Кінопрем'єри цього тижня: музичний біографічний фільм "Месьє Азнавур" та біблійна драма "Мати Христа".

Цього тижня на українських екранах з'явилися дві абсолютно різні драми: перша розповідає про легендарного шансоньє та композитора Шарля Азнавура, а друга — про матір Ісуса Христа, Марію.

Детальнішу інформацію можна знайти в огляді Mind.

Сюжет. Фільм розповідає про життя і творчість легендарного співака Шарля Азнавура, його шлях від бідного дитинства до світової слави, про життя у Парижі та Нью-Йорку, тріумфи й невдачі, а також відданість мистецтву до останнього подиху.

У ролях: Тагар Рахім ("Мадам Павутина", "Наполеон"), Віктор Мотеле ("Хто ти, Філіпе?", "Емілі в Парижі"), Тіффані Гофстеттер ("Субстанція").

На українських екранах: з 12 грудня 2024 року.

Бекграунд. Пісні знаменитого французького шансоньє та композитора вірменського походження виконували Едіт Піаф і Боб Ділан, а в дуеті з ним співали Френк Сінатра, Селін Діон, Лучано Паваротті та Патрісія Каас.

Режисерами проекту стали Мехді Ідір та Ґран Кор Маляд, які отримали особисте схвалення від самого Азнавура. Підтримку у створенні фільму також надала родина артиста: його син Міша та зять Жан-Рашид Калюш виконали роль співпродюсерів.

У головній ролі - Тагар Рахім (відомий за "Наполеоном" та "Мадам Павутиною"), який настільки віддано підійшов до ролі, що присвячував по 6-8 годин щодня заняттям вокалом та фортепіано. Також у процесі підготовки до ролі Рахім годинами передивлявся інтервʼю та документальні фільми про свого героя. Він особисто проінтервʼював дружину, доньок, сина та сестру Азнавура. Актор назвав цю роль найскладнішою у своїй карʼєрі.

У першій частині фільму розглядаються юнацькі роки Шарля Азнавура. Вирісши в малозабезпеченій вірменській родині, він з раннього віку прагнув досягти великих висот у світі французької музики, мріючи стати таким же відомим, як Едіт Піаф або Шарль Трене.

Однак його дорога до тріумфу виявилася складною: Шарль неодноразово зустрічався з негативними відгуками щодо своєї зовнішності, низького голосу та незвичного стилю виконання. У фільмі підкреслюється, як співпраця з піаністом П'єром Рошем стала визначальним моментом у житті Азнавура, а знайомство з Едіт Піаф відкрило перед ним можливість виступати на великих сценах.

Друга частина фільму заглиблюється у складні наслідки зростання популярності французького шансоньє. Після того як пісня Je M'Voyais Deja приносить йому перший великий успіх, Азнавур повністю присвячує себе творчості, залишаючи сім'ю, друзів і навіть кохання позаду. Його професійні здобутки супроводжуються особистими трагедіями, серед яких смерть сина Патріка, з яким співак так і не встиг встановити близькі стосунки...

Оцінка фільму на IMDb становить 7,4 з 10.

Вам буде цікаво, якщо: ви захоплюєтеся байопіками про видатних особистостей та їхні часто драматичні життєві шляхи; віддаєте перевагу французькому кіно та естрадній музиці. Режисери застосовують класичні прийоми біографічного жанру — часові стрибки, акцент на найзначніших досягненнях і використання музичних хітів у важливих моментах.

Вам не сподобається це кіно, якщо ви не готові сприймати правду без прикрас про культового артиста. На відміну від стандартних історій успіху, цей фільм демонструє, що професійні здобутки не змогли звільнити Азнавура від внутрішньої самотності, а також підкреслює, що він був глибоко нещасним.

Основна причина для перегляду цього фільму полягає в його глибокому портреті легендарного співака і композитора. Азнавур, знаний своїм впливом на французьку музику, постає тут не тільки як сцена ікона, а й як трагічна постать, що принесла в жертву особисте життя заради мистецтва та визнання. Вражаюча робота команди, зокрема актора Тагара Рахіма та оператора Брехта Гойвартса, спонукає глядачів розмірковувати над тим, чи дійсно успіх вартий таких великих жертв.

Сюжет. Сюжет знайомий кожному, хто читав Новий Завіт. Марія, молода єврейська дівчина, змушена протистояти суспільному осуду після дивовижного зачаття. Вона та її чоловік Йосип стикаються з погрозами натовпу і гоніннями з боку царя Ірода, який боїться втратити владу через пророцтва про народження Месії.

У ролях: Ентоні Гопкінс, Ноа Коен, Ідо Тако, Хілла Відор, Стефані Нур, Гудмундур Торвальдссон.

На українських екранах: з 12 грудня 2024 року.

Бекграунд. Режисер Ді Джей Карузо прагнув створити історію, яка не тільки відображає божественну природу Марії, але й нагадує про її людяність. За його словами, завдання полягало в тому, щоб стерти дистанцію між глядачами і біблійними персонажами, зробивши останніх ближчими та зрозумілішими.

Фільм відзначається неперевершеною роботою оператора Гевіна Струтерса, який створив візуальні образи, що справді вражають. Натуральні зйомки в Марокко надають стрічці яскравого колориту, а вітер і світло стають несподіваними спецефектами, які посилюють емоційну насиченість сцен.

Карузо відкриває, що черпав ідеї від Терренса Маліка, який славиться своїм поетичним підходом до візуального мистецтва.

Режисер зосередився на людському вимірі персонажа Марії, а акторка Ноа Коен захоплює своєю елегантністю та силою. Карузо обрав її через її природну привабливість, спокій та глибокі емоції. У виконанні Ноа, Марія постає не як пасивна свята з небесним поглядом, а як сильна і впевнена жінка, яка приймає на себе важке покликання. Її взаємини з Йосипом, якого майстерно зіграв Ідо Тако, зображені не лише на духовному рівні, а й у людському вимірі, з романтичними, але чистими почуттями.

Рейтинг фільму на IMDb становить 5,3 з 10.

Вам сподобається, якщо: ви готові до сміливого переосмислення образу матері Христа. Найкращі моменти фільму з'являються ближче до фіналу. Зокрема сцена втечі немовляти Ісуса від мечів солдатів Ірода серед палаючого Вифлеєма дійсно вражає своєю драматичністю. Також незважаючи на обмежений бюджет, фільм виглядає дорого і вишукано.

Вам може не сподобатися цей фільм, якщо ви не є прихильником біблійних епічних наративів. Стрічка вже отримала порцію критики від глядачів: одні незадоволені вибором ізраїльської акторки на роль Марії, в той час як інші дискутують щодо художніх трактувань біблійних подій. Образ Ноа Коен часом здається занадто очікуваним і переповнене релігійними висловлюваннями. Хоча її роль як майбутньої матері Христа зрозуміла, деякі діалоги викликають неоднозначні емоції.

Мюзикл "Подорож до Вифлеєма", в якому Антоніо Бандерас виконує роль Ірода, що вийшов минулого року, виглядає набагато більш енергійним та захоплюючим варіантом для тих, хто цінує подібні наративи.

Основна причина, чому варто переглянути цей фільм: він не лише пропонує захоплюючу кінематографічну розповідь, а й глибоку духовну подорож, що досліджує силу віри, відвагу та самопожертву. Ця стрічка порушує традиційні уявлення про релігійне кіно, поєднуючи емоційний зміст із вражаючими візуальними ефектами. А виконання Ентоні Гопкінса в ролі Ірода вражає своєю майстерністю, передаючи складну гру між маніакальною агресією та страхом перед неминучістю.