Хорватії: я в захваті від гармонії зелені з яскраво-блакитними водами Адріатичного моря. Серед європейських міст особливо запам'яталася Барселона, адже її архітектурні рішення справді вирізняються на фоні інших великих міст.

Куди ще хотіли б вирушити?

В моєму списку мандрівок вже давно зайняло місце Амальфітанське узбережжя. Я мрію відвідати Сардинію і Доломіти, а також хочу сформувати власне враження про США.

- Яка музика, фільми та книги вас мотивують на тренування та матчі?

Тут, мабуть, усе досить звично. У залі чи перед матчем я можу насолоджуватися легким роком або хіп-хопом. Хоча іноді мені хочеться чогось зовсім затишного — якщо бути відвертим, у моєму плейлисті є місце для практично будь-якого жанру.

Переважно я віддаю перевагу художній літературі. З книг, що мають опосередковане чи безпосереднє відношення до спорту, пригадуються "Ведмежий кут" та "Брітт-Марі була тут" від Бакмана, а також "Лисяча нора" Сакавич (хоча її читала вже досить давно) і "Безжальні. Від доброго до нестримного" Гровера.

У світі кіно навряд чи зможу здивувати вас чимось новим. "Маленька на мільйон", "Тренер Картер", "Сезон чудес". Також мені подобається переглядати та читати інтерв'ю видатних спортсменів, дізнаючись, які випробування їм довелося подолати у своїй кар'єрі.

Проте, якщо бути відвертим, мені рідко знадобляється додаткова стимуляція. Як би це не звучало, я просто неймовірно захоплююся волейболом і відчуттям перемоги в ньому, тому в зовнішній мотивації я, зазвичай, не відчуваю потреби.

Є кілька варіантів. Один з них — це фраза, яка, дивно, походить з рекламного ролика. Так, саме з реклами відомого бренду Nike. Рекомендую подивитися це коротке відео. "Якщо вони хочуть називати тебе божевільним? Добре. Покажи їм, на що здатне божевілля".

Другий - зовсім інший аспект. Це вислів Бальзака: "Щоб досягти мети, потрібно рухатися вперед". Хоча ця цитата може здаватися кумедною та простенькою, ми іноді забуваємо, що лише мрії не вистачає - для реалізації своїх цілей необхідно прикладати зусилля.

Є ще один, але ми триматимемо його в таємниці, відомій лише кільком обраним :)