Фільми, зняті в Гренландії: які кінопроекти реалізують на найбільшому острові світу.

Зображення: Michael Bévort Зйомки стрічки "Гренландське біле золото".

Гренландія, яка є автономною територією з населенням всього 57 тисяч людей, також має свою кіноіндустрію. Нещодавно, у зв'язку з політичною кризою, Європейська кіноакадемія розмістила на своєму веб-сайті підбірку фільмів з Гренландії.

Вікіпедія за запитом Greenlandic films видає понад 30 назв. Серед них і така успішна продукція, як "Ківіток-альпініст" (реж. Ерік Баллінг, 1956) -- лірична драма про данську вчительку, що спочатку переживає особисту драму, а потім знаходить своє кохання на острові. Фільм здобув номінацію на "Оскар". Загалом у цьому списку є і комедії, і наукова фантастика, і навіть горори. Але значну частку цих проєктів обʼєднує те, що вони зняті данськими режисерами переважно данською мовою. Тоді як понад 70 % населення Гренландії складає корінне населення -- інуїти. Однак протягом століть вони лишалися фактично людьми другого сорту на своїй землі, колонізованій спочатку Норвегією, а потім Данією. Остання експлуатувала ресурси острова, асимілювала молодше покоління, розлучаючи дітей з їхніми родинами. Також метрополія в 1960-1970-х тисячам інуїтських жінок і дівчат маніпуляціями чи без їхньої згоди встановлювала внутрішньоматкові спіралі, щоб запобігти вагітності. Серед постраждалих були дівчата віком 12 років.

На референдумі 1979 року більшість жителів Гренландії висловила підтримку ідеї повного внутрішнього самоврядування. Проте для того, щоб острів отримав право самостійно управляти видобутком природних ресурсів і морських багатств, а також для розподілу доходів від їх реалізації, знадобився ще один плебісцит у 2008 році. Цей процес також дозволив гренландцям самостійно вирішувати питання, пов'язані із судовою системою та правопорядком. Особливо важливим стало те, що гренландська мова (калааллісут) отримала статус єдиної офіційної мови автономії після 400 років домінування Данії. Цей період ознаменував початок розвитку національного кінематографу.

"Нумміок". Отто Розінг і Торбен Бех. 2009 рік.

Отримання значної автономії відкрила нові горизонти. Вже у 2009 році на екрани вийшов "Нуумміок" (людина з Нуука) — перший повнометражний художній фільм, що був знятий цілком на території Гренландії.

Малік (Ларс Розінг), 35-річний будівельник з Нуука, столиці Гренландії, проводить життя в компанії таких самих, як він, простуватих роздовбаїв Мікаеля і Карстена. Працюють, ходять на полювання або на риболовлю, не оминають барів, шукають удачі з дівчатами. Цілком усталене життя летить шкереберть, коли Малікові діагностують рак. Він стоїть перед вибором: залишитися в Гренландії з жінкою, яку він покохав, чи виїхати до Данії на лікування, яке може подовжити його життя, хай і як постійного пацієнта.

Головною героїнею фільму виступає сама Гренландія: її величні гори, безмежні льодовики, затишні вулиці Нуука, яскраві трави та квіти, спокійна поверхня моря та північне небо. Поступово сюжет набуває більш символічного значення. Для Маліка вибір полягає не лише в житті з коханою чи без неї, а й між Гренландією та Данією – між рідною землею та метрополію. Хоча в першому випадку майбутнє виглядає невизначеним, все ж за вибором Маліка стоїть впевненість у любові, яка протистоїть смерті. Поєднання соціальних і екзистенційних тем у "Нуумміок" робить його помітно відмінним від звичайних "ракових драм" материкової Європи.

"Дослідження". Луїза Фрідберг. 2010 рік.

Фільм "Розінга і Беха" став знаковим моментом, проклавши шлях для розвитку гренландського кінематографу. У 2010 році на екрани вийшла повністю гренландомовна драма "Експеримент", яка базується на реальних подіях і є першим фільмом, що піднімає питання темних сторінок історії Гренландії. У 1951 році колоніальна адміністрація вирішила забрати 22 дітей інуїтів віком від 6 до 8 років, отримавши не завжди чітку згоду від їхніх батьків або опікунів, і перевезти їх до Данії. Офіційно це виправдовували тим, що діти походили з неблагополучних родин. Влада планувала їх усиновлення та подальше виховання в дусі "маленьких данців".

Нічим хорошим це не скінчилося. Понад половина дітей померла ще до повноліття, а ті, хто вижив, втратили рідну мову й культуру і більшу частину життя страждали від психологічної травми через розлуку з родинами. Деяких дітей через рік повернули до Гренландії, до дитячого будинку, замість того щоб повернути додому.

У центрі сюжету фільму "Експеримент" знаходиться вихователька на імʼя Герт, яка працює в сиротинці Нуука. Вона піклується про дітей-інуїтів, які після півтора року життя в Данії повернулися на свій острів. Фільм наповнений зворушливими сценами, де дітей насильно відривають від їхніх родин, застосовуючи до них досить жорсткі методи виховання. Ця стрічка викликала великий резонанс у суспільстві. Прем'єр-міністр Гренландії Куупік Клейст закликав метрополію вибачитися за провальний соціальний експеримент, але тодішній прем'єр-міністр Данії Ларс Лекке Расмуссен відмовився це зробити. Лише у 2020 році прем'єр-міністр Данії Метте Фредеріксен висловила свої вибачення.

"Sumé: Ехо революції". Інук Сіліс Хьог. 2014 рік.

У добірці Кіноакадемії є фільми, що так чи інакше стосуються найрізноманітніших сторін життя Калаалліт Нунаат. Незважаючи на всі зусилля з примусової асиміляції, острів'яни витворювали оригінальну й сучасну культуру. Музичний документальний фільм "Sumé: звук революції" розповідає про гренландський рок-гурт Sumé. Створений студентами з острова під час навчання в Данії, він з 1973 по 1976 рр. випустив три альбоми. Хлопці співали інуїтською на злободенні теми деколонізації, обстоювання прав, цілком вписуючись у глобальну тенденцію протестного року, але завжди тримаючи у фокусі проблеми саме своєї землі. Музично це було захопливе поєднання психоделічного і жорсткого року з гренландським фольклором. Про те, наскільки цікавим був гурт, свідчить той факт, що після виходу другого альбому їх запросили як гурт розігріву у світове турне британських суперзірок Procol Harum. Але, власне, ставати знаменитостями ніколи не входило в їхні плани.

Фільм Інука Сіліса Хьога цікавий ще й широким використанням хроніки життя Гренландії 1970-х, накладеної на музику Sumé. Вулиці, перехожі, паби, школи, риболовля, робота на рибній фабриці, візити данської королеви, розмови репортерів з підлітками про їхні плани на майбутнє. Sumé були плоттю від плоті свого народу, його голосом на сцені модерної музики. І зараз їхні пісні звучать сучасно. Тож у гренландців був свій Вудсток, свій контркультурний бунт, скерований на звільнення країни.

"Біле золото Гренландії". Автори: Клаус Пілехаве та Отто Розінг. Рік видання: 2025.

Документальний фільм-розслідування "Біле золото Гренландії" торкається менш піднесеної, але по-своєму сенсаційної тематики. Фільм починається з фрази колишнього прем'єр-міністра Данії про те, що його країні нічого соромитися через Гренландію, що метрополія тільки те й робила, що всіляко обдаровувала острів своїми щедротами.

Дискурс, який стверджує, що інуїти приречені залишатися нацією, що потребує дотацій, домінував протягом багатьох років. У центрі сюжету фільму перебуває Ная Дірендом Ґрауґаард, дослідниця колоніальної політики, яка прибуває на острів, щоб вивчити та розкрити справжній стан економічної влади. Виявляється, що протягом тривалого часу Гренландія була єдиним місцем у світі, де видобували кріоліт — мінерал, який суттєво знижує витрати на виробництво алюмінію. Данія видобувала цей мінерал більше 140 років, але на родовищі працювали виключно данські робітники, а місцевим жителям було заборонено брати участь у цій діяльності. З прибутків від видобутку кріоліту в Копенгагені в XIX столітті відбувся справжній архітектурний бум.

Ная закопується в архівах і бібліотеках, спілкується з іншими істориками й нарешті називає суму, яку Данія за всі ці роки безконтрольного видобутку кріоліту вивела з острова: 400 мільярдів крон. Дивлячись цей фільм, не раз ловиш себе на думці, наскільки нам не завадила б така кінематографічна антиколоніальна археологія.

"Стіни Акіні Інук" - Ніна Паніннгуак Скідсберг, 2025 рік.

"Стіни Акіні Інук" — це неігрова драма, яка відкриває новий погляд на життя в Гренландії. Головна героїня, інуїтка на ім’я Рут, відбуває покарання у в'язниці Нуука, що надає унікальну перспективу на її досвід.

Рут вже понад десять років перебуває у в'язниці за насильницький злочин з вироком "безстрокова опіка", що означає, що її покарання може тривати безкінечно. Навіть у той час, коли вона відбуває покарання, у неї вже є онуки, але невідомо, коли вона зможе їх побачити. Режисерка Ніна Паніннгуак Скідсберг вирішує зняти документальний фільм про цю ситуацію, спочатку зосереджуючись на складних юридичних аспектах справи. Проте, чим більше Рут відкривається Ніні, тим глибше і щиріше Ніна ділиться своїми переживаннями з Рут.

Поступово стає очевидним, що між цими жінками є чимало спільного. Обидві пережили складне дитинство і мали матерів-алкоголічок. Чоловіки, які завдали їм шкоди, суттєво вплинули на їхнє життя. Лише випадковість уберегла Ніну від вчинення злочину, подібного до того, що скоїла Рут. Саме ця динаміка зв’язків між двома, на перший погляд, абсолютно різними жінками, є найбільш вражаючою частиною фільму. Їхня здатність підтримувати одна одну та те, як солідарність долає соціальні та класові бар'єри, вражає.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique.

Огляд кінематографії Гренландії, безумовно, може охоплювати значно більше аспектів. Гренландські кінематографісти досліджують широкий спектр тем: від фільмів, що розповідають про трагедію на будівництві, внаслідок якої загинуло 11 осіб, до загадкового зникнення "невразливого" судна в водах поблизу Нуука. Також можна знайти стрічки, присвячені традиційним інуїтським ремеслам, таким як лозоплетіння, а також дослідженням походження знаменитих льодовиків, що покривають більшу частину острова. Після багатьох років забуття Калаалліт Нунаат впевнено займає своє місце в світі кінематографа.

Це кіно з власним обличчям: гостросоціальне, камерне, його поетика стримана -- до пари північному краєвиду, який майже в кожному фільмі один з героїв. Культура може і має бути антиколоніальним знаряддям -- цю важливу для нас максиму гренландці втілюють безупинно й талановито.

Останні десять років грузинського кіномистецтва: європейська орієнтація.