"Коли споглядаєш цей фарфоровий витвір мистецтва від Владислава Щербини, серце наповнюється радістю," -- зазначила колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк.

Владислав Щербина — один із видатних майстрів української порцеляни, справжній віртуоз у створенні малих скульптурних форм, — зазначає Людмила Карпінська-Романюк. — Його стиль творчості є гармонійним поєднанням глибоких емоцій, пластичної виразності та естетичної витонченості, що відчувається в кожному русі та деталі. Владислав приділяв багато часу своїй роботі, виношуючи кожен витвір протягом місяців, а іноді й років. Для нього мистецтво стало не лише професією, а й способом життя, в якому межі між повсякденністю та творчістю практично зникали. Музика відігравала важливу роль у його процесі створення, надихаючи його та стаючи джерелом багатьох ідей. Одним із найяскравіших його творінь є серія декоративних скульптур "Українські пісні", що була створена в 1980 році. У цю серію увійшли чотири композиції: "Взяв би я бандуру", "Ніч яка місячна", "Ой у вишневому саду" та "Їхав козак за Дунай". Кожна з них має унікальний емоційний сюжет, а разом вони формують єдиний цикл, присвячений українській музиці. У кожному творі відчувається ритм, мотив, настрій. Скульптури виготовлені з білосніжної порцеляни, прикрашені ніжним золотим декором — написами назв пісень та орнаментами на медальйонах підставок. Всі роботи об'єднує інтонаційна легкість і щирість почуттів. Висота скульптур коливається від 36 до 36,5 сантиметрів. Цей шедевр Владислава Щербини втілює поетичний образ України в усій його красі.

Яка з композицій є вашою найулюбленішою?

Важко вибрати лише одну з робіт, адже всі вони вражаючі. Проте "Їхав козак за Дунай" вирізняється динамікою серед усього циклу. Скульптор майстерно передає момент прощання дівчини з козаком, втілюючи у формі глибокі переживання розставання. Ця композиція наповнена емоціями, які торкаються душі.

Очарование!

Композиція "Ніч яка місячна" (фото в заголовку -- Авт.) є, на мою думку, найліричнішою в цій серії. Скульптура зображує романтичну сцену, де хлопець тримає дівчину на руках. Закохані, здається, повністю занурені в атмосферу теплого, зоряного вечора. Плавні, ніжні лінії формують відчуття легкості, а нахилені один до одного голови передають довіру, гармонію і ніжність. Білий фарфор підкреслює ілюзію місячного світла, а золотистий декор додає сцені піднесеності. Коли дивишся на цей фарфоровий витвір мистецтва Владислава Щербини, душа наповнюється радістю.

Це надзвичайно майстерне виконання! Кожен елемент є втіленням бездоганності.

Ось і композиція "Взяв би я бандуру". Форма статуетки вражає елегантністю ліній та стриманою, але виразною експресією.

Дуже гарна і композиція "Ой у вишневому саду". Ми бачимо закохану пару в саду. Образи ніби застигли у м'якому світлі -- у просторі, де щастя присутнє в кожному русі. Композиція промовляє мовою поглядів і жестів, передаючи чуттєвість та невловиму трепетність кохання. Вишневий садок символізує ніжність та пробудження надії. Скульптура сприймається як візуалізована народна пісня -- щира, тепла й світла.

Кожна шкіряна композиція вражає своєю красою безмежно. Я пригадую, як відчував себе під час відвідин студії Владислава Щербини. Багато творів, які я там бачив, черпали натхнення з різних видів мистецтва. Атмосфера в його майстерні була справді унікальною.

-- Усі чотири скульптури серії -- "Їхав козак за Дунай", "Ніч яка місячна", "Ой у вишневому саду" та "Взяв би я бандуру" -- об'єднані художнім задумом, композиційним рішенням та ліричною інтонацією. Ця серія -- не просто ілюстрація до фольклору, а пластичне втілення пісенної емоції у витонченій скульптурній формі.

Ця серія дійсно вражає! Скульптури в ній нагадують білі мармурові статуї з античної Греції, які зображали музи. Не так давно вчені з'ясували, що давньогрецькі статуї не були виключно білими. Наприклад, у прикрасах одягу використовували фарби, хоча на мармурі вони погано зберігаються. І, звісно, пройшло чимало часу. До речі, Владислав Щербина мав великий інтерес до культури та мистецтва Стародавньої Греції.

Цікаво. Творіння Владислава Щербини продовжують вражати й нині — в них відчувається теплота його рук, дотик серця та погляд талановитої особистості, яка все своє життя залишалася відданою своїй справі. Його шедевр "Українські пісні" можна вважати музикою, що втілена в порцеляні.

Раніше "ФАКТИ" публікували інтерв'ю з колекціонеркою Людмилою Карпінською-Романюк про те, що статуетки українських фарфористів за мотивами казок Андерсена -- золота колекція у світовому мистецтві.

До речі, запрошуємо читачів "ФАКТІВ", які є поціновувачами краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам чимало позитивних емоцій та запам'ятається на все життя!

На зображенні, що супроводжує заголовок, зображений В. Щербина. Робота "Ніч яка місячна". Київський експериментальний завод кераміки та художнього мистецтва. 1980 рік.

Зображення з колекції Людмили Карпінської-Романюк.